Мене довкола морок огортає
Самотності, зневіри й гіркоти.
І лиш одна далека зірка сяє,
І зірка та зоветься просто – ти.

Далека ти, хоч ніби зовсім поряд,
І світиш тьмяно, наче крізь туман.
Мені дарує твій зрадливий погляд
Любов і біль, надію і обман.

Мені твій погляд душу обпікає,
Мене твій погляд холодом пройма,
У сумнівах нестерпних час минає,
А з лабіринту виходу нема.

Мені та зірка сонце заступила,
Хоч не дала ні світла, ні тепла.
Вже краще лампа, ясно щоб світила,
І теплоту мені лиш віддала.

Хай надто просто і одноманітно,
Та вже втомили пошуки мене,
І хай колись, як мрія заповітна,
Далека зірка променем сяйне.

2008

Текст оригіналу:

ЗВЕЗДА

Меня повсюду сумрак окружает
Напрасной беспросветной суеты,
И лишь одна звезда вдали мерцает,
И имя ей бесхитростное – ты.

Ты далека, хотя подчас и рядом,
И светишь тускло, словно сквозь туман.
Ты даришь мне своим неверным взглядом
Восторг и боль, надежду и обман.

Ловлю твой свет, увязнув в предрассудках,
Меня то греет он, то холодит.
Сменяются часы в пропащих сутках –
То время мое попусту бежит.

Зачем мне свет, далекий и напрасный,
Ведь от него согреться тяжело.
Мне б лучше лампу, что б горела ясно,
Лишь только мне отдав свое тепло.

Хоть может скучно так, зато надежней –
Лишь в постоянстве обрету покой,
А ты останешься, хоть и тревожной,
Но навсегда далекою звездой.

1988