Вважай по-нашому, ми пили небагато, –
Скажи, Серього – чого брехати!
Якби горілку не із тирси гнали,
З п’яти пляшок нам – ну що би сталось!

Ми пили другу край прилавку в закуточку, –
Було ще мало – мов крапля в бочку.
А потім – під грибочком в дитсадочку,
Затим не тямлю – дійшов до «точки».

Я просто з пляшки пив, охлялий, зголоднілий,
Але як скло був – весь осклянілий.
А вже коли коляска підкотила,
Тоді було в нас – сімсот на рило!

Ми правда, третього насильно залучили, –
Негарно вийшло - переборщили.
Що окуляри хлопцеві зламали –
Так то портвейном дошліфували.

Товариш перший нам сказав, мовляв, спиніться,
Не хуліганьте і розійдіться.
На «розійтись» я зразу зголосився, –
І розійшовся, – і розходився.

Коли погане щось казав – карайте строго!
Та то ж неправда, скажи, Серього!
А що упав – так то від помутніння,
Кричав не з горя – від отупіння.

Тепер дозвольте кілька слів без протоколу.
Чому навчає сім’я і школа?
Що отаких життя карає строго.
Отут ми згодні, - скажи, Серього!

От зранку скаже він, коли протверезіє:
Хай нас життя засудить, не жаліє!
Тож відпустіть – і вам же легше буде.
Навіщо клопіт, життя ж засудить!

Ви не дивіться, що Серьога все киває, –
Він розуміє, переживає!
А що мовчить – так то від хвилювання,
Від усвідомлення та покаяння.

Не запирайте, люди,- плачуть вдома дітки, –
Йому ж - у Хімки, мені - в Медвідки!..
Та, все одно: автобуси не ходять,
Метро закрите, в таксі не содять.

Приємно все-таки, що нас тут поважають:
Дивись – підвозять, дивись – саджають!
Розбудить зранку нас не півня « кукуріку», –
Сержант підійме – як чоловіка.

Нас ледь не з маршем проведуть, як проспимося.
Рубля заначив – похмелимося!
Все ж, братику, тяжка у нас дорога!
Ех, бідолахо! Ну спи, Серього!

Текст оригіналу:

Считай по-нашему, мы выпили не много,-
Не вру, ей-бога,- скажи, Серега!
И если б водку гнать не из опилок,
То что б нам было с пяти бутылок!

...Вторую пили близ прилавка в закуточке,-
Но это были еще цветочки,-
Потом - в скверу, где детские грибочки,
Потом - не помню,- дошел до точки.

Я пил из горлышка, с устатку и не евши,
Но - как стекло был,- остекленевший.
А уж когда коляска подкатила,
Тогда в нас было - семьсот на рыло!

Мы, правда, третьего насильно затащили,-
Ну, тут промашка - переборщили.
А что очки товарищу разбили -
Так то портвейном усугубили.

Товарищ первый нам сказал, что, мол, уймитесь,
Что - не буяньте, что - разойдитесь.
На "разойтись" я тут же согласился -
И разошелся,- и расходился!

Но если я кого ругал - карайте строго!
Но это вряд ли,- скажи, Серега!
А что упал - так то от помутненья,
Орал не с горя - от отупенья.

...Теперь дозвольте пару слов без протокола.
Чему нас учит семья и школа? -
Что жизнь сама таких накажет строго.
Тут мы согласны,- скажи, Серега!

Вот он проснется утром - протрезвеет - скажет:
Пусть жизнь осудит, пусть жизнь накажет!
Так отпустите - вам же легче будет:
Чего возиться, раз жизнь осудит!

Вы не глядите, что Сережа все кивает,-
Он соображает, все понимает!
А что молчит - так это от волненья,
От осознанья и просветленья.

Не запирайте, люди,- плачут дома детки,-
Ему же - в Химки, а мне - в Медведки!..
Да, все равно: автобусы не ходят,
Метро закрыто, в такси не содят.

Приятно все-таки, что нас здесь уважают:
Гляди - подвозят, гляди - сажают!
Разбудит утром не петух, прокукарекав,-
Сержант подымет - как человеков!

Нас чуть не с музыкой проводят, как проспимся.
Я рупь заначил,- опохмелимся!
И все же, брат, трудна у нас дорога!
Эх, бедолага! Ну спи, Серега!