ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
2024.11.19
13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
A DREAM
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
A DREAM
Have you ever dreamt about something? Have you indulged in your reverie having forgotten about all things in the world? Were there any contradictions between the dream and real life? Have you looked into the crystal - clear mirror of your dream? Have you seen mysterious creatures there? And were these dreams true, real, evident which didn’t require any arguments, any pros and cons?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію