" Дві речі роблять людину богоподібною: життя для добробуту суспільства і правдивість."

Піфагор

Кожна людина, як і моє двуноге творіння яке має можливість мислення, має потребу знання хто вона, що відбувається з нею та звідки її коріння. Були часи коли від нас майстерно приховували Правду, але, те що приховували - випливає на поверхню. Була священна імперія Великої Єдиної Святої Русі - Єдина біла РАСА –
Роди
Асів
Союз Стран(Країн)
Асів.

Да'Арійці, Х'Арійці, Расены, Святорусы.

Саме про наших Предків з Небес пісня "Арго".
Нашими предками з Оріона і Плеяд було названо Русь - Святою.
Саме Київ являв собою древню столицю євразійської держави русів, яка займала територію від Шотландії до Чукотки і від Північного Асгарда до Шрі-Ланки. Він не одне тисячоліття вбирав в себе всю мудрість того стародавнього світу. Київ, серце цієї імперії, мав священне джерело. У ньому правили живі Боги - Кришень і Лада. Кришень — це давньоарійське Крішна. І Київ як столиця світової імперії знав пишність ведичних храмів.
Храм Святої Софії в Києві не просто церковна установа, але магніт мудрості Великої Русі. Коли слов'янство як нація була єдиною у духовному і політичному плані, у ведичної мудрості був єдиним простір — з півночі до півдня. Розколення за національною ознакою принесло з собою ослаблення Русі, як спорідненості Сонячного Народу.
Знищення ведичних святинь призвело до численних страждань всієї Російської Нації - так іменували себе нинішні українці, білоруси, болгари, серби, чехи, словенці і хорвати, а також безліч інших племен, що залишилися на самоті після розпаду Великої Імперії етрусків, що існувала за багато тисяч років до Риму. Саме етруски заклали основу державного устрою стародавнього Риму. Був час коли Рим сплачував данину для Київа.
Велика Мати Арианты - Пресвята Богородиця Оранта стоїть на сторожі в серці слов'янського світу, в славному Граді Києві.
Місто Господа Крішни, зберігає космічні магніти, може перейти в руки послідовників Конрада. Кривавих жертв вимагають духи глибин земної Темряви. Благословенний край скипає. Агні - Святе Сердце допомоги людству. Сила Небес спрямовує сили кожної чесної людини до Єдності - туди, до святинь наших великих предків, для яких світова імперія була не міфом, а реальністю.
Шануймося до Родів Небесних.

Рід – Плем'я – Народ — Держава

Рід – це сім'я. Припустимо, в Роду 5 синів і 4 дочки, сини створили свої сім'ї, як би нові Роди, виходить діти братів – це вже племінники і племінниці, тобто Плем'я, вони всі племінники, одного Роду-Племені. Коли кілька Родів-Племен об'єднуються, виходить Народ – тобто заснований на Родах з загальними критеріями: одна Віра, мова, культура, традиція. Формуються міста і села (духовно-адміністративні райони), там народи об'єднуються - Раси; і ось всі Вісі Раси називалися одним словом – Держава.

1. Родова книга
2. Родовий та Племінний Союз
3. Хутір, село, місто, Вісь
4. Система управління
5. Жрецтво

Родова книга

Батько мав свою Родову книгу, де була вказано всю родовідну, тобто він разом зі своїм батьком передав дітям знання про свій Рід. Кожен з його синів у першу чергу брав батькову Родову книгу, переписував (робив копію) і складав собі Родову книгу, де вказував у бік Роду братів своїх. Тобто вони як би родові засновники своїх Родів. Дочок віддавали для продовження інших Родів.

Молодший син завжди залишався з батьками, утримував їх у старості, і як би залишався в даному Роді, тому в нього було зазначено, що він останній і від нього Родове пішло далі. Тобто молодший залишається в цьому Роді, а старші четверо братів створюють як би свої Роди, але в основі все одно - Рід батька.

Родовий та Племінний Союз

Родовий Союз — це одне Дерево по батьківській лінії, від Пращура і до нинішніх прапра...правнуків (сини, онуки, правнуки, праправнуки і т. д. — нащадки).

Племінний Союз – це об'єднання з іншими Родами. Тобто щоб утворилося Плем'я, брати взяли наречених з інших Родів, зовнішніх, тобто до Роду-Племені вже ставилися й інші Племена, відбувся обмін, брати взяли дочок з того Роду, а від цього Роду віддали дочку туди, — це Племінний Союз.

Рід — об'єднує всі сім'ї одного Роду по батьківській лінії.
Плем'я — об'єднує всіх братів і тих, з ким поріднилися.
Племінний Союз — коли кілька Племен об'єдналися.*

Але це все - основою Родової та Племінної Спілки, у межах однієї місцевості, одного поселення. Тобто Родовий Союз – це припустимо: хутір або село, де одні родичі. Родо-Племінний Союз – це припустимо: місто або велике село.

Хутір, село, місто, Вісь

Село, село, хутір – це Родовий Союз (або Рід), тобто там одні родичі.

Село, село (може складатися з кількох хуторів) – це Племінний Союз (Плем'я).

Місто, село – Родо-Племінний Союз (тобто Громада — Міръ).

Вісь, міста – там об'єднуються Роди, Племена на основі однієї Віри, мови, культури, традицій і т. п. (Народ).

Вісь – це духовно-адміністративний район (суч. — губернія, область, край).
Народ – тобто «на Роду», як би на поверхні Родо-Племінних Союзів, тобто заснований по Родовому з загальними критеріями: єдина Віра, єдина мова, єдина культура, традиція.*

Система управління

1. Родовий Союз управлявся Старцем, тобто самим старшим в Роду.
2. Племінний Союз управлявся Радою, тобто збиралися старші родичі (Родовичи) у кожному Племені, і вони вирішували. І зверніть увагу, зараз вищий орган державного управління України – Рада, тобто Племінний союз. Там було два Роду: Анти і Рось, вони створили Плем'я.*
3. Громада управлялася Копой (див. КОПА); звідси і Копне право, тобто Громадне право.
Народи керувалися Засадою (КОН).
Вісі об'єднували Народи Раси, і тут управління йшло вже трохи по-іншому:
1) Веди — тобто Мудрістю;
2) Собор — збиралися хранителі Устоїв і Кону, тобто князі, бояри і жерці;
3) Віче — всенародне, коли вирішували глобальні питання.

Всі Вісі називалися одним словом – Держава. І раз всенародне рішення – значить всіма Родами, усіма Народами, тобто був Родовий принцип, і це все трималося Мудрістю, Засадою. Держава тримається міццю Родів — ось наша мирооснова. І зверніть увагу, ні жрецька система не управляла Державою, ані Собор не керував Державою, ні Віче не керували Державою, але при цьому Держава була непереможна. Тобто як такого управління немає, ніхто ніким не керує, всім керує лише одна система – Совість. Бо Совісті слухають і Боги, і люди. Совість над усім.

Жрецтво

Якщо треба вирішити якесь питання, приходили до жерців. Жерці були скрізь, у кожному Роді, тобто старший в Роду був одночасно і Старцем і Жерцем, як Родової жрець. Без жерця жодне питання не вирішувалося. Припустимо, Собор або Віче висували якогось князя воєводою, жерці давали настанову, а без жрецького напуття, без слова жерця жодна армія (військо) в бій не йшла, тому що вважалося, без божого благословіння робити нічого. Єдине, коли не треба було запитувати у жерців благословення та ін., це коли йшла агресія, нападок на якийсь Рід, Плем'я... Там відразу відправляли гінців, і хто знаходився в Племінному союзі, Родо-Племінному союзі, тут же всі збиралися і давали відсіч.

Веди, жерці – це не тільки духовне управління, але й наука та мистецтво тощо, -все там. Тобто Собор вирішував якісь загальні (загально-Родові, загально Племінні) питання; Віче збиралося вирішувати питання якогось глобального характеру, питання війни і миру; а в основному все вирішувалося через жрецтво, тому що жерці в першу чергу думали про добробут Родів, про їх Духовний розвиток, про освіту, про захист. Тому будь-який Рід, накопичуючи якесь родове надбання, досвід, він копію цього родового - спадщини, досвід віддавав на зберігання жерцям. Жерці це все зберігали. Навіть існувала «жертва Богам», тобто у великих Родах (раніше 20-30 дітей було нормою) одну дитину (зазвичай одного з молодших чи первородного) віддавали жерцям, як би приносили в жертву Богу. Тобто якщо станеться непоправне, припустимо, вороги напали і весь Рід загинув. Так ось, ця дитина ставала продовжувачем Роду, навчався у жерців всієї мудрісті, потім отримував добротну, чистокровну дружину, і з нього Рід відроджувався.

Тому, раз в основі Держави — Родове, значить, і відродження Держави піде з Роду, тобто з кожної конкретної людини. Не з постанови ЦК якої-небудь партії, уряду, або указу президента про відродження, а саме з цієї людини, яка прагне, щоб його Рід вижив в цей важкий час, знайшов близьких собі за Духом, щоб це все зберегти.

*Українці – це нащадки Антів і Росів

В нинішній Україні проживало два слов'янських племені – Анти і Роси (Рось). Сьогодні нащадків антів називають – хохли або українці, а нащадків росів досі називають — малороси.

Роси заплітали свої довгі коси в джгут, хвіст, косу.
Анти (особливо воїни) лишали жмут волосся, який йшов з тім'ячка (зв'язок з Родом), це потім перейшло до козаків, так званий оселедець. Звідси і вираз «хохол», яке походить від козацького чубка.

Приблизно 20-25 тисяч років тому частина племені Антів перейшла на острів поблизу південних берегів Північної Америки. Острів стали називати Антлань – Земля Антів; греки називали її Atlantis, а потім грецьке слово русифікували і вийшло Атлантида. Хоча плем'я Антів існує досі – хохли (українці).