ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Скасуймо! Забудьмо! Спалімо!
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
На денці океану
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Хто є хто
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Рік Червоного Вогняного Коня
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
Стоїть хата-ковчег...
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Повернення
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі (Janis Joplin)
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе

Вікторія Лимар
2026.02.23 23:31
ОСТАННЯ ДЕКАДА ЛЮТОГО
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.

Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
***
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
***
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Краплі бруслинового меду
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Як помирає дитинство
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,

Ігор Шоха
2026.02.23 15:16
Екскурс винуватцям нашим
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Дитячі пацьорки-2
Образ твору Їжачок

З лісу вибіг їжачок –
Але ж він без голочок!
Потрудився хтось – без ліні:
Кожушок у нього з ріні*!

Біля брами на пеньочку
Він до сонця гріє очка,
На живого зовсім схожий –
Усміхається прохожим.



Павучок

Павучок не спав до ранку:
Виплітав собі фіранку,
Непомітну і тонку –
Видно тільки павуку.
Він завзятий – не лінюх:
Полюватиме на мух.

Бегемотик

Бегемотик де? – Отам.
Зветься він Гіпопо-там.
А коли не там, а тут –
Він тоді – Гіпопо-тут.

Черепаха

З черепахи дерли лаха,
Що вона така невдаха:
Поспішає, що є сили, –
А ні кроку не ступила.

Гірка

Гìрка, звісно, винувата:
Перекинула санчата.
Із очей – сльоза гіркá
у невдахи-хлопчака.
І малюк ридає гìрко:
– Ти чому нечемна, гìрко?!

Лютий, 2017

*галька, гравій





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-02-23 14:44:51
Переглядів сторінки твору 4042
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 15:38:39 ]
Дякую за позитив! Тепер можна й до якоїсь праці з відчуттям світелка))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 15:55:15 ]
Лиш не перепрацьовуйтеся!:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-02-23 16:08:35 ]
Пригадала декілька мультиків)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 16:16:09 ]
Часом треба:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2017-02-23 17:14:43 ]
Клас, Мирославе! Кінь мій ну (ні ніяк) не міг проскочити мимо такого!
Я влітку мешкаю в селі. А там живе під навісом їжачиха – ручна. Така файна і зовсім не боїться, коли береш її на руки. А ще випрошує чогось смачненького, прийшовши до ганку. При цьому починає хрокати-фиркати. Любить все : рибу без кісток , гарбуз запечений і, звісно, молочко. Якось спіймав її у спориші і кажу – Шо ти шастаєш у траві? Ти ж звідти і світа всенького не бачиш, бо низько! Взяв її на руки, посадив у капелюх і повіз на ровері на вигін. Вона висунула передні лапки з капелюха та мордочку і дивиться туди-сюди. На вигоні пасеться кобила ворона, яку я підгодовую часто. Як вони чудно обнюхували одне одного! Ця картина –незабутня! Ще показав її лелече гніздо на водонапірній вежі та й повернулися домів. Відпустив її у дворі.
Нинька певно вона спить. Я їй намостив сіна пахучого восени. Але, коли ми побачимось скоро, то сподіваюсь, що вона УСМІХНЕТЬСЯ мені. Спасибі за «пацьорки», які мене занурили у спомини – солодкі! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 21:36:13 ]
Щиро дякую, друже, за такий коментар-новелу! Ти ж міг би, справді, оформити цей спогад у чудову мініатюру - описане цього заслуговує! Дерзай, тішуся твоїми відвідинами!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 18:05:48 ]
Таке перевтілення під силу Майстрові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 21:39:06 ]
Ви ж, пане Іване, чудово розумієте, що внуки (особливо дошкільного віку) не менші натхненники, ніж муза!:)
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 19:14:52 ]
Мальовничі віршики для малят, Мирославе! Видно, що Ви любите дітлахів, бо з такою милою посмішкою, любов"ю, ніжністю написано. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 21:44:57 ]
А через них ми відчуваємо себе і потрібними, і бажаними, а відтак - щасливими від спілкування з ними. Ви, як жінка, звичайно,це краще розумієте ...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 20:19:32 ]
Так. Написано з любов'ю. Талановито. І з гумором.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-23 21:49:39 ]
Всі описані персонажі (окрім, бегемотика і, мабуть, черепахи) проживають і в нашому з Вами краю. Якщо побачите - передавайте вітання!:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2017-02-24 09:06:20 ]
Чудова дитяча поезія. Не така то й легка ця робота - писати вірш про бегемота...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-25 00:57:40 ]
...і про їжачка, і черепаху -
ту,що від народження невдаха:))
Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2017-02-24 21:06:37 ]
Колись, під час навчаня в інституті, я мав проблеми через короткий анекдот, який розповів багатьом студентам. Котиться колобок стежкою. Зустріла його лисиця, запитує про те, куди він біжить. У відповідь чує: не колобок я , а їжак з Чорнобиля. На моє щастя, радянська каральна система тоді потрохи здихала, то якось мені обійшлося. Добре, що тепер вільно дихається поетам і читачі (в даному випадку діти) можуть отримати такі чудові вірші про їжачка, павучка і черепаху.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2017-02-25 01:03:27 ]
Мій "Їжачок" - це, так би мовити, персонаж з натури: перебуваючи тиждень в Шаяні (Закарпаття), побачив виліпленого їжачка перед брамою одного з приватних будинків і покликав його з собою в ПМ:))
Дякую!