ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.01.14 06:59
Не брешу
Сонце зирить з-поза хмари,
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Чарівна мить
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались

Микола Дудар
2026.01.13 22:13
***
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…

Світлана Пирогова
2026.01.13 21:00
Рідний альт
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.

На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту

Кока Черкаський
2026.01.13 20:33
Давайте!
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!


То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!

Олег Герман
2026.01.13 20:03
Рівновага (Сюрреалістична трагікомедія на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ: Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити. Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили. Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає

Володимир Ляшкевич
2026.01.13 16:26
* * *
Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.
Живу поміж поверхами і світами,
достатньо далеко від тата і мами.

Мій колір – відтінки, смаки – розмаїті,
умію складати події і миті.
Готова виходжувати й чаклувати.

С М
2026.01.13 16:19
Масне осердя (Jefferson Airplane)
Пані, ви питаєте, чому він любить, як так
Цікаво, що він хоче іще, адже щойно брав
Хлопче, у неї є чим гратися & є іграшок удоста
Жіночі очі глипають, із пальцями у клею
Її уста татуювання нумо йди до мене
Кремова засмага, що тане в її душовій
Папер

Іван Потьомкін
2026.01.13 12:20
КОРА
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Небесний союз
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Олена Побийголод
2026.01.12 22:25
1996. В Анталію!
Із Леоніда Сергєєва

Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»

Мою долоню з талії

Ігор Шоха
2026.01.12 20:10
На фініші регати оригамі
                    І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі

Сергій Губерначук
2026.01.12 15:27
Гнів
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.

Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –

Артур Курдіновський
2026.01.12 14:59
Без тепла
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.

Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.

Борис Костиря
2026.01.12 10:43
Ніщо
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?

З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт

Олександр Сушко
2026.01.12 10:11
Рятівник
Ярослав Чорногуз

КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!

У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Пугачук (1967) / Вірші

 Несподіванка

лікарям з вдячністю

...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-03-30 21:52:06
Переглядів сторінки твору 13096
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.689 / 6  (4.941 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.551 / 6  (4.875 / 5.55)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.807
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2021.05.10 03:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:46:58 ]
Авторко сайту Галино Михайлик, варто відрізняти закид, підкріплений посиланням на мій вірш і таке припущення
"Чи це не та людина, яка звинувачувала мене безпідставно за використання слова "вельбучний", хіба ж знаєш? це відомо лише модератору сайту".

Авжеж, це знає лише модератор: хто ховається за ніками-клонами. Мені сайт був цікавим, але стомлює засилля осіб певної категорії.

Притулити свій закид на сторінку, де про відхід у вічність письменника......, а потім ще й вимагати вилучення слова "вельбучний" із чужого тексту може не смішна людина...а здагадайтеся - яка.
Вибачення написали Ви в такому тоні, що ліпше б і не починали. Нещире воно, це ж видно.
Ось і зараз виказуєте неповагу. Мені нема за що вибачатися перед Вами. А Ви б таки визнали, що кидали тінь на моє ім"я безпідставними звинуваченнями і прилюдно.
Шануйтеся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-15 08:54:31 ]
здагадайтеся-здогадайтеся.
І Поціновувач поезії, і всі інші,
не пишіть мені отут на сторінці Лариси Пугачук.
Розумному - досить. Я ж написала адресу.
Тут, на чужій сторінці, дискутувати не варто.
Гарного настрою зичу всім, натхнення, творення поетичних світів. Нагадую: варто шанувати ще й ЖИВИХ поетів.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-05-15 23:39:13 ]
Згодна з Вами, Світлано, на чужій сторінці дійсно не варто дискутувати на теми, котрі не стосуються автора сторінки, але десь мусять же люди стосунки вияснити, раз позакривалися одне від одного на своїх сторінках)) Хоча який в цьому сенс, от чесно - не розумію.
А відносно шанування живих поетів, то тут не все просто. Вірші оцінюються, як твори. І при житті поета і потім також. А сам поет при житті є просто людиною і шанувати його тільки за те, що гарно пише... ну та можна, чого б ні, але дозволяти творчій людині робити все, що їй заманеться і пробачати все - ніхто не зобов'язаний.
А зважаючи на те, що тут зібралися тільки творчі люди, то мають бути взаємні увага, повага і розуміння. Рівні зі всіх сторін. Без винятку.
Дякую за хороші побажання, Світлано. Навзаєм)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2017-05-16 08:32:42 ]
Зайду в гості ще раз, відповім грунтовно, якщо в когось буде бажання відповісти, прошу на пошту.


Пані Ларисо, за кілька років перебування на сайті я бачила тут різне. Казку, в якій я була принцесою, що не хоче дивитися на авторів - авторства пані Галини Ф.
Тоді сайт на кілька днів роботу припиняв... Перекрути моїх рядків, які автори називали пародіями, бачила...А ще...звинувачення у використанні фактів особистого життя осіб, про існування яких я не знала. Не могла знати...... Сила мистецтва... Мої тексти життєві, сюрреалістичні...
Тепер мене звинувачують у небайдужості: то я зауважила хиби, то я не пройшла повз текст автора, у потенціал якого забаглося повірити...а він не вельми росте... Єдина моя вина: я не залишила сайт, коли виявилася заяскравою... Чи багато тут лишилася відомих поетів? Піду я... Вмовкну... І відразу свобода писати будь-як...сяке-таке...
Зауважать, можливо, Любов Бенедишин, якщо не стомиться вчити авторів...... та ще кілька майстрів. Інші промовчать. Чи мені цікаве перебування тут?
Апогеєм стала вимога пані Галини викинути слово із вірша, бо воно авторці нагадує назву села, де жив шановний письменник. Дикість: посилання на мій вірш на сторінці, де про смерть письменника. Воно ж і зараз там! Тон вибачення зневажливо-зверхній...Чи мені здалося? Вельмивельбучна - пише, звертається до мене пані Галина.
Скажіть, будь ласка, Ларисо. а що саме я повинна загалу, читачеві, щоб мене шанували клони, ніки, автори пересічних віршів, випадкові люди...що зареєструвалися від нічого робити...... А мабуть, є й такі...?
Що заманеться - властиво робити усім. Є свобода пересування, творчості... Ви грієтеся біля вірша свого автора, близького по духу, а я презентую Поезію.
Заблоковані сторінки. Їх багато. Скільки залишило сайт...перерісши його...
Мені пишуть автори...коли я вирішую піти із сайту. Зупиняють...
Перманентно на сайті бучі, я намагаюся не вмішуватися. Чоловіки самі порозуміються.
Але коли на мене безпідставно нападе хтось, ніколи не змовчу. Бо я людина. Про це писав В. Симоненко. А людині властиво ще й вірити у порядність. Я вважаю себе порядною жінкою. митцем. І прошу, вимагаю порядного ставлення. Пан, імені якого я не називатиму, тримає мої слова про його вірші, звичайний коментар у відповідь, кілька років на головній сторінці. Людина вважає це важливим. Я бачу, як радіють автори моїй похвалі. Я ж сама росла, знаю всі етапи, сходинки...
Ми всі тут існуємо у віртуалі. Як можна ліпити ярлики, не знаючи сутності речей, душ, обставин...
Щодо коментаря якогось аноніма "поціновувача поезії" - такі коментарі не мають жодного сенсу. Чи й не поціновувач: без імені, фото... пише мені "чи здатна вибачатися...".
За що? За вивищення над болотом сьогодення, пошуки краси, служіння мові...
І наостанок: мої книги, Ларисо, Ви придбали. Телефонували, захопливо дякували, писали коментарі хороші.
Нема жодної причини зневажати мене за справжність. Єдина моя вина: я не зачинилася у вежі зі слонової кістки, була людяною. Мабуть, таки варто дистанціюватися.
Шануймося!


1   2   3   Переглянути все