«Любовь - это бесценный дар. Это единственная вещь, которую мы можем подарить и все же она у тебя остается». Л. Толстой.
Кохання... Хіба не здригається душа при згадці цього неймовірного почуття? Любов - неймовірне почуття, найбезкорисливіше, найніжніше, найпрекрасніше...
«Не будем говорить о любви, потому что мы до сих пор не знаем, что это такое». К.Г. Паустовский.
Скільки думок промайнуло у мене в голові, а все не збагну, як людина навчилася кохати, з яких вуст вперше вилетіли слова "люблю тебе"...Саме ця спокуса, перед якою не встоїть жоден, прирекла на неймовірне щастя і невимовний біль і запеклі страждання...
Любов у всіх її проявах благородна. Любові не варто заздрити, її не купиш, якщо вона справжня, так само не вб’єш, не вирвеш з серця...
Любов прекрасна, якою б вона не була, всі її прояви - любов до Бога, материнська любов, любов як пристрасть, потяг до кого-небудь, любов до Батьківщини - це все святе...
«Тот, кто желает увидеть живого Бога, пусть ищет его не на пустом небосводе собственного разума, но в человеческой любви». Ф.М. Достоевский.
Любов до Бога, тобто християнська чеснота, є наслідком діяння Духа любові у серці кожного з нас. Любов з’єднує людину з Богом, джерелом тієї ж любові. «Любов є добрий устрій душі, так що вона нічого з існуючого не любить більше, ніж пізнання Бога» - істина преподобного Максима Сповідника.
«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зло, не радуется неправде, а сорадуется истине, все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит» (1 Кор. 13,4-7).
Мама, матуся, мамуся – найрідніша людина для кожного з нас, любов якої ні з чим не зрівняється. Це немов маяк, який стоятиме посеред моря, нехай самотній, нехай оббитий вітрами і дощами, але місія його свята. Нема ніжнішої любові, ніж материнська. Бо руки материнські – то любов, очі материнські – то любов, посмішка материнська – то любов. І як би ти не завинив, який страшний гріх би не скоїв, вона завжди з тобою, готова в будь-яку хвилину прилетіти на поміч, бо ти – її ангел, її любе дитя. І нехай усі злі духи злітаються, нехай усі ворони клюють її, а вона оберігатиме свою дитину. Матір душу дияволу продасть, лише аби щаслива була її дитина. Як писав Тургенєв, - Любовь сильнее смерти и страха смерти. Только ею, только любовью держится и движется жизнь.
«На свете нет зрелища прекраснее, чем лицо любимой, и нет музыки слаще, чем звук любимого голоса». Ж. Лабрюйер.
Усім відоме відчуття, коли немов «літаєш на крилах» від щастя, коли всім хочеться посміхатися, усьому світу розказати, як сильно ти кохаєш…! Це відчуття щирої відданості, коли готова на край світу піти, аби бути з ним. Ти завмираєш у його міцних обіймах, втрачаєш розум від його поцілунків, один його магічний погляд пронизує наскрізь, хочеться звільнитися від цих чарів, але чим більше опираєшся, тим більше тебе тягне до нього…
«Любовь - начало и конец нашего существования. Без любви нет жизни. Поэтому-то любовь есть то, перед чем преклоняется мудрый человек». Конфуций.
Любов є життя, це справді початок і кінець нашого існування. Саме любов дарує нове життя. Саме в любові зароджується нова невід’ємна частинка величезного Всесвіту. Нема тепліших відчуттів, ніж ті, що виникають, коли спостерігаєш, як двоє голублять маленьке дитя, таке бажане, таке кохане… Найбільший подарунок кохання – це дитина, плід невимовних почуттів, джерело невимовної радості і піклування.
Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вияв патріотизму, любові до рідної Вітчизни. Скільки талановитих поетів, письменників оспівували у своїй творчості рідну землю, безмежну любов до неї. Тисячі текстів стали мотивами невмирущих пісень, що сотні років звучать і будуть радувати доти, доки існуватиме ще у світі моральність і любов… Мільйони солдатів стікало кров’ю, вимовляючи з останніх сил ім’я своєї Вітчизни. На цьому закінчувалося їх життя, у боях за честь і славу Батьківщини. Ці вчинки героїчні…Саме любов до рідного краю надихала народ любити ще сильніше, боротися, помирати.
«Самое большое счастье в жизни – это увереность, что тебя любят» В. Гюго.
Справді, коли любиш, хочеться любити сильніше, хочеться жити далі…Хочеться тільки одне, щоб тебе любили…А коли ти відчуваєш, що не один у цьому світі, більше нічого тобі і не треба…