
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександра Легеза /
Проза
«Где любят нас - лишь там очаг родимый»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Где любят нас - лишь там очаг родимый»
«Любовь - это бесценный дар. Это единственная вещь, которую мы можем подарить и все же она у тебя остается». Л. Толстой.
Кохання... Хіба не здригається душа при згадці цього неймовірного почуття? Любов - неймовірне почуття, найбезкорисливіше, найніжніше, найпрекрасніше...
«Не будем говорить о любви, потому что мы до сих пор не знаем, что это такое». К.Г. Паустовский.
Скільки думок промайнуло у мене в голові, а все не збагну, як людина навчилася кохати, з яких вуст вперше вилетіли слова "люблю тебе"...Саме ця спокуса, перед якою не встоїть жоден, прирекла на неймовірне щастя і невимовний біль і запеклі страждання...
Любов у всіх її проявах благородна. Любові не варто заздрити, її не купиш, якщо вона справжня, так само не вб’єш, не вирвеш з серця...
Любов прекрасна, якою б вона не була, всі її прояви - любов до Бога, материнська любов, любов як пристрасть, потяг до кого-небудь, любов до Батьківщини - це все святе...
«Тот, кто желает увидеть живого Бога, пусть ищет его не на пустом небосводе собственного разума, но в человеческой любви». Ф.М. Достоевский.
Любов до Бога, тобто християнська чеснота, є наслідком діяння Духа любові у серці кожного з нас. Любов з’єднує людину з Богом, джерелом тієї ж любові. «Любов є добрий устрій душі, так що вона нічого з існуючого не любить більше, ніж пізнання Бога» - істина преподобного Максима Сповідника.
«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зло, не радуется неправде, а сорадуется истине, все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит» (1 Кор. 13,4-7).
Мама, матуся, мамуся – найрідніша людина для кожного з нас, любов якої ні з чим не зрівняється. Це немов маяк, який стоятиме посеред моря, нехай самотній, нехай оббитий вітрами і дощами, але місія його свята. Нема ніжнішої любові, ніж материнська. Бо руки материнські – то любов, очі материнські – то любов, посмішка материнська – то любов. І як би ти не завинив, який страшний гріх би не скоїв, вона завжди з тобою, готова в будь-яку хвилину прилетіти на поміч, бо ти – її ангел, її любе дитя. І нехай усі злі духи злітаються, нехай усі ворони клюють її, а вона оберігатиме свою дитину. Матір душу дияволу продасть, лише аби щаслива була її дитина. Як писав Тургенєв, - Любовь сильнее смерти и страха смерти. Только ею, только любовью держится и движется жизнь.
«На свете нет зрелища прекраснее, чем лицо любимой, и нет музыки слаще, чем звук любимого голоса». Ж. Лабрюйер.
Усім відоме відчуття, коли немов «літаєш на крилах» від щастя, коли всім хочеться посміхатися, усьому світу розказати, як сильно ти кохаєш…! Це відчуття щирої відданості, коли готова на край світу піти, аби бути з ним. Ти завмираєш у його міцних обіймах, втрачаєш розум від його поцілунків, один його магічний погляд пронизує наскрізь, хочеться звільнитися від цих чарів, але чим більше опираєшся, тим більше тебе тягне до нього…
«Любовь - начало и конец нашего существования. Без любви нет жизни. Поэтому-то любовь есть то, перед чем преклоняется мудрый человек». Конфуций.
Любов є життя, це справді початок і кінець нашого існування. Саме любов дарує нове життя. Саме в любові зароджується нова невід’ємна частинка величезного Всесвіту. Нема тепліших відчуттів, ніж ті, що виникають, коли спостерігаєш, як двоє голублять маленьке дитя, таке бажане, таке кохане… Найбільший подарунок кохання – це дитина, плід невимовних почуттів, джерело невимовної радості і піклування.
Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вияв патріотизму, любові до рідної Вітчизни. Скільки талановитих поетів, письменників оспівували у своїй творчості рідну землю, безмежну любов до неї. Тисячі текстів стали мотивами невмирущих пісень, що сотні років звучать і будуть радувати доти, доки існуватиме ще у світі моральність і любов… Мільйони солдатів стікало кров’ю, вимовляючи з останніх сил ім’я своєї Вітчизни. На цьому закінчувалося їх життя, у боях за честь і славу Батьківщини. Ці вчинки героїчні…Саме любов до рідного краю надихала народ любити ще сильніше, боротися, помирати.
«Самое большое счастье в жизни – это увереность, что тебя любят» В. Гюго.
Справді, коли любиш, хочеться любити сильніше, хочеться жити далі…Хочеться тільки одне, щоб тебе любили…А коли ти відчуваєш, що не один у цьому світі, більше нічого тобі і не треба…
Кохання... Хіба не здригається душа при згадці цього неймовірного почуття? Любов - неймовірне почуття, найбезкорисливіше, найніжніше, найпрекрасніше...
«Не будем говорить о любви, потому что мы до сих пор не знаем, что это такое». К.Г. Паустовский.
Скільки думок промайнуло у мене в голові, а все не збагну, як людина навчилася кохати, з яких вуст вперше вилетіли слова "люблю тебе"...Саме ця спокуса, перед якою не встоїть жоден, прирекла на неймовірне щастя і невимовний біль і запеклі страждання...
Любов у всіх її проявах благородна. Любові не варто заздрити, її не купиш, якщо вона справжня, так само не вб’єш, не вирвеш з серця...
Любов прекрасна, якою б вона не була, всі її прояви - любов до Бога, материнська любов, любов як пристрасть, потяг до кого-небудь, любов до Батьківщини - це все святе...
«Тот, кто желает увидеть живого Бога, пусть ищет его не на пустом небосводе собственного разума, но в человеческой любви». Ф.М. Достоевский.
Любов до Бога, тобто християнська чеснота, є наслідком діяння Духа любові у серці кожного з нас. Любов з’єднує людину з Богом, джерелом тієї ж любові. «Любов є добрий устрій душі, так що вона нічого з існуючого не любить більше, ніж пізнання Бога» - істина преподобного Максима Сповідника.
«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зло, не радуется неправде, а сорадуется истине, все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит» (1 Кор. 13,4-7).
Мама, матуся, мамуся – найрідніша людина для кожного з нас, любов якої ні з чим не зрівняється. Це немов маяк, який стоятиме посеред моря, нехай самотній, нехай оббитий вітрами і дощами, але місія його свята. Нема ніжнішої любові, ніж материнська. Бо руки материнські – то любов, очі материнські – то любов, посмішка материнська – то любов. І як би ти не завинив, який страшний гріх би не скоїв, вона завжди з тобою, готова в будь-яку хвилину прилетіти на поміч, бо ти – її ангел, її любе дитя. І нехай усі злі духи злітаються, нехай усі ворони клюють її, а вона оберігатиме свою дитину. Матір душу дияволу продасть, лише аби щаслива була її дитина. Як писав Тургенєв, - Любовь сильнее смерти и страха смерти. Только ею, только любовью держится и движется жизнь.
«На свете нет зрелища прекраснее, чем лицо любимой, и нет музыки слаще, чем звук любимого голоса». Ж. Лабрюйер.
Усім відоме відчуття, коли немов «літаєш на крилах» від щастя, коли всім хочеться посміхатися, усьому світу розказати, як сильно ти кохаєш…! Це відчуття щирої відданості, коли готова на край світу піти, аби бути з ним. Ти завмираєш у його міцних обіймах, втрачаєш розум від його поцілунків, один його магічний погляд пронизує наскрізь, хочеться звільнитися від цих чарів, але чим більше опираєшся, тим більше тебе тягне до нього…
«Любовь - начало и конец нашего существования. Без любви нет жизни. Поэтому-то любовь есть то, перед чем преклоняется мудрый человек». Конфуций.
Любов є життя, це справді початок і кінець нашого існування. Саме любов дарує нове життя. Саме в любові зароджується нова невід’ємна частинка величезного Всесвіту. Нема тепліших відчуттів, ніж ті, що виникають, коли спостерігаєш, як двоє голублять маленьке дитя, таке бажане, таке кохане… Найбільший подарунок кохання – це дитина, плід невимовних почуттів, джерело невимовної радості і піклування.
Любов до рідної землі, інтерес до її славного минулого та вболівання за невідоме майбутнє – це вияв патріотизму, любові до рідної Вітчизни. Скільки талановитих поетів, письменників оспівували у своїй творчості рідну землю, безмежну любов до неї. Тисячі текстів стали мотивами невмирущих пісень, що сотні років звучать і будуть радувати доти, доки існуватиме ще у світі моральність і любов… Мільйони солдатів стікало кров’ю, вимовляючи з останніх сил ім’я своєї Вітчизни. На цьому закінчувалося їх життя, у боях за честь і славу Батьківщини. Ці вчинки героїчні…Саме любов до рідного краю надихала народ любити ще сильніше, боротися, помирати.
«Самое большое счастье в жизни – это увереность, что тебя любят» В. Гюго.
Справді, коли любиш, хочеться любити сильніше, хочеться жити далі…Хочеться тільки одне, щоб тебе любили…А коли ти відчуваєш, що не один у цьому світі, більше нічого тобі і не треба…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію