ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Гексакварки іще не відкриті
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Третій радянський голод 1946-1947 років
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
* * *
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
ЙОНА
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
"Оце б весні хвалу співати..."
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
Гарольд Барило (Genesis)
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 2)
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
* * *
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
* 207 *
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Трагедія
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
***
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до

Ольга Садкова
2026.09.19 20:28
"У блакитнім просторі безмежнім..."
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.

Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,

Юрій Лазірко
2026.09.19 16:37
Моя Бамбіна -- Альбом Теревені від Зеня -- батярські пісні
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...

1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.

Артур Курдіновський
2026.09.19 15:41
Вечірні вогні (рондо)
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не клич біду
Не клич біду. Вона сама прийде,
Запазурить обіймами печалі.
Благати пощадити - то пусте:
Ножа у серце зажене зі сталі.

Підступно підкрадеться, наче тать,
Або як тихий дріботливий дощик.
І смерті покладе важку печать,
І забере у тебе найдорожче.

І ти не встигнеш крикнути услід
Та долі одвести лихої руку.
І гаснеш сам. Й довкола гасне світ.
І щось у грудях вкорчиться у муках.

Не клич біду. Вона вже за плечем,
Уголодніло дихає у спину,
Дамокловим схилилася мечем
Аби і ти зігнув свої коліна.

20.04.2017р.




Найвища оцінка Володимир Бойко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Чорногуз 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-04-20 06:40:02
Переглядів сторінки твору 4941
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.609 / 5  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 4.130 / 4.5  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.09.07 19:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 08:34:07 ]
Сильно. Пройняло.
Подобаэться, що у Вас такi рiзнi речi.
Саш, до пари "гаснеш, гасне" можливо "корчиться"? Щоб час продовжити однаковим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:56:52 ]
Цей вірш замість підіймати народ з колін, примушує їх опускати і сіє зневіру в душах. Не це потрібно зараз нашому народові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:58:15 ]
Я над цим думав. Вирішив залишити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 22:23:54 ]
Тепер і я побачила, що Ви праві відносно цього слова.
А світ дійсно гасне. Надовго.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 10:15:06 ]
Сприймаю як вірш-роздум про вибір шляху, заклик бути завжди наготові. Хоя печально, зате актуально. Адже біда чигає довкола.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 13:20:04 ]
Я не пишу вірші за принципом "Чого зволите?". Це не ресторан, де подають блюда на замовлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 16:32:56 ]
Так, ти пишеш за принципом: раз мені погано, то хай так буде усим навколо - така наша ментальність на відміну від єврейської, наприклад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 17:25:08 ]
Ох, з тою бідою...
Кликати її точно не варто!.. Але й уникати -- згубно...
Десь є щастя, а десь біда -- й всі наші, нами ж заслужені!..
Угу, є щось вище за наше розуміння -- і це вартує поважати... Ми, звичайно ж, "царі"... природи, але ще поганенькі достоту... ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:07:39 ]
Куди нам до Вас, Юро, нікчемним поганеньким "царям" Природи, ще й плюгавеньким поетам порівняно з Вашим досконалим письмом і глибиною розміння. Дякую, що поставили на місце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:10:41 ]
Ярославе, Ви просто на очах зростаєте!.. Така самокритичність)
До речі, а кого я поставив?.. Може не туди?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:18:30 ]
Зростаю чи росту, Юро? Майстер слова повинен відчувати різницю цих слів... А щодо того, кого поставили - Ви делікатний чоловік - нікого. Це я - сам себе поставив з Вашого дозволу!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:37:29 ]
Якби Ви були рослиною, то може б і росли... А зростати можна лиш докладаючи до цього власні зусилля та розум... І лише пост-фактум, можливо, хтсоь засвідчить, що Ви виросли, нарешті...
Відчуття -- це саме те... Відчуття вище й глибше за уніфіковані та стандартизовані правила й означення... "Не скасувати Він прийшов закон, а... вдосконалити!.."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 00:18:21 ]
А як же усталений вислів: ростеш над собою? Мається на увазі духовне зростання! Сини зростають, а такі підстаркуваті дядьки, як я, уже вниз... зростають чи усихають?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-21 00:32:16 ]
Можна і вирости, а хтось і пригає...
Колись я так і описав свій життєвий етап -- як стрибок... до себе іншого або справжнього... Згадувати моторошно!.. )
Ну, як Ви про духовне зростання -- то, вочевидь, не про всихання!.. А тіло?.. Що ж, тіло - та і я вже не хлопчик!..
Ми вище за тіло - повинні бути, щонайменш!.. Хіба ж ми не поети?.. Ну, Ярославе, хіба ж ні?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 08:20:35 ]
Дякую, радий, що дійшли спільної думки. Сподіваюсь, що так...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 19:28:20 ]
Хто хоч раз у житті пережив фатальну втрату, той розуміє про що цей вірш. Він про невідворотнє, про біль людини, яка безсила втрутитися у промисел божий. Цей вірш закликає до співпереживання, до милосердя урешті решт. І якшо бути повністю одкровенним - цей вірш про матір, яка вмирала на моїх руках. Не думав, що хтось буде сприймати мої поезії як особисті образи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:12:28 ]
У тебе не графоманський рівень письма, Сашо, щоб ти пояснював, про що ти пишеш! Все зрозуміло з тексту. Є Образ біди, є навіть образ наближення смерті ЛГ, але матері там, вибач, немає. Усі поети великі, пишучи про матір, вживали це слово "мамо" чи "матір" у тексті. А раз його нема - цього слова, то коментар сприймається, даруй, як уміння викрутитися зі складної ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 02:30:30 ]
Написано з болю... І щодо попередніх коментарів, - не згодн що поет повинен вказувать про кого чи про що він пише... То діло особисте.