ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Федір Паламар
2026.05.07 11:06
Експромт
Навесні так легко дихать –
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.

Тетяна Левицька
2026.05.07 08:54
Душа і серце
Бутерброди на столі
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.

Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас

Вячеслав Руденко
2026.05.07 08:13
Лавровий ліс
Вдягнути довгий кардиган,
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,

Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів

Юрій Гундарів
2026.05.06 18:30
Рік без Валерія Шевчука
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.

Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:44
Не помітив (рондель)
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.

Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:34
Бідний поет!
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.

Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій

Світлана Пирогова
2026.05.06 14:38
Гуманне
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.

Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
Танкануті спроби.
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Борис Костиря
2026.05.06 12:01
* * *
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.

У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.

Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.

Тетяна Левицька
2026.05.06 11:27
Самотня старість
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па

Вячеслав Руденко
2026.05.06 08:49
Меланхолія
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?

В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві

Олена Побийголод
2026.05.06 06:55
1966. Вальс у ритмі дощу
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)

Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...

Віктор Кучерук
2026.05.06 06:10
* * *
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.

Кока Черкаський
2026.05.06 02:41
Потепління
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!

Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Стара криниця
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
* 68 *
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не клич біду
Не клич біду. Вона сама прийде,
Запазурить обіймами печалі.
Благати пощадити - то пусте:
Ножа у серце зажене зі сталі.

Підступно підкрадеться, наче тать,
Або як тихий дріботливий дощик.
І смерті покладе важку печать,
І забере у тебе найдорожче.

І ти не встигнеш крикнути услід
Та долі одвести лихої руку.
І гаснеш сам. Й довкола гасне світ.
І щось у грудях вкорчиться у муках.

Не клич біду. Вона вже за плечем,
Уголодніло дихає у спину,
Дамокловим схилилася мечем
Аби і ти зігнув свої коліна.

20.04.2017р.




Найвища оцінка Володимир Бойко 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Чорногуз 4.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2017-04-20 06:40:02
Переглядів сторінки твору 4664
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.609 / 5  (4.935 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.130 / 4.5  (5.268 / 5.82)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.20 12:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 08:34:07 ]
Сильно. Пройняло.
Подобаэться, що у Вас такi рiзнi речi.
Саш, до пари "гаснеш, гасне" можливо "корчиться"? Щоб час продовжити однаковим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:56:52 ]
Цей вірш замість підіймати народ з колін, примушує їх опускати і сіє зневіру в душах. Не це потрібно зараз нашому народові!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 09:58:15 ]
Я над цим думав. Вирішив залишити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 22:23:54 ]
Тепер і я побачила, що Ви праві відносно цього слова.
А світ дійсно гасне. Надовго.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2017-04-20 10:15:06 ]
Сприймаю як вірш-роздум про вибір шляху, заклик бути завжди наготові. Хоя печально, зате актуально. Адже біда чигає довкола.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 13:20:04 ]
Я не пишу вірші за принципом "Чого зволите?". Це не ресторан, де подають блюда на замовлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 16:32:56 ]
Так, ти пишеш за принципом: раз мені погано, то хай так буде усим навколо - така наша ментальність на відміну від єврейської, наприклад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 17:25:08 ]
Ох, з тою бідою...
Кликати її точно не варто!.. Але й уникати -- згубно...
Десь є щастя, а десь біда -- й всі наші, нами ж заслужені!..
Угу, є щось вище за наше розуміння -- і це вартує поважати... Ми, звичайно ж, "царі"... природи, але ще поганенькі достоту... ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:07:39 ]
Куди нам до Вас, Юро, нікчемним поганеньким "царям" Природи, ще й плюгавеньким поетам порівняно з Вашим досконалим письмом і глибиною розміння. Дякую, що поставили на місце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:10:41 ]
Ярославе, Ви просто на очах зростаєте!.. Така самокритичність)
До речі, а кого я поставив?.. Може не туди?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:18:30 ]
Зростаю чи росту, Юро? Майстер слова повинен відчувати різницю цих слів... А щодо того, кого поставили - Ви делікатний чоловік - нікого. Це я - сам себе поставив з Вашого дозволу!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-20 23:37:29 ]
Якби Ви були рослиною, то може б і росли... А зростати можна лиш докладаючи до цього власні зусилля та розум... І лише пост-фактум, можливо, хтсоь засвідчить, що Ви виросли, нарешті...
Відчуття -- це саме те... Відчуття вище й глибше за уніфіковані та стандартизовані правила й означення... "Не скасувати Він прийшов закон, а... вдосконалити!.."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 00:18:21 ]
А як же усталений вислів: ростеш над собою? Мається на увазі духовне зростання! Сини зростають, а такі підстаркуваті дядьки, як я, уже вниз... зростають чи усихають?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2017-04-21 00:32:16 ]
Можна і вирости, а хтось і пригає...
Колись я так і описав свій життєвий етап -- як стрибок... до себе іншого або справжнього... Згадувати моторошно!.. )
Ну, як Ви про духовне зростання -- то, вочевидь, не про всихання!.. А тіло?.. Що ж, тіло - та і я вже не хлопчик!..
Ми вище за тіло - повинні бути, щонайменш!.. Хіба ж ми не поети?.. Ну, Ярославе, хіба ж ні?.. )

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 08:20:35 ]
Дякую, радий, що дійшли спільної думки. Сподіваюсь, що так...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 19:28:20 ]
Хто хоч раз у житті пережив фатальну втрату, той розуміє про що цей вірш. Він про невідворотнє, про біль людини, яка безсила втрутитися у промисел божий. Цей вірш закликає до співпереживання, до милосердя урешті решт. І якшо бути повністю одкровенним - цей вірш про матір, яка вмирала на моїх руках. Не думав, що хтось буде сприймати мої поезії як особисті образи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-04-20 23:12:28 ]
У тебе не графоманський рівень письма, Сашо, щоб ти пояснював, про що ти пишеш! Все зрозуміло з тексту. Є Образ біди, є навіть образ наближення смерті ЛГ, але матері там, вибач, немає. Усі поети великі, пишучи про матір, вживали це слово "мамо" чи "матір" у тексті. А раз його нема - цього слова, то коментар сприймається, даруй, як уміння викрутитися зі складної ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2017-04-21 02:30:30 ]
Написано з болю... І щодо попередніх коментарів, - не згодн що поет повинен вказувать про кого чи про що він пише... То діло особисте.