У Стародавньому Шумері було поняття "Сім по Сім" -
"Іміна́бі" божественне уособлення Плеяди

Сім 'ме́нтів щастя,
сім коротких літ –
і ти, як тополиний пух, пропаща…

Лелечі гнізда, чуєте, я ваша! –

від хатніх мальв і листоносних віт,
я теж лелечо мислю о політ!

Нас сім по сім – лелече “імінабі”…

Моя сім’я. Мій захисток. Мій табір.
Моя Плеядо в зоряних верхах.
Моя Пречиста Матір в постолах
і у сорочці – білому по білім,
і у вінку з блаватів, перецвілім –
семивідлунне марево, авжеж,

лелечо стрінеш – клично проведеш,
і я тобі пташино теж озвуся:
я з Ірію, я – Іра, я – Іруся,
мене допіру призвано сюди
з Небесних Надр до чорної води –

оце твоє з е м н е, твоє м и н у щ е –

дающе гострий зір, як ніж, дающе
тобі глибинну парость почуття –

це смак ж и т т я, незвичний с м а к життя
на мент, на перелітний, ниспосланий,
бо ти – жива, ти – Ле́лечка, ти – Дана,
в тобі дзьобате зріє лелеча…

Горить свіча. Горить твоя свіча
у всесвіті, така ж як ти, єдина…
Ти – божа тінь, вінець творінь, л ю д и н а –
тобі підвладно гори перейти…

Допоки прах землі тебе не зловить,
Допоки у душі і серці повідь –
Гори, свічо! Лелеченько, лети…

(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів"Каменяр",2008)