Вгамуй гординю, але гордим будь,
і у сувої майва не зімнеться.
Минуть літа і доля усміхнеться.
Не плач і не пусти у душу лють.

І самоствердження напевно підведе,
пиха з'їдає геній твій природний.
Жага погубить норов благородний,
до самознищення поволі доведе.

І слава, і опала небезпечні –
обидві самолюбство все лоскочуть.
Але медальки не прийми за почесть,
з медалями не сплутай недоречно.

Хавту́рок не чекай від добрих дядь,
бо жадібність – вона рідня заразі.
Не рвися красти, а хто – все одразу,
душею бідний, бо не вміє ждать.

Не маєш ні кола ти, ні двора,
та не підносся навіть на зневазі.
Не жебракуй з грошима у оазі
чи навпаки – то істина стара.

Не заздри, відкидай оте паскудство,
на успіх інших ти не ображайся.
Уму чужому заздрити стидайся.
Душевний блуд колись погубить людство!

Хай не образить думка будь-яка,
та май свою, ба попри неприємність.
Люби і без надії на взаємність –
найщасливішим будеш у віках!

Талант не користай немовби туз,
бо козир – не чеснота, радше кара.
Хто щедрий напоказ, той завше скнара.
Сміливість демонструє – боягуз!

Не загордуй і тим, що ти боєць,
і тим, що у борні ти всередині,
ні тим, що підкорив свою гординю.
Не справишся – тоді й тобі кінець!

* Переспів твору Євгена Євтушенка „Не возгордись“.