Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія ІІ."Шему"*
Майданчик будови розчищений. По укатаній дорозі, що то її втрамбовували 10 років, десятки людей волоками тягнуть вже відшліфовані до блиску, величезні вапнякові плити прямокутної форми, з охристими написами імені фараона.
Біля піраміди -- похилий насип. Знеможені раби натужно витягають кам'яні плити угору. Хеміун із десятником пильно приглядаються, як іде робота. От щойно підняту плиту укладають на місце за допомогою важеля.
Яка відповідальна, довгождана мить: камінь лягає впритул до інших без найменшої щілини. Юрба будівельників полегшено видихає слова подяки Ра-Атуму і душі "Ка" бога Птаха. Цей камінь не останній ... Попереду -- інші. Немилосердно палить єгипетське Сонце Пустелі. Не дивно, то ж час "шему" -- безвіддя, гнітючої посухи, від якої гинуть і рослини, і люди).
ХЕМІУН (з молитвою до Ра-Атума):
"Ра всеосяжний, Атуме!
Ти воссіяв ликом Бену *23 на Холмі предвічнім *24.
Ти обійняв младих Шу *25 і Тефнут *26 обіручно,
і надихнув їх Божественним Ка життєдайним.
Дивний ти образом, дивний обрядом у храмах,
дивний таємністю духа твого серед духів.
Дивний у Мемфісі, у "Хет - Ка - Пта" сонцесяйнім,
і поминанням в Чертозі Двох Істин *27 несхитних ..."
(до десятника)
... Нестерпно як! Я вас полишу нині
до стіп царевих ще припасти мушу --
шепнути вухам, як іде будова ...
ДЕСЯТНИК:
Благаю, Хеміуне, ані слова
про бунт поміж тих злиднів -- не кажіть.
У Хуфу норов, знаєте ж, лукавий ...
ХЕМІУН (з розумінням):
Важка то ноша -- камені носить ...
ДЕСЯТНИК (з довірою):
Важка то ноша -- людська хіть до слави.
(утаємничено)
Задушний "ше́му" бродить між рабів.
(Я їх кнутом: мовляв, цей камінь, двигни!),
а раб мені підступно, наче Сет,
задумуючи помсту небувалу, прорік:
"Верне ще, Горахте́ *28 , сандалю
на голови невдячні ворогів".
(з притиском)
Сандаля Горахте -- супроти Хуфу!
ХЕМІУН (сміючись):
Ото вже й Ху́фу, мо', супроти нас!
Минеться "ше́му". Всіх Розсудить Час.
Несхитний серцем, все в межу помістить
На Терези́ *29 у Істини - "Маа́т" ...
От чув я жарт сьогодні поруч себе:
невдячна справа -- стіни будувать,
бо будівниче тіло, наче лотос,
розкрите для цілунків бога Шу ...
ДЕСЯТНИК (підхоплює):
... а тіло рабське -- "сах" *30 -- Свиня,
та й годі, --
впосліджена, смороджена, брудна *31 ---
загрузло, наче лотос, у болоті ...
Не вилізало б звідтіля повіки!
ХЕМІУН (на противагу):
Не стулить Ра-Атум свої Повіки,
омиє "сах" -- від шиї до ноги ...
... Уста ж людини -- просвіт, дар богів.
Коли виходить Ха́пі *32 з берегів,
то для знемоги -- духотворні ліки:
"Зелений Камінь",*33 зелень, що росте ...
Уста людини -- зброя, а проте ...
(з натяком на десятника)
... з л о в і с н а зброя може й п о г у б и т и!*34
(відходить)
ДЕСЯТНИК (вертаючи до рабів):
А так, нечисті свині, до роботи!
Мене нема -- уже й роззули роти,
пильнуйте волок, щоб не увірвавсь ...
РАБ І (притишено до сусіда):
... Дивися, Рахоте́пе, як допавсь
Баба́н бездушний *35 ...
РАБ ІІ :
... ні, Себе́к голодний, *36
і все йому живого м'яса тра' --
такий закон неситого нутра:
цькувати жертву на краю безодні ...
ГОЛОС РАБА (раптово зриваючись з висотної стіни піраміди):
Рятуй, Уді́ - Несе́ре,*37... а -- а -- а ...
(раби гуртуються довкола нагло погиблого, б'ють себе у груди і проказують "сповідь заперечення")
БАГАТОГОЛОССЯ РАБІВ:
"О, Уді́ - Несе́ре, що являєшся в Мемфісі,
я не крав їстивного!
Я не піднімав руку на слабкого.
Я не гнітив раба перед обличчям господаря.
Я не творив ницого перед богами.
Я не здійснив гріха у місці Істини.
Я не привласнював хліба померлих.
Я не віднімав молока від уст дітей.
Я не зупиняв воду в пору її.
Я не гасив жертовного вогню у час його.
Я не зупиняв бога в ході його.
О, Нефертуме, що являєшся в Мемфісі,
на мені немає плями.
Я не вбивав. Я чистий, я чистий,
я чистий" *38...
(при останніх словах обрядово проливають на тіло - "сах" покійного священну Нільську воду, омиваючи його від "скверни").
*"шему" -- час посухи, безвіддя, коли всі рослини гинуть від палючого
"хамсину".Триває з березня по червень включно.
23,24 Ликом Бену на Холмі Предвічнім -- в деяких стародавніх міфах Єгипту
згадується первозданий божествений птах Бену, як і Атум, ніким не
сотворений. На початку світобудови Бену літав над водами Хаоса-Нуна і звив гніздо у гіллі верби на Холмі "Бен-Бен". Промінь бога Ра досяг Нуна - і Холм ожив, і став Атумом.
25,26 Шу і Тефнут -- первородні діти Атума. Шу - бог повітря і вітру, дослівно "порожнеча"; Тефнут - богиня світового порядку, вужче - богиня вологи.Завжди левиноподібна. Іноді порівнювалась із Сохмет, дружиною Птаха. Була іпостассю "урея", Сонячного Ока.
27 "Чертог Двох Істин" -- дослівно "обох Маат". "Зал Правди" у міфології Суду Озіріса і Маат, пов'язаний з богами "Великими", себто первоначальними для всього Єгипту, і "Малими" - богами певного н о м а, культового міста держави. Таким чином, у "Залі Правди" покійний "сповідається" двічі, звідси - "Дві Правди", "Дві Істини".
28 Горахте -- "Гор обидвох горизонтів", одна з іпостасей Гора-сокола.В період IV династії фараона Хуфу ототожнений з Ра ("Ра - Горахте").
29 "Терези", або "Вага Істини" -- незамінимий атрибут Суду Озіріса і Маат. На одній чаші клалося серце покійного, на друге - перо богині Маат."Вага Істини" як Рука Правосуддя присутня в міфології усіх цивілізацій Стародавнього Світу.
30 "сах" -- тіло людини, одне з п'яти її існувань. З тіла "сах" покійного виготовляли мумію, попередньо здійснивши над ним ритуальні обряди "омовіння" і "очищення", адже воно "смородне", "нечисте". Уподібнене до с в и н і.
31 Свиня -- у Єгипті вважалася нечистою твариною, асоціювалась із Сетом, злом.
32 Хапі -- бог Нілу, персоніфікований образ володаря Води, що посилає розливи і буйнопліддя. Один із синів Гора, на честь якого названо Велику Ріку.
33 "Зелений Камінь", зелень, що росте -- у Єгипті зелений колір має символічне значення "воскресіння". При тому "воскресає" усе: і живе, і неживе -- навіть каміння! Усе наділене одухотвореною "сутністю" - "душею Ка".
34 тут перефразоване єгипетське прислів'я: "Уста людини рятують її, але мова її може і погубити."
35 Бабан -- демон темряви, вперше згадується у "Текстах Пірамід". Ворожий людині і покійному, уподіблений до Сета.
36 Себек -- персоніфікований образ крокодила.Мав і позитивне, і негативне
значення. У "Текстах Саркофагів" згадується як злий демон Потойбіччя,ворог Ра і Ладді Вічності.
37 Уді - Несер -- бог Малої Еннеади, себто місцевий бог Мемфіського н о м а, що в поминальній "сповіді заперечення" відповідав за "хліб насущний".
38 тут цитується фрагмент "сповіді заперечення", ритуальної молитви "очищення від гріхів" у "Залі Двох Правд". Текст знайдено у 125 главі "Книги Мертвих".
Далі буде: ВІЗІЯ ІІІ."ХЕБ-СЕД"
Увійшло в двотомник "Сонцетони".Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія І."Під знаком Життя""
