Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.
Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.
Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.
І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…
В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія ІІ."Шему"*
Майданчик будови розчищений. По укатаній дорозі, що то її втрамбовували 10 років, десятки людей волоками тягнуть вже відшліфовані до блиску, величезні вапнякові плити прямокутної форми, з охристими написами імені фараона.
Біля піраміди -- похилий насип. Знеможені раби натужно витягають кам'яні плити угору. Хеміун із десятником пильно приглядаються, як іде робота. От щойно підняту плиту укладають на місце за допомогою важеля.
Яка відповідальна, довгождана мить: камінь лягає впритул до інших без найменшої щілини. Юрба будівельників полегшено видихає слова подяки Ра-Атуму і душі "Ка" бога Птаха. Цей камінь не останній ... Попереду -- інші. Немилосердно палить єгипетське Сонце Пустелі. Не дивно, то ж час "шему" -- безвіддя, гнітючої посухи, від якої гинуть і рослини, і люди).
ХЕМІУН (з молитвою до Ра-Атума):
"Ра всеосяжний, Атуме!
Ти воссіяв ликом Бену *23 на Холмі предвічнім *24.
Ти обійняв младих Шу *25 і Тефнут *26 обіручно,
і надихнув їх Божественним Ка життєдайним.
Дивний ти образом, дивний обрядом у храмах,
дивний таємністю духа твого серед духів.
Дивний у Мемфісі, у "Хет - Ка - Пта" сонцесяйнім,
і поминанням в Чертозі Двох Істин *27 несхитних ..."
(до десятника)
... Нестерпно як! Я вас полишу нині
до стіп царевих ще припасти мушу --
шепнути вухам, як іде будова ...
ДЕСЯТНИК:
Благаю, Хеміуне, ані слова
про бунт поміж тих злиднів -- не кажіть.
У Хуфу норов, знаєте ж, лукавий ...
ХЕМІУН (з розумінням):
Важка то ноша -- камені носить ...
ДЕСЯТНИК (з довірою):
Важка то ноша -- людська хіть до слави.
(утаємничено)
Задушний "ше́му" бродить між рабів.
(Я їх кнутом: мовляв, цей камінь, двигни!),
а раб мені підступно, наче Сет,
задумуючи помсту небувалу, прорік:
"Верне ще, Горахте́ *28 , сандалю
на голови невдячні ворогів".
(з притиском)
Сандаля Горахте -- супроти Хуфу!
ХЕМІУН (сміючись):
Ото вже й Ху́фу, мо', супроти нас!
Минеться "ше́му". Всіх Розсудить Час.
Несхитний серцем, все в межу помістить
На Терези́ *29 у Істини - "Маа́т" ...
От чув я жарт сьогодні поруч себе:
невдячна справа -- стіни будувать,
бо будівниче тіло, наче лотос,
розкрите для цілунків бога Шу ...
ДЕСЯТНИК (підхоплює):
... а тіло рабське -- "сах" *30 -- Свиня,
та й годі, --
впосліджена, смороджена, брудна *31 ---
загрузло, наче лотос, у болоті ...
Не вилізало б звідтіля повіки!
ХЕМІУН (на противагу):
Не стулить Ра-Атум свої Повіки,
омиє "сах" -- від шиї до ноги ...
... Уста ж людини -- просвіт, дар богів.
Коли виходить Ха́пі *32 з берегів,
то для знемоги -- духотворні ліки:
"Зелений Камінь",*33 зелень, що росте ...
Уста людини -- зброя, а проте ...
(з натяком на десятника)
... з л о в і с н а зброя може й п о г у б и т и!*34
(відходить)
ДЕСЯТНИК (вертаючи до рабів):
А так, нечисті свині, до роботи!
Мене нема -- уже й роззули роти,
пильнуйте волок, щоб не увірвавсь ...
РАБ І (притишено до сусіда):
... Дивися, Рахоте́пе, як допавсь
Баба́н бездушний *35 ...
РАБ ІІ :
... ні, Себе́к голодний, *36
і все йому живого м'яса тра' --
такий закон неситого нутра:
цькувати жертву на краю безодні ...
ГОЛОС РАБА (раптово зриваючись з висотної стіни піраміди):
Рятуй, Уді́ - Несе́ре,*37... а -- а -- а ...
(раби гуртуються довкола нагло погиблого, б'ють себе у груди і проказують "сповідь заперечення")
БАГАТОГОЛОССЯ РАБІВ:
"О, Уді́ - Несе́ре, що являєшся в Мемфісі,
я не крав їстивного!
Я не піднімав руку на слабкого.
Я не гнітив раба перед обличчям господаря.
Я не творив ницого перед богами.
Я не здійснив гріха у місці Істини.
Я не привласнював хліба померлих.
Я не віднімав молока від уст дітей.
Я не зупиняв воду в пору її.
Я не гасив жертовного вогню у час його.
Я не зупиняв бога в ході його.
О, Нефертуме, що являєшся в Мемфісі,
на мені немає плями.
Я не вбивав. Я чистий, я чистий,
я чистий" *38...
(при останніх словах обрядово проливають на тіло - "сах" покійного священну Нільську воду, омиваючи його від "скверни").
*"шему" -- час посухи, безвіддя, коли всі рослини гинуть від палючого
"хамсину".Триває з березня по червень включно.
23,24 Ликом Бену на Холмі Предвічнім -- в деяких стародавніх міфах Єгипту
згадується первозданий божествений птах Бену, як і Атум, ніким не
сотворений. На початку світобудови Бену літав над водами Хаоса-Нуна і звив гніздо у гіллі верби на Холмі "Бен-Бен". Промінь бога Ра досяг Нуна - і Холм ожив, і став Атумом.
25,26 Шу і Тефнут -- первородні діти Атума. Шу - бог повітря і вітру, дослівно "порожнеча"; Тефнут - богиня світового порядку, вужче - богиня вологи.Завжди левиноподібна. Іноді порівнювалась із Сохмет, дружиною Птаха. Була іпостассю "урея", Сонячного Ока.
27 "Чертог Двох Істин" -- дослівно "обох Маат". "Зал Правди" у міфології Суду Озіріса і Маат, пов'язаний з богами "Великими", себто первоначальними для всього Єгипту, і "Малими" - богами певного н о м а, культового міста держави. Таким чином, у "Залі Правди" покійний "сповідається" двічі, звідси - "Дві Правди", "Дві Істини".
28 Горахте -- "Гор обидвох горизонтів", одна з іпостасей Гора-сокола.В період IV династії фараона Хуфу ототожнений з Ра ("Ра - Горахте").
29 "Терези", або "Вага Істини" -- незамінимий атрибут Суду Озіріса і Маат. На одній чаші клалося серце покійного, на друге - перо богині Маат."Вага Істини" як Рука Правосуддя присутня в міфології усіх цивілізацій Стародавнього Світу.
30 "сах" -- тіло людини, одне з п'яти її існувань. З тіла "сах" покійного виготовляли мумію, попередньо здійснивши над ним ритуальні обряди "омовіння" і "очищення", адже воно "смородне", "нечисте". Уподібнене до с в и н і.
31 Свиня -- у Єгипті вважалася нечистою твариною, асоціювалась із Сетом, злом.
32 Хапі -- бог Нілу, персоніфікований образ володаря Води, що посилає розливи і буйнопліддя. Один із синів Гора, на честь якого названо Велику Ріку.
33 "Зелений Камінь", зелень, що росте -- у Єгипті зелений колір має символічне значення "воскресіння". При тому "воскресає" усе: і живе, і неживе -- навіть каміння! Усе наділене одухотвореною "сутністю" - "душею Ка".
34 тут перефразоване єгипетське прислів'я: "Уста людини рятують її, але мова її може і погубити."
35 Бабан -- демон темряви, вперше згадується у "Текстах Пірамід". Ворожий людині і покійному, уподіблений до Сета.
36 Себек -- персоніфікований образ крокодила.Мав і позитивне, і негативне
значення. У "Текстах Саркофагів" згадується як злий демон Потойбіччя,ворог Ра і Ладді Вічності.
37 Уді - Несер -- бог Малої Еннеади, себто місцевий бог Мемфіського н о м а, що в поминальній "сповіді заперечення" відповідав за "хліб насущний".
38 тут цитується фрагмент "сповіді заперечення", ритуальної молитви "очищення від гріхів" у "Залі Двох Правд". Текст знайдено у 125 главі "Книги Мертвих".
Далі буде: ВІЗІЯ ІІІ."ХЕБ-СЕД"
Увійшло в двотомник "Сонцетони".Тон ІІ - Драматичний. - Львів:Сполом,2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія І."Під знаком Життя""
