Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
                            І
               &
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Драма "Горизонт Хуфу". Візія VІ. "Червоний Ніл "
Ра-Атум у зажурі. Важкі непрозорі склепіння його небесних володінь, здається, усім тягарем лягли на плечі виснаженої хамсином землі "Та-Кеме́т". Крилатий Сонячний Диск покрили темні плями. Єгипетський люд вірує -- така ціна перемоги Ра над Апо́пом, Світла над Темрявою, Добра над Злом. Темні плями на Сонці згустки крові. Їх змиє хіба що дощ! Бо лише дощ змиває усі сліди, як на землі, так і на небі ...
І рятівний дощ паде на землю "Та-Кемет", захоплює в обійми Оселю "Хет-Ка- Пта" на правобережжі і фантоми Холмів "Бен - Бен", Пустелі на лівобережжі, з розмитими, нечіткими обрисами пірамід-усипальниць фараонів Хуфу та його сина Хафрі.
... Бунтує, воловодить Хапі - Ніл. Багато він бачив на своєму віку, ой багато! Розпирає його від побаченого, підіймає він бруд із затаєних сховків - глибин і жбурляє ним вгору. Бурхливі потоки гидкої, каламутної води, з е л е н о ї від перегнилих рослин, наповнюють річку і ринуть на північ, униз за течією, до Середземного моря. Це період "З е л е н о г о Н і л у". Він швидко промине, вода набуде г у с т о - ч е р в о н о г о кольору. Виходить, Хапі - Ніл теж у згустках крові. Ох, недаремно все це ... недаремно ... Достеменно, щось має статись і з землею "Та - Кемет", і з мешканцями "Оселі бога Птаха".
Коли що це? Галасливий, озлоблений натовп з рабів і простолюддя,примітивно "озброєний" знаряддями праці, поривається у напрямку царственних пірамід. Засліплений ненавистю до "сонцесяйних" можновладців, людський вир насолоджу-ється хвилею безтями, настроєм р о з р у х и. Натовп порушує божественну заборону п о м е р л и х та н а б у т и х по смерті д у ш фара онів Хуфу та Хафрі, натовп настроєний громити і трощити: мумії "Ах", скульптурні фетиші "Ка",*101 амфори-нутрощі з масками богів "Синів Гора".)*102
ГОЛОСИ РАБІВ-БУНТАРІВ
(що охмеліли з буєсті):
ШЕПСЕСКАФ:
Сохме́т - левице,*103 Око відверни ...
УСЕРКАФ:
... але роззяв, незряча, темну пащу ...
НЕФЕРІРКАРА:
... на "Ах" владик, чиє вже "Ка" п р о п а щ е ...
НІУСЕРРА:
... що їм н і к о л и не зустріти "Ба" ...
МЕКАУХОР:
... оце - сівба, оце і молотьба.
пізнайте на собі к а м і н н і жорна ...
ДЖЕДКАРА:
... бо царське тіло - "сах" С в и н я та Ч о р н а,
ну, себто нечисть, Магові на зуб ...
УНІС:
... трощи, трощи -- "блаженних" душегуб,
топчи, міси -- пелени на сирицю ...
ДЖЕДЕФРА*104 (розглядаючи статую "Ка" фараона Хуфу):
... Куди ц ь о г о А п о п а ?
(Пауза. Мить вагань)
ХОР ГОЛОСІВ:
У криницю!..
(Відгомоном "у криницю ... у криницю ... у - у - у ...")
ДЖЕДЕФРА (заохочено):
... на стіл до Амт, що любить попоїсти,
щоби не зміг ні встати, ані сісти --
розбите "Ка" мерзенного раба,
забуте "Рен", розмите царство тіней ...
(при цих словах раби трощать обличчя царственної статуї Хуфу і перекидають її у криницю, що поруч, вниз головою.*105)
101 у гробницях померлих єгиптяни встановлювали статуї із "вічного" матеріалу - каменю, які слугували двійниками душ "Ка" на випадок грабунку або руйнації. Щоби крилата "Ба" впізнала такого двійника,скульптурне зображення "Ка" мало нагадувати конкретну людину.Звідси витоки скульптурного портретування у Древньому Єгипті.
102 у гробницях померлих єгиптяни встановлювали т.зв. "канопи" з нутрощами, на покришках яких зображали синів бога Гора: Дуамутеф (павіан) оберігав шлунок покійного, Хапі (гієна) - легені,Кебексенуф (сокіл) - кишківник, Амсет (голова людини) - печінку. Діти Гора уособлювали сутності людських "душ": Амсет - "Ка", Дуамутеф - "Ба", Кебексенуф - "Сах" (мумію), Хапі - серце. У могильній камері сини Гора мали призначене місце: Амсет - на півдні, Хапі - на півночі,
Дуамутеф - на сході, Кебексенуф - на заході.
103 мається на увазі заклинання до Сохмет-левиці, що вражає ворогів фараона священним Оком-уреєм. Отож, творячи наругу над могилою фараона, раби просять змилування і оправдання.
104 за замислом автора раби-бунтівники носять імена фараонів IV та V династій Древнього царства, що жили після Хуфу та Хафрі, найперший серед них Джедефра (р.ц.2528 - 2520).Це зроблено з метою перенесення акцентів "божественного походження" фараонів на пласт убогих людей. Показовою щодо цього є міфологія "воскресіння Озіріса", а з нею і божественного фараона (у Древньому Царстві), а пізніше і простого смертного (у Новому Царстві).
105 тут акцентується зневага рабів до божественної величі фараона і бажання знищити портретну схожість скуьптури померлого, аби порушити процес повернення "душі" Ба у двійник "Ка". Душі грішників, за уявленнями єгиптян, існували окремо від тіла у перевернутому положенні. Отже, вони не могли поєднатися з тілом, аби жити життям праведного покійника, а тому їх чекало знищення -- обезглавлення і спалення. У котлах "Амдуату" горіли голови, серця, тіла, душі, ба навіть тіні грішників.
Далі буде: ВІЗІЯ VІІ "ОСЕЛЯ ХЕТ-КА-ПТА" (остання).
З авторського циклу "Міфологія Стародавнього Сходу"/уклала Ірина Вовк. - Львів: Логос,2013.
http://irynavovk.blog.net.ua
(Увійшло у двотомник "Сонцетони".Тон ІІ - Драматичний. - Львів: Сполом,2016)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Драма "Горизонт Хуфу". Візія V. "Поля Іалу" "