ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ
Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю
Я коней своих нагайкою стегаю, - погоняю, -
Что-то воздуху мне мало, ветер пью, туман глотаю,
Чую, с гибельным восторгом - пропадаю, пропадаю!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Вы тугую не слушайте плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые,
И дожить не успел, мне допеть не успеть!

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть немного еще постою на краю!...

Сгину я, меня пушинкой ураган сметет с ладони,
И в санях меня галопом повлекут по снегу утром.
Вы на шаг неторопливый перейдите, мои кони!
Хоть немного, но продлите путь к последнему приюту!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Не указчики вам кнут и плеть.
Но что-то кони мне попались привередливые,
И дожить я не смог, мне допеть не успеть.

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть немного еще постою на краю!...

Мы успели - в гости к богу не бывает опозданий.
Так что ж там ангелы поют такими злыми голосами?
Или это колокольчик весь зашелся от рыданий,
Или я кричу коням, чтоб не несли так быстро сани?

Чуть помедленнее кони, чуть помедленнее!
Умоляю вас вскачь не лететь!
Но что-то кони мне достались привередливые,
Коль дожить не успел, так хотя бы допеть!

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть мгновенье еще постою на краю!...




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Надія Степула 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2005-12-13 20:33:37
Переглядів сторінки твору 6251
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.286 / 5.75  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 5.435 / 6  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-03-06 19:13:03 ]
КОНІ ЗАВИБАГЛИВІ (переклад В. Ляшкевича)

Здовж обриву,
над безоднею,
по самому
по краю
я коней своїх
нагайкою
стібаю,
поганяю…
І повітря
мені мало –
вітер п’ю,
туман ковтаю, -
чую з захватом
смертельним:
пропадаю,
пропадаю.

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Ви невпинну
не слухайте
пліть!
Та що за коні-то попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть.

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Згину я –
мене-пір’їнку
ураган
змете з долоні
і в санях мене
галопом
потягнуть
по снігу зранку, -
ви на кроки
непоспішні
перейдіть,
о мої коні,
хоч на трохи
шлях та збільшіть
до останнього
притулку!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Не укажчики вам
пуга й пліть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Встигли ми, -
до Бога в гості
не буває
невстигання, -
що ж там ангели
співають
надто злими
голосами?!
але може
це дзвіночок
захлинувся
від ридання,
чи ж бо я
кричу коням,
щоб не несли
так швидко сани?!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Вас благаю, ускач
не летіть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
як дожити не встиг,
доспівати б хоч
вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-14 22:49:15 ]
Знают все оленьи тропы,
Словно линии руки,
В прошлом – слуги и холопы,
Ныне – вольные стрелки.
Владимир Высоцкий

ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО (1938-1980)
Хрипіли струни у музичному вогні –
Акорди Істини несли вітри невпинно:
Похмура даль, без ладу сірі дні
Показані як є, мов на вітрині.

Режимний рабовласник зло метав –
Бач, в дармоїда, освятилася неволя;
А хто мовчав, той мовчки і стогнав –
В концтаборній ридав, запрілій долі.

Верхів‘я над низами – ситий вовк
Серед народу був в овечій шкірі,
В бедламі гніту диктатур масовки
У не сліпих не входили в довіру!

Усюди грубість, а на слух прокльон –
Нажаль поет не сотні літ живе:
Натомість неба – марево червоне,
Талант невидний – дзеркало криве.

На хрипоту арешт, за слово мста –
Тягнули жили на ілюзій балалайку.
Тяжба, цькування, зацензурені пута
Невизнання і осудів нагайка.

Пісні незмирені віршами із руди,
І не зламати пам‘ятник скорботи!
У небі райський вогник золотий
Поету відчинив святі ворота!
Грудень 2001 року


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2006-08-22 02:22:07 ]
кожного разу, як слухаю "Кони...", то плачу.Над собою, над долею Висоцького,такого гідного життя і такого нещасного...Ставлю 7, але прошу недопитувати за цю оцінку, бо пояснити її дуже важко і дуже не хочеться розкривати душу, яка й так покраяна