ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.01 23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами

Ірина Вовк
2026.11.01 22:49
Антологія драматичних містерій Середньовіччя,
Відродження та епохи Бароко)


І. ЕПОХА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: Містика віри та вигнання.


«ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ: ХВАЛА МОЇМ СЕСТРАМ-ПТИЦЯМ»

Євген Федчук
2026.11.01 22:06
На вигоні влітку молодь постійно збиралась,
Ледь не до самого ранку на нім «тирлувалась».
Веселились, жартували і пісні співали,
Історії десь почуті переповідали.
Історії то веселі, то до серця в п‘ятах.
Чулось часом, як від страху охають дівчата.
Х

Ігор Шоха
2026.11.01 17:44
Не чуємо, що пізно говорити
як в’януть вуха, а свої роти
пороззявляли на чуже корито
лукаві воріженьки і брати.

Зійшли зі сцени головні ґаранти
безпеки, миру, дружби і добра
і настає обіцяна пора

Борис Костиря
2026.11.01 15:33
Цей важливий ковток, ніби чашу цикути,
Я прийму перед стратою, в лати закутий.

І у нім я розкрию великі сонати
Перед тим, як піти у небесні пенати.

В цім важливім горнятці відкрию поеми,
Неповторні трактати, рядки, теореми.

Юрій Гундарів
2026.11.01 13:03
Чотиривірш - строфа, що складається з чотирьох рядків і зазвичай має закінчену думку, має французьку назву: катрен.
А чому не українську? Чотири рядки - чотирик!

Синиця на підвіконні -
добра прикмета.
Це як баховська Чакона
після ракети.

Вячеслав Руденко
2026.11.01 12:30
Журба заклякла горілиць,
Гузьким лежить між блискавиць,
Летить крихке між довгих віт,
По гіллю сходить чорний кіт,
До змерзлих відьом на льоду
Підносить всохлу лободу,
Говорить відьмам: — Ворожба
Перлинам пер знайшла гриба!

Віктор Кучерук
2026.11.01 07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...

С М
2026.10.31 23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь

Є розповідь, один король

хома дідим
2026.10.31 23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому

Світлана Пирогова
2026.10.31 19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.

Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,

Ігор Терен
2026.10.31 19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:

Іван Потьомкін
2026.10.31 18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс

В Горова Леся
2026.10.31 15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:

Ніяковіють пізні хризантеми

Борис Костиря
2026.10.31 13:38
Я забутий під снігом далеких часів.
Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
Я полишив життя, мов задавнений гнів,
Ніби голос у гулі земних голосінь.
Я здійнявся у небо і вмить занімів,
Не знайшовши опору благань і спасінь.

Мене викреслив світ з електр

Віктор Кучерук
2026.10.31 07:23
Щоденно в осінньому місті
Прискорює час свій політ, -
Дощами знебарвлене листя
Лягає на мокрий граніт.
Під ноги каштанів холодних
Спадають утомлені дні
І тонуть у сірій безодні
Знайомих будинків вогні.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Висоцький (1938 - 1980) / Вірші

 КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ
Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю
Я коней своих нагайкою стегаю, - погоняю, -
Что-то воздуху мне мало, ветер пью, туман глотаю,
Чую, с гибельным восторгом - пропадаю, пропадаю!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Вы тугую не слушайте плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые,
И дожить не успел, мне допеть не успеть!

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть немного еще постою на краю!...

Сгину я, меня пушинкой ураган сметет с ладони,
И в санях меня галопом повлекут по снегу утром.
Вы на шаг неторопливый перейдите, мои кони!
Хоть немного, но продлите путь к последнему приюту!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Не указчики вам кнут и плеть.
Но что-то кони мне попались привередливые,
И дожить я не смог, мне допеть не успеть.

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть немного еще постою на краю!...

Мы успели - в гости к богу не бывает опозданий.
Так что ж там ангелы поют такими злыми голосами?
Или это колокольчик весь зашелся от рыданий,
Или я кричу коням, чтоб не несли так быстро сани?

Чуть помедленнее кони, чуть помедленнее!
Умоляю вас вскачь не лететь!
Но что-то кони мне достались привередливые,
Коль дожить не успел, так хотя бы допеть!

Я коней напою,
Я куплет допою,-
Хоть мгновенье еще постою на краю!...




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Надія Степула 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2005-12-13 20:33:37
Переглядів сторінки твору 7605
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.286 / 5.75  (4.935 / 5.74)
* Рейтинг "Майстерень" 5.435 / 6  (4.911 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.799
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.09.29 15:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-03-06 19:13:03 ]
КОНІ ЗАВИБАГЛИВІ (переклад В. Ляшкевича)

Здовж обриву,
над безоднею,
по самому
по краю
я коней своїх
нагайкою
стібаю,
поганяю…
І повітря
мені мало –
вітер п’ю,
туман ковтаю, -
чую з захватом
смертельним:
пропадаю,
пропадаю.

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Ви невпинну
не слухайте
пліть!
Та що за коні-то попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть.

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Згину я –
мене-пір’їнку
ураган
змете з долоні
і в санях мене
галопом
потягнуть
по снігу зранку, -
ви на кроки
непоспішні
перейдіть,
о мої коні,
хоч на трохи
шлях та збільшіть
до останнього
притулку!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Не укажчики вам
пуга й пліть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
і дожити не встиг,
й доспівати
не вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…

Встигли ми, -
до Бога в гості
не буває
невстигання, -
що ж там ангели
співають
надто злими
голосами?!
але може
це дзвіночок
захлинувся
від ридання,
чи ж бо я
кричу коням,
щоб не несли
так швидко сани?!

Повільніше коні
трохи,
уповільніться-ледь!
Вас благаю, ускач
не летіть!
Та що за коні
це попались
завибагливі геть -
як дожити не встиг,
доспівати б хоч
вспіть!

Я коней
напою,
я куплет
затягну –
І хоча би ще мить
постою,
на краю…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-14 22:49:15 ]
Знают все оленьи тропы,
Словно линии руки,
В прошлом – слуги и холопы,
Ныне – вольные стрелки.
Владимир Высоцкий

ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ВИСОЦЬКОГО (1938-1980)
Хрипіли струни у музичному вогні –
Акорди Істини несли вітри невпинно:
Похмура даль, без ладу сірі дні
Показані як є, мов на вітрині.

Режимний рабовласник зло метав –
Бач, в дармоїда, освятилася неволя;
А хто мовчав, той мовчки і стогнав –
В концтаборній ридав, запрілій долі.

Верхів‘я над низами – ситий вовк
Серед народу був в овечій шкірі,
В бедламі гніту диктатур масовки
У не сліпих не входили в довіру!

Усюди грубість, а на слух прокльон –
Нажаль поет не сотні літ живе:
Натомість неба – марево червоне,
Талант невидний – дзеркало криве.

На хрипоту арешт, за слово мста –
Тягнули жили на ілюзій балалайку.
Тяжба, цькування, зацензурені пута
Невизнання і осудів нагайка.

Пісні незмирені віршами із руди,
І не зламати пам‘ятник скорботи!
У небі райський вогник золотий
Поету відчинив святі ворота!
Грудень 2001 року


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іда Хво (М.К./Л.П.) [ 2006-08-22 02:22:07 ]
кожного разу, як слухаю "Кони...", то плачу.Над собою, над долею Висоцького,такого гідного життя і такого нещасного...Ставлю 7, але прошу недопитувати за цю оцінку, бо пояснити її дуже важко і дуже не хочеться розкривати душу, яка й так покраяна