ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Детское время
Одни любят детей, другие любят детство. Это две огромные разницы. Впрочем, часто это одни и те же люди.

Детство, в детстве... А хорошо было в детстве! Когда говорят «хорошо там, где нас нет», речь идет не о месте – «там», речь идет о времени. Там – это время, где хорошо, где нас уже нет. Ну, или еще нет, хотя по ощущениям – все-таки «уже нет». Похоже, что «там» мы уже побывали.

В детстве время тянулось невыразимо долго – намного медленнее, чем оно движется теперь. Тогда (или «там»), в детстве, любой отрезок времени, который завершался не завтра, казался бесконечным.
- Мама, когда Новый Год?
- Через месяц.
Месяц?! Это же вечность. Нового Года не будет. И дня рождения тоже.

Повзрослев, начинаешь тосковать по той – в детстве иногда невыносимой - медлительности времени; иногда даже хочется, чтобы в какой-то момент то тягучее детское время просто остановилось, замерло, застыло и никуда больше не двигалось. И что бы ты застыл в этом времени, как доисторическое насекомое в янтаре: раз и навсегда, на самом пике расцвета своего вида.

Зато праздники в детстве могли длиться много дольше, чем они длятся теперь. Но и они заканчивались, даже в том неторопливом детском времени. Даже в детстве можно было сказать, что «хорошо там, где нас нет»; но дети, конечно, таких выводов не делают.

Летние каникулы – лучшее время в году. Летние каникулы прекрасны не отсутствием школы и уроков, не поездкой на море или к бабушке; нет, они прекрасны своей бесконечностью. Просыпаешься 1 июня – и перед тобой бесконечный праздник. Это всё меняет; так в сильную жару исчезает линия горизонта между морем и небом, словно Земля вдруг стала плоской. Этот праздник не кончится сегодня, когда уснешь, он не кончится завтра, когда проснешься, - значит, он не кончится никогда. Пожалуй, первый день летних каникул – самый беззаботный день года, а может, и всей жизни.

Сентябрь уже показался в календаре, уже состоялись походы по магазинам и школьным базарам за тетрадками, ручками, новой формой. Но поверить в окончание бесконечного праздника, смириться с неотвратимостью наступления осени приходится только 1 сентября, да и то не сразу.

До последнего не веришь, что лето кончилось. Ведь на улице по-прежнему жара, и тающий асфальт ощутимо подаётся под ногами. Еще целый месяц солнце будет яростно светить в огромные окна нашего класса, ведь раньше середины октября осень у нас не наступает.

До последнего не веришь, что лето кончилось. Утром 1 сентября надеваешь новую школьную форму – и не веришь. Идешь в школу слегка подзабытой дорогой – и не веришь. Даришь свой букет учительнице – и все равно не веришь.

Вот уже и в класс ведут на первый урок – а ты никак не веришь, судорожно надеешься, что праздник будет спасен – еще хотя бы на неделю, хотя бы на один день. Всего один день. Это всё, что нужно для счастья: чтобы праздник лета не закончился сегодня.

И только первый звонок нового учебного года, этот погребальный звон по ушедшему лету, наконец, убеждает: кончено. Линия горизонта вдруг остро обозначилась, снова разделив море и небо, лето и осень, праздник и будни, «там, где нас нет» и «там, где мы есть». Ноздри щекочет солоноватый запах слез.

…Чему она радуется, эта крохотная девчонка на плече усатого десятиклассника, едва встряхивающая тяжелый медный колокольчик с красным бантом? – Ведь она только что похоронила лето, мой бесконечный праздник. Меня только что не стало там, где было так хорошо…

2012




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-09-02 18:41:10
Переглядів сторінки твору 397
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній