Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.23
20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
2026.09.23
19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:
– Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме
2026.09.23
15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
2026.09.23
15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
2026.09.23
14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
2026.09.23
11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
2026.09.23
08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ
Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу
2026.09.23
06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.
2026.09.22
23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –
2026.09.22
22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но
2026.09.22
20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті
2026.09.22
17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?
Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —
2026.09.22
13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
2026.09.22
12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
2026.09.22
12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
2026.09.22
11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Непоборне. Маленька експериментальна поема ( 16+ )
***"перелив теми" (авторське ноу-хау))), еротичний елемент***
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Роздуває майданом минулого тлін...
Скільки часу чекати ще маємо, блін,
Дощ очищення?.. Чи він проллється колись
На піарореклами скопичений слиз?..
.....................................................
Нам, поетко, окремо це пить до кінця...
Ми по вінця у "темі". ...то вип"єм винця,
І подумаєм краще про згаяний час...
Я, хай буду ледащо, "зірвуся" нараз
Із тобою в ночей кіптяву смоляну,
Де за станом речей я тебе роздягну
І кохатиму так, що заухає сич...
Ти не проти? То як? Поринаєм у ніч?
...і розцвітить пітьму світляків однострій
(це дорогою плинуть нічні ліхтарі
Вздовж шосе, що за місто на місце подій
Нас несе у машині...) Надія надій
Позабути на час про огиду війни,
Що чужий папуас* нам підкинув у сни,
Без якої у когось "мозгі набєкрєнь"...
...слухай голос нічних потаємних пісень,
Що співатиме птаха таємна тобі...
-трохи остраху-стрАху в собі, далебі,
Ти відчуєш, немов би жагучий прилив...
...як пульсує тік крові, коли я скінчив,
Ця богині Кохання людська данина!...
Ти оголена вся... І поголена... На-
солодившись тобою п"яніє душа...
Час побути рабою... -Послухай вірша,
Що писав!.. -"Я втомилася, сплю, відчепись"?!)))
-Він не "квітометАфорячий", не боїсь))))))))))
В нім і трактор Тичини не диркає, ні))))))))
Еротичний... У ньому, немов у вогні,
У горнилі, що плавить залізо з руди,
Той шалений порив, що привів нас сюди
Пити вранішні роси осінніх лісів,
Щоб ходили ми босі стежками дідів,
Пізнавали арійську свою давнину
В шалі пристрасті... Скоро іти на війну,
Бо, дивись, неозоро кривавіє Схід,
І зриваються зорі в останній політ,
І можливо, ця ніч подарована нам
Наостанок... І ранок... Налиймо вина,
Того, з присмаком крові, що в землю пішла,
Об"єднаєм любові підвладні тіла,
ВідтворИмо її, мов жертовний обряд.
Хай тепер наші рими жагою горять
Непогасно свої надбання боронить...
.......................................................
Що загадано, маємо вчасно здійснить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117090600939
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
