ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Янка Яковенко / Проза

 Обережно: книга !
Дуже добре пам’ятаю часи, коли україномовна дитяча книжка була
знахідкою. З якою радістю я і мої знайомі колеги вихователі
вітали книги видавництва „А-баба-галамага”. З щирим захопленням
зустріли ми і минулорічне видання „100 казок”. Проте, ложка
дьогтю, нажаль, втрапила в цю чудову книгу. А саме: в роботу
художників, які ілюстрували це видання. Хотілося б, щоб мої
зауваження сприймалися не як намагання спаплюжити роботу
видавництва, а як спробу допомогти зробити її досконалішою.
На першому малюнку зображено чоловіка який п’є (гідний приклад
для дітей?) разом з ведмедем. За атрибутами, в чоловікові
розпізнається козак Мамай.

Нагадаю, що козак Мамай є народною іконою, наявність якої була
обов’язковою в кожній хаті.
Відомий український археолог Шилов довів, що в козацькі часи
відбулося переосмислення старих міфів, їх подача на новому,
більш доступному для народу рівні. У ті ж часи відбулася
трансформація старого образу Бога-Спасителя (не плутати з
Христом) на новий образ козака Мамая. Іншими словами – це ікона,
яка дійшла до нас із дохристиянських часів.
Саме тому, що це ікона, кожна деталь малюнка має символічний
зміст. Дуб, який прибрано з малюнку позначає дерево Всесвіту, а
те, що Мамай сидить під ним, біля самого коріння, говорить, що
він присвячений Матері, нижньому, земному світу. Поза Мамая
схожа на зображення давніх кам’яних стел, які позначали собою
фалічні символи, і, значить, що Мамай знаходиться в Матері-
землі, таким чином її запліднюючи.
Музичний інструмент в руках Мамая вказує на те, що він є
сонячним божеством. У багатьох міфологічних системах сонячний
бог грає на музичному інструменті, наш народ зберіг цю традицію
у звичаєві ходити дивитися на свято Петра і Павла в поле, як
грає сонце.
Біля Мамая повинен бути зображений чорний кінь (його не має на
малюнку). Чому кінь має бути саме чорним? Вранці сонце виїжджає
на білому коні, щоб освітлювати наш світ. У вечері воно сідає
(звідси сонце сідає, Мамай теж сидить) на чорного, щоб світити у
потойбічному світі. Там воно бореться з темрявою і, перемігши
її, повертається до нас уранці.
На те, що Мамай збирається в потойбічний світ, вказує, також,
сова на дереві, правда її сучасні художники зовсім викинули з
картини, але на давніх картинах воно є обов’язковою.
Оселедець, хоча більш правильна назва - коса, вказує на те, що
Мамай є смертником (пор. у смерті коса, якою воно косить живих),
який має віддати у боротьбі своє життя.
Підводячи підсумки можна сказати, що Мамай символізує вечірнє
сонце, яке має померти в лоні матері-землі, щоб перемігши
темряву воскреснути вранці на небі.
За своїм символічним значенням український Мамай тотожний
єгипетському Осірісу, індійському Мітрі, Одіну, Христу, іще
багатьом іншим менш відомим, але не менш значимим богам
індоєвропейської міфології.
Тому малюючи наші святині, треба бути дуже обережним. Тільки
уявіть собі, який би піднявся скандал, коли б Ви намалювали
Христа, який п’є на брудершафт, та ще й видали це на першій
сторінці.

Далі хочу розповісти вам випадок, який трапився в одному з
дитячих садочків. Вихователька проводила відкрите заняття з
дітьми четвертого року життя. Основним наочним матеріалом на
g`mrr3 служила велика, власноруч виготовлена книга з
ілюстраціями. Невідомо чому, позитивні персонажі були одягнені в
російські сарафани, а негативний (лисиця з великим квадратним
підборіддям та гострими зубами) в українську вишиванку.
Коментарі мабуть зайві, але все таки не втримаюся. Нічого б
не було страшного, якби всі герої були одягнені в український
одяг. Адже в народі існують і добрі і лихі. Та протиставлення
йде на рівні двох національних культур. Представники однієї
культури – хороші, а іншої (як не дивно, рідної) – погані.


Звісно, що дитина у віці чотирьох років про це не думає. Вона
просто запам’ятовує загальний образ добра та зла. І через рік на
пропозицію вибрати між сарафаном та вишиванкою дитина обере
сарафан. А що вона обере через десять років? І хто запідозрить в
цьому виховательку?
Ви скажете, що не все так складно. В даному випадку так, адже
на занятті була обмежена кількість дітей, не всі уважно слухали,
та й вихователь має менший авторитет ніж мама.
Проте книгу, про яку йдеться мова, дитина розглядатиме разом
із мамою, тобто враження від побаченого і прочитаного буде
набагато сильніше. Та і книг, як я розумію, набагато більше,
тираж, нажаль, не вказаний, ніж кількість дітей на занятті.
Тож, що ми побачимо, відкривши „100 казок”? Візьмемо великі
ілюстрації на сторінках 9, 13, 15, 25, 45, 73, 77, 83, 97, 101,
117, 121,146, 151.
На два позитивних жіночих персонажа в національному одязі
приходиться чотири негативних в національному одязі та дев’ять в
іноземному, зокрема польському, російському, ще бачила віяння
французькі, іспанські тощо.
Майже кожен з цих дев’яти персонажів
має елемент українського одягу. Можливо художники видавництва
підтримують думку, що світ почався з України (я теж прихильниця
цієї думки), але дівчини в французькому корсеті та українському
віночку де стрічки розписані візерунком (здається, це
називається батік), у вінку, що формою нагадує російський кокошник, навіть для мене забагато.

Кінець кінцем, книга називається „Найкращі українські народні казки”,
то чому ж у ній українське слово не підтверджене наочно?
На що ще звертаєш увагу, так це на очі, які неприємно вражають
на ілюстраціях до казок про тварин. Маленькі, широко розставлені
очиці здавна використовувалися в літературі для опису
негативного персонажа. Чим же так дошкулила „Рукавичка”, що
подібний малюнок випустили у світ?


Спадає на гадку народна мудрість: „Хто думає про рік – сіє
пшеницю. Хто думає про десять років – садить сад. Хто думає про
вічність –виховує дітей.”
Дуже хотілося б, щоб цим принципом керувалися люди, які
сьогодні формують духовні засади наших дітей. Тому потрібно
створювати умови, за яких би відновлювався перерваний зв’язок
поколінь, щоб народна пам’ять переливалася в свідомість і
підсвідомість найменших українців, щоб їхній світогляд
формувався відповідно до народних світоглядних позицій. Адже
тільки нація, яка усвідомлює своє місце у світовій культурі,
спроможна розвиватися, збагачуючи світ духовно і матеріально.
Наші діти сьогодні залежать від нас, тому давайте передавати в
майбутнє найкраще, що маємо у своїх душах, адже ми будуємо
Вічність.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-06-22 16:28:31
Переглядів сторінки твору 1879
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.039 / 5.5  (4.728 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.487 / 5.1)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.11.27 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-24 22:38:10 ]
Згідний з Вами, Яно.
Все важливо.
Чомусь вивітрилося добро і мудрість з наших книжок.
Всюди шарм і піар...
На жаль...
А тривогу, мало хто і б'є.
І переважно це жінки.
Недавно прочитав тут на сайті...
Як нам вберегти наших дітей...( Назва по памяті)
Автор - Вільна Айленд.
Успіхів Вам!
Було приємно познайомитися!