Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.17
13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
2026.08.17
13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
2026.08.17
13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно.
Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи.
Із зони комфорту потрапив просто на зону.
Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…»
Проблеми із го
2026.08.17
11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
2026.08.17
10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно
2026.08.17
09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
2026.08.17
06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
2026.08.16
23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
2026.08.16
23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
2026.08.16
21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”
2026.08.16
21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
2026.08.16
19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
2026.08.16
19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
2026.08.16
18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
2026.08.16
13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
2026.08.16
13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
ПЕРЕМЕНЫ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРЕМЕНЫ
«Сегодня день жалоб на Катю!» - торжественно произнесла Илона Владимировна, она же и непосредственный начальник Екатерины – младшего научного сотрудника. И все бы ничего, если бы по справедливости. А так Катьке «повезло», работает в одном из подразделений НИИ, где трудится супруг одной из замужних постоянных «жалобщиц». Поначалу Катерина даже обрадовалась, что здесь работают такие люди, как Станислав – умные, творческие, харизматичные.
Катька с удовольствием пекла печеньки и угощала Стасика, когда она пил чай, во время чаепития чирикали о природе, новинках кино и Китае. Станислав очень любил рассказывать о Китае, а Катька очень хотела путешествовать в будущем, потому собирала информацию о разных странах для развития и расширения кругозора.
И вот о этих разговорчиках бабоньки, на роток которых не накинешь платок, донесли жене Стасика.
И тогда Катя поняла, что такое мирно жить и воевать.
Ревнивая анаконда плела свои сети тщательно, и готова была в любой момент укусить, хотя при служебных обращениях всегда мягко стелила. Ласково обращаясь «Катюша», небось, материла мысленно, на чем свет стоит.
Но Катька все испытания судьбы выдерживала мужественно, пока это не стало порядочно надоедать.
Да и с директором НИИ ранее были отношения дружеские, так как пришли они работать в одно время, и общались между собой побольше.
Постепенно Анна Игоревна начала приглашать Катьку на чашку кофе с коньяком, это было необычно, пока кофе не закончился и не остался один коньяк. В принципе, тогда все стало ясно. И Катька поняла, что эта дружба ничем хорошим не закончится.
Она начала постепенно уходить от чаепитий с Анной, но потом взяли на работу Илону Владимировну, которая с удовольствием заменила предыдущую начальницу Кати и отведенную ранее роль ей начала выполнять она.
Кофе-брейки и перекуры, это была сильная коалиция, а если еще добавить анаконду, то на работе стало ой как невесело.
И все дело в том, что Катька уже выросла из этого всего. В одно прекрасное утро она пришла, написала заявление, забрала свой любимый спатифиллум и ушла, мысленно поблагодарв анаконду, и всех доброжелателей за то, что они помогли принять решение уйти с этого террариума на достойное новое место работы.
Катька с удовольствием пекла печеньки и угощала Стасика, когда она пил чай, во время чаепития чирикали о природе, новинках кино и Китае. Станислав очень любил рассказывать о Китае, а Катька очень хотела путешествовать в будущем, потому собирала информацию о разных странах для развития и расширения кругозора.
И вот о этих разговорчиках бабоньки, на роток которых не накинешь платок, донесли жене Стасика.
И тогда Катя поняла, что такое мирно жить и воевать.
Ревнивая анаконда плела свои сети тщательно, и готова была в любой момент укусить, хотя при служебных обращениях всегда мягко стелила. Ласково обращаясь «Катюша», небось, материла мысленно, на чем свет стоит.
Но Катька все испытания судьбы выдерживала мужественно, пока это не стало порядочно надоедать.
Да и с директором НИИ ранее были отношения дружеские, так как пришли они работать в одно время, и общались между собой побольше.
Постепенно Анна Игоревна начала приглашать Катьку на чашку кофе с коньяком, это было необычно, пока кофе не закончился и не остался один коньяк. В принципе, тогда все стало ясно. И Катька поняла, что эта дружба ничем хорошим не закончится.
Она начала постепенно уходить от чаепитий с Анной, но потом взяли на работу Илону Владимировну, которая с удовольствием заменила предыдущую начальницу Кати и отведенную ранее роль ей начала выполнять она.
Кофе-брейки и перекуры, это была сильная коалиция, а если еще добавить анаконду, то на работе стало ой как невесело.
И все дело в том, что Катька уже выросла из этого всего. В одно прекрасное утро она пришла, написала заявление, забрала свой любимый спатифиллум и ушла, мысленно поблагодарв анаконду, и всех доброжелателей за то, что они помогли принять решение уйти с этого террариума на достойное новое место работы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Вірш моєї матусі присвячений Кобзареві (до 200-річчя з Дня народження Т.Г.Шевченка)"
• Перейти на сторінку •
"НЕ ДНО"
• Перейти на сторінку •
"НЕ ДНО"
Про публікацію
