
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
ПЕРЕМЕНЫ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПЕРЕМЕНЫ
«Сегодня день жалоб на Катю!» - торжественно произнесла Илона Владимировна, она же и непосредственный начальник Екатерины – младшего научного сотрудника. И все бы ничего, если бы по справедливости. А так Катьке «повезло», работает в одном из подразделений НИИ, где трудится супруг одной из замужних постоянных «жалобщиц». Поначалу Катерина даже обрадовалась, что здесь работают такие люди, как Станислав – умные, творческие, харизматичные.
Катька с удовольствием пекла печеньки и угощала Стасика, когда она пил чай, во время чаепития чирикали о природе, новинках кино и Китае. Станислав очень любил рассказывать о Китае, а Катька очень хотела путешествовать в будущем, потому собирала информацию о разных странах для развития и расширения кругозора.
И вот о этих разговорчиках бабоньки, на роток которых не накинешь платок, донесли жене Стасика.
И тогда Катя поняла, что такое мирно жить и воевать.
Ревнивая анаконда плела свои сети тщательно, и готова была в любой момент укусить, хотя при служебных обращениях всегда мягко стелила. Ласково обращаясь «Катюша», небось, материла мысленно, на чем свет стоит.
Но Катька все испытания судьбы выдерживала мужественно, пока это не стало порядочно надоедать.
Да и с директором НИИ ранее были отношения дружеские, так как пришли они работать в одно время, и общались между собой побольше.
Постепенно Анна Игоревна начала приглашать Катьку на чашку кофе с коньяком, это было необычно, пока кофе не закончился и не остался один коньяк. В принципе, тогда все стало ясно. И Катька поняла, что эта дружба ничем хорошим не закончится.
Она начала постепенно уходить от чаепитий с Анной, но потом взяли на работу Илону Владимировну, которая с удовольствием заменила предыдущую начальницу Кати и отведенную ранее роль ей начала выполнять она.
Кофе-брейки и перекуры, это была сильная коалиция, а если еще добавить анаконду, то на работе стало ой как невесело.
И все дело в том, что Катька уже выросла из этого всего. В одно прекрасное утро она пришла, написала заявление, забрала свой любимый спатифиллум и ушла, мысленно поблагодарв анаконду, и всех доброжелателей за то, что они помогли принять решение уйти с этого террариума на достойное новое место работы.
Катька с удовольствием пекла печеньки и угощала Стасика, когда она пил чай, во время чаепития чирикали о природе, новинках кино и Китае. Станислав очень любил рассказывать о Китае, а Катька очень хотела путешествовать в будущем, потому собирала информацию о разных странах для развития и расширения кругозора.
И вот о этих разговорчиках бабоньки, на роток которых не накинешь платок, донесли жене Стасика.
И тогда Катя поняла, что такое мирно жить и воевать.
Ревнивая анаконда плела свои сети тщательно, и готова была в любой момент укусить, хотя при служебных обращениях всегда мягко стелила. Ласково обращаясь «Катюша», небось, материла мысленно, на чем свет стоит.
Но Катька все испытания судьбы выдерживала мужественно, пока это не стало порядочно надоедать.
Да и с директором НИИ ранее были отношения дружеские, так как пришли они работать в одно время, и общались между собой побольше.
Постепенно Анна Игоревна начала приглашать Катьку на чашку кофе с коньяком, это было необычно, пока кофе не закончился и не остался один коньяк. В принципе, тогда все стало ясно. И Катька поняла, что эта дружба ничем хорошим не закончится.
Она начала постепенно уходить от чаепитий с Анной, но потом взяли на работу Илону Владимировну, которая с удовольствием заменила предыдущую начальницу Кати и отведенную ранее роль ей начала выполнять она.
Кофе-брейки и перекуры, это была сильная коалиция, а если еще добавить анаконду, то на работе стало ой как невесело.
И все дело в том, что Катька уже выросла из этого всего. В одно прекрасное утро она пришла, написала заявление, забрала свой любимый спатифиллум и ушла, мысленно поблагодарв анаконду, и всех доброжелателей за то, что они помогли принять решение уйти с этого террариума на достойное новое место работы.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Вірш моєї матусі присвячений Кобзареві (до 200-річчя з Дня народження Т.Г.Шевченка)"
• Перейти на сторінку •
"НЕ ДНО"
• Перейти на сторінку •
"НЕ ДНО"
Про публікацію