ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джона Донна
Із Джона Донна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джона Донна
КАНОНІЗАЦІЯ
Прошу, замовкни й дай мені любити,
Подагру гань мою й мій дрож,
Скронь сивину, й докори множ;
Зваж, що могла б знайти й що загубити.
Залиш, як є, чи все міняй,
Себе в молитвах вдовольняй
Й на інших погляд свій спиняй;
Сама вирішуй, що робити,
Лиш дай мені любити.
Хіба ж в цім шкода є, якщо любити?
Чи в морі сліз когось втоплю?
Чи корабля в нім потоплю?
Й міг холод мій весні шлях заступити?
Чи жар, що плавить в жилах лід,
Додав одну хоч в список бід?
Солдатам – бій, а суддям слід
У сварках лиш свій дух кріпити;
Мені ж – її любити.
Зви нас, як хоч, приречених любити,
І навіть мухами назви;
Хай ми і вмрем, як свічки дві,
Та цим орла й голубки не зганьбити.
Ми – фенікс, й загадка у нім –
Це те, що два злились в однім,
Й згораєм в полум’ї сяйнім,
Й знов оживаєм, щоб скріпити
Цей дивний дар любити.
Не жить нам, як не будемо любити.
Набожність сколихнуть в душі
Не мари й катафалк – вірші,
Й не з хронік у легенду нам ступити.
О ні, нам за житло сонет,
Що вибудовує поет,
Як в нім сяйне натхнення злет,
Щоб освятити й цим зробити
Каноном – як любити.
І з неба голос буде: “Хто любити,
Як не старався, не зумів:
Чи то не знав, чи то не вмів,–
Я тих усіх хотів би сподобити:
У світлі днів і в тьмі ночей
Осяйтесь блиском цих очей,
Овійтесь звуком цих речей;
Цей скарб уже не загубити:
Взірець вам – як любити.”
СХІД СОНЦЯ
О сонце, дурню, ну й на жарт
Знайшло ти час,–
Щоб крізь вікно будити й звати нас!
Чи ж на тебе зважать коханцям варт?
Зухвальцю, школярів буди
Ледачих й сонних підмайстрів,
Мисливців з королем у ліс веди,
Селян зви в поле до землі дарів.
Любов незмінна в холоді й жарі,–
Що їй години, й дні, й календарі?!
Проміння твого бризнув сніп,–
Вгамуй екстаз! –
Його затьмив би її блиском враз,
Якби й за мить без неї не осліп.
Та якби це вдалось тобі,
На неї глянь й скажи мені:
Чи обох Індій прянощі й скарби
Ще там, чи тут, зі мною вже, вони?
Спитай це в тих, що за моря спішать,
Й почуєш: “В ліжку вже однім лежать.”
Вона – всі царства, я – царі,
Й нічого більш;
Лиш грають нас вони, та значно гірш:
Їх розкіш – сміття й глум – їх вівтарі.
Ти, сонце, щастя того й чверть
Не маєш, що нам світ припас;
Даєш тепло, що ним ти повне вщерть,
Йому, але щоб лиш зігріти нас.
Світи ж нам тут і там дні й місяці:
Твій центр в цім ліжку, сфера ж – стіни ці!
Прошу, замовкни й дай мені любити,
Подагру гань мою й мій дрож,
Скронь сивину, й докори множ;
Зваж, що могла б знайти й що загубити.
Залиш, як є, чи все міняй,
Себе в молитвах вдовольняй
Й на інших погляд свій спиняй;
Сама вирішуй, що робити,
Лиш дай мені любити.
Хіба ж в цім шкода є, якщо любити?
Чи в морі сліз когось втоплю?
Чи корабля в нім потоплю?
Й міг холод мій весні шлях заступити?
Чи жар, що плавить в жилах лід,
Додав одну хоч в список бід?
Солдатам – бій, а суддям слід
У сварках лиш свій дух кріпити;
Мені ж – її любити.
Зви нас, як хоч, приречених любити,
І навіть мухами назви;
Хай ми і вмрем, як свічки дві,
Та цим орла й голубки не зганьбити.
Ми – фенікс, й загадка у нім –
Це те, що два злились в однім,
Й згораєм в полум’ї сяйнім,
Й знов оживаєм, щоб скріпити
Цей дивний дар любити.
Не жить нам, як не будемо любити.
Набожність сколихнуть в душі
Не мари й катафалк – вірші,
Й не з хронік у легенду нам ступити.
О ні, нам за житло сонет,
Що вибудовує поет,
Як в нім сяйне натхнення злет,
Щоб освятити й цим зробити
Каноном – як любити.
І з неба голос буде: “Хто любити,
Як не старався, не зумів:
Чи то не знав, чи то не вмів,–
Я тих усіх хотів би сподобити:
У світлі днів і в тьмі ночей
Осяйтесь блиском цих очей,
Овійтесь звуком цих речей;
Цей скарб уже не загубити:
Взірець вам – як любити.”
СХІД СОНЦЯ
О сонце, дурню, ну й на жарт
Знайшло ти час,–
Щоб крізь вікно будити й звати нас!
Чи ж на тебе зважать коханцям варт?
Зухвальцю, школярів буди
Ледачих й сонних підмайстрів,
Мисливців з королем у ліс веди,
Селян зви в поле до землі дарів.
Любов незмінна в холоді й жарі,–
Що їй години, й дні, й календарі?!
Проміння твого бризнув сніп,–
Вгамуй екстаз! –
Його затьмив би її блиском враз,
Якби й за мить без неї не осліп.
Та якби це вдалось тобі,
На неї глянь й скажи мені:
Чи обох Індій прянощі й скарби
Ще там, чи тут, зі мною вже, вони?
Спитай це в тих, що за моря спішать,
Й почуєш: “В ліжку вже однім лежать.”
Вона – всі царства, я – царі,
Й нічого більш;
Лиш грають нас вони, та значно гірш:
Їх розкіш – сміття й глум – їх вівтарі.
Ти, сонце, щастя того й чверть
Не маєш, що нам світ припас;
Даєш тепло, що ним ти повне вщерть,
Йому, але щоб лиш зігріти нас.
Світи ж нам тут і там дні й місяці:
Твій центр в цім ліжку, сфера ж – стіни ці!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію