Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
“Оповідки про Небесне і Земне, про Закарпаття і Європу, малярською мовою АНТОНА КОВАЧА».*
( Післямова до персональної виставки митця «Блакитне й брунатне»).
4 квітня 2017 року відкрилася персональна виставка картин Антона Ковача в Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая, під назвою «Брунатне й блакитне». Перед очима глядачів постали роботи написані протягом чотирьох років, окремі ідеї, задумки, теми народжувалися й значно раніше. «Я буду продовжувати цей цикл творів, а виставка для мене, це нагода -для самоаналізу творчості, подивився на свої роботи у великих залах, як сторонній…», - ділиться думкою митець. А подивитися було на що, побачити, осмислити побачене,відчути енергетику, емоції, настрій закладений у письмо художника. 89 картин (!) було представлено на оглядини: шанувальників малярства, колег, фахівців.
Важливо почути ще раз, про що мовить живописець: «Намагаюся поєднати абстракцію з реалістичним підґрунтям, веду пошук символічного письма. Поглянь, є картини на сакральну тематику, є – побутового змісту, а також - дійство поміж святом і буднями. Прагну передати полотнам політ душі, мрію, бо все світле згори паде на Землю, на квіти, на виноградники. Ось подивися, - «Пташина осінь», а ще «Танець вина», яка вона більше, побутова, чи ні? Живописно – пластичну форму письма використовую свою. Звичайно, спираючись на здобутки – Ф. Манайла, Ф. Семана, Є. Кремницької, Г. Глюка. Маю цікавість до вивчення творчості не тільки художників нашого краю, а і до живописців з різних куточків України і Європи. У Львові це – Б. Буряк, Р. Романишин, С. Гай, З. Флінта, К. Звіринський, Л. Медвідь,у Києві – П. Бевза, П. Лебединець, М.Журавель, у Одесі – В. Кабаченко. Іду назустріч наїву, розвиваю досягнення: Матісса, Пікассо, Модільяні.
Маю прихильність до використання методу лізирування, не чужий мені пастозний (фактурний) живопис. Тема Води, Птахів, Коня, Людини і Довкілля близькі моєму єству. Хвилює філософія Простору і Часу, написав картину «Час який ми загубили».
Наскільки корисно і цікаво відвідати виставку разом з автором малярських творів, почути з уст Антона Ковача справжній мистецький монолог – розповідь обдарованого живописця нашого краю. Справді,у виставкових залах красувалися роботи, на яких – і бездонна синь небес, твердь прадавньої землі, первозданність гір, традиційні цінності закарпатців, їхній побут, сакральні мотиви і символізм,нитка котрого тягнеться від доби Трипілля, багато чого ще…
Один з висновків, що напрошується,- Антон Ковач, то митець і людина Європи.
«Є, отже, нервові вібрації,що ними реагує на зовнішній світ література, -які грають відгомоном в душі читача, до якого класу він не належав би. З тої точки погляду нема літератури буржуазної чи пролетарської. Світ емоцій – один. Але трактування цих емоцій і проблем – різниться і є залежним не так від класової приналежності, як від тої культурної спільноти, з якої вийшов письменник. Такою культурною спільнотою є нація, або цивілізація, спільна кільком націям. Бо слідуючою над народами, вищою спільнотою не є людство, лише Європа, Азія, Євразія, або Росія…
Європа і Росія це два культурні континенти, розділені океаном взаємного непорозуміння. Воно відбивається і в літературній творчості…», - писав Дмитро Донцов у праці «Росія чи Європа». Додамо, що не тільки в літературі, в мистецтві теж..
У своїх творах живописець повертає до тієї доброї Європи, де Людина , то невід’ємна складова Природи, де індивід і довкілля перебувають у гармонійних стосунках, де панує ієрархія… Бо нинішній, типовий європеєць є таким, як слушно писав Ю. Евола: «… він більше не знає природи. Природа для західних людей перестала бути живим тілом із символів, богів і ритуалів – виблискуючим Космосом, у котрому, як «царство в царстві», вільно рухається людина: вона стала каламутною, фатальною поверховістю, і її таємниці профанічні науки намагаються обійти з допомогою своїх нікчемних законів і нікчемних гіпотез..».
Багацько картин рясніють знаками і символами, котрі укорінені в прадавній Карпатський край, закарпатців можна ідентифікувати як субетнос, який перебуває у єдності з українцями інших земель. Архе цього субетносу пульсує у картинах Антона Ковача.
У чому відмінність знаку і символу? Знак містить одновимірне значення, хоча буває за знаком постає символ. Гарне і чітке означення дала науковець Анна Біла: « Натомість символ набуває свого значення завдяки надзвичайній значущості символізованого, а відтак постає складною багатоплановою моделлю, що породжує невичерпний тунель смислів, асоціацій, зв’язків, який прагне максимального узагальнення речі, - а тому сам символ постає також законом речі, її порядком і структурою». І ще одна цитата від тієї ж авторки, бо посутня: «Оскільки архетипи безпосередньо апелюють до почуттів та емоцій (їх можна порівняти із зарядом високої потужності), то вони транслюються через символи, відкриваючи людині священне й водночас захищаючи її від прямого зіткнення з психічною енергією архетипів. К. Г. Юнг повсякчас порівнює історію людини та історію людства в плані пізнання архетипів…».
Отже, малярське письмо митця не поодиноко є символічно – архетипічним. Під час спілкування пан Антон промовив: «Небесне і земне, їх колористика, це не щось випадкове для мене…».
Колір блакитний дозволяє уявити безкінечність і глибину неба, наповнитися доброю енергією, відчути, як думки яснішають, приходить мудрість і спокій. Налаштування на цей колір дозволяє висловити свої поривання, емоції і помисли. А ось що писав про синій М. Люшер в праці «Людина – райдуга» : «Ти отримуєш насолоду від подорожі – це програма синього кольору». І брунатний, як один з кольорів земного світу. На Закарпатті мало орної землі, край гір, а Гора – то одна з моделей «світового дерева», центр світу, першопочаток ( географічний центр Європи на теренах Закарпаття), в знакових, окремих місцях, з гір витікають струмки води цілющої (мінеральної)….
Високе і земне… А Земля в українській пісенній спадщині являється символом Білого світу.
У Ліди Палій є пречудовий вірш «Зміна кольорів». Цей поетичний взірець має спільність з живописом митця:
«Щойно опало листя листопаду,
А мороз плете вже на дротах
Білого светра на зиму.
… Уночі сердився вітер,
Що йде зима.
Зажурений місяць
Морщить чоло
В темних калюжах».
Пора року в нашому випадку не має значення, першість належить почуттям…
Ще одна ознака притаманна роботам Антона Ковача, - «.. тривожність – це вузловий пункт, таємниця душевного життя людини», - З. Фройд. Тривогу можна пояснити і як особливий емоційний стан – переживання, виникаюче в певні моменти.
Він той митець, що відчуває особливі сентименти до рідного краю, Петро Мідянка поетичним рядком повів так:
«Чому тебе я з Господом любив?
Господь приходив вітриком на хмарі
На ті поля осінні, зимні, ярі,
Де фіолетово від бриндушок і слив».
Мова велася тільки про окремі риси властиві живопису цього художника, власне в основому про картини з циклу «Блакитне й брунатне». Про інше і ширше, згодом…
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
*Цей текст опублікований на шпальтах часопису «КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА» (м.Ужгород).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
“Оповідки про Небесне і Земне, про Закарпаття і Європу, малярською мовою АНТОНА КОВАЧА».*
( Післямова до персональної виставки митця «Блакитне й брунатне»).4 квітня 2017 року відкрилася персональна виставка картин Антона Ковача в Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая, під назвою «Брунатне й блакитне». Перед очима глядачів постали роботи написані протягом чотирьох років, окремі ідеї, задумки, теми народжувалися й значно раніше. «Я буду продовжувати цей цикл творів, а виставка для мене, це нагода -для самоаналізу творчості, подивився на свої роботи у великих залах, як сторонній…», - ділиться думкою митець. А подивитися було на що, побачити, осмислити побачене,відчути енергетику, емоції, настрій закладений у письмо художника. 89 картин (!) було представлено на оглядини: шанувальників малярства, колег, фахівців.
Важливо почути ще раз, про що мовить живописець: «Намагаюся поєднати абстракцію з реалістичним підґрунтям, веду пошук символічного письма. Поглянь, є картини на сакральну тематику, є – побутового змісту, а також - дійство поміж святом і буднями. Прагну передати полотнам політ душі, мрію, бо все світле згори паде на Землю, на квіти, на виноградники. Ось подивися, - «Пташина осінь», а ще «Танець вина», яка вона більше, побутова, чи ні? Живописно – пластичну форму письма використовую свою. Звичайно, спираючись на здобутки – Ф. Манайла, Ф. Семана, Є. Кремницької, Г. Глюка. Маю цікавість до вивчення творчості не тільки художників нашого краю, а і до живописців з різних куточків України і Європи. У Львові це – Б. Буряк, Р. Романишин, С. Гай, З. Флінта, К. Звіринський, Л. Медвідь,у Києві – П. Бевза, П. Лебединець, М.Журавель, у Одесі – В. Кабаченко. Іду назустріч наїву, розвиваю досягнення: Матісса, Пікассо, Модільяні.
Маю прихильність до використання методу лізирування, не чужий мені пастозний (фактурний) живопис. Тема Води, Птахів, Коня, Людини і Довкілля близькі моєму єству. Хвилює філософія Простору і Часу, написав картину «Час який ми загубили».
Наскільки корисно і цікаво відвідати виставку разом з автором малярських творів, почути з уст Антона Ковача справжній мистецький монолог – розповідь обдарованого живописця нашого краю. Справді,у виставкових залах красувалися роботи, на яких – і бездонна синь небес, твердь прадавньої землі, первозданність гір, традиційні цінності закарпатців, їхній побут, сакральні мотиви і символізм,нитка котрого тягнеться від доби Трипілля, багато чого ще…
Один з висновків, що напрошується,- Антон Ковач, то митець і людина Європи.
«Є, отже, нервові вібрації,що ними реагує на зовнішній світ література, -які грають відгомоном в душі читача, до якого класу він не належав би. З тої точки погляду нема літератури буржуазної чи пролетарської. Світ емоцій – один. Але трактування цих емоцій і проблем – різниться і є залежним не так від класової приналежності, як від тої культурної спільноти, з якої вийшов письменник. Такою культурною спільнотою є нація, або цивілізація, спільна кільком націям. Бо слідуючою над народами, вищою спільнотою не є людство, лише Європа, Азія, Євразія, або Росія…
Європа і Росія це два культурні континенти, розділені океаном взаємного непорозуміння. Воно відбивається і в літературній творчості…», - писав Дмитро Донцов у праці «Росія чи Європа». Додамо, що не тільки в літературі, в мистецтві теж..
У своїх творах живописець повертає до тієї доброї Європи, де Людина , то невід’ємна складова Природи, де індивід і довкілля перебувають у гармонійних стосунках, де панує ієрархія… Бо нинішній, типовий європеєць є таким, як слушно писав Ю. Евола: «… він більше не знає природи. Природа для західних людей перестала бути живим тілом із символів, богів і ритуалів – виблискуючим Космосом, у котрому, як «царство в царстві», вільно рухається людина: вона стала каламутною, фатальною поверховістю, і її таємниці профанічні науки намагаються обійти з допомогою своїх нікчемних законів і нікчемних гіпотез..».
Багацько картин рясніють знаками і символами, котрі укорінені в прадавній Карпатський край, закарпатців можна ідентифікувати як субетнос, який перебуває у єдності з українцями інших земель. Архе цього субетносу пульсує у картинах Антона Ковача.
У чому відмінність знаку і символу? Знак містить одновимірне значення, хоча буває за знаком постає символ. Гарне і чітке означення дала науковець Анна Біла: « Натомість символ набуває свого значення завдяки надзвичайній значущості символізованого, а відтак постає складною багатоплановою моделлю, що породжує невичерпний тунель смислів, асоціацій, зв’язків, який прагне максимального узагальнення речі, - а тому сам символ постає також законом речі, її порядком і структурою». І ще одна цитата від тієї ж авторки, бо посутня: «Оскільки архетипи безпосередньо апелюють до почуттів та емоцій (їх можна порівняти із зарядом високої потужності), то вони транслюються через символи, відкриваючи людині священне й водночас захищаючи її від прямого зіткнення з психічною енергією архетипів. К. Г. Юнг повсякчас порівнює історію людини та історію людства в плані пізнання архетипів…».
Отже, малярське письмо митця не поодиноко є символічно – архетипічним. Під час спілкування пан Антон промовив: «Небесне і земне, їх колористика, це не щось випадкове для мене…».
Колір блакитний дозволяє уявити безкінечність і глибину неба, наповнитися доброю енергією, відчути, як думки яснішають, приходить мудрість і спокій. Налаштування на цей колір дозволяє висловити свої поривання, емоції і помисли. А ось що писав про синій М. Люшер в праці «Людина – райдуга» : «Ти отримуєш насолоду від подорожі – це програма синього кольору». І брунатний, як один з кольорів земного світу. На Закарпатті мало орної землі, край гір, а Гора – то одна з моделей «світового дерева», центр світу, першопочаток ( географічний центр Європи на теренах Закарпаття), в знакових, окремих місцях, з гір витікають струмки води цілющої (мінеральної)….
Високе і земне… А Земля в українській пісенній спадщині являється символом Білого світу.
У Ліди Палій є пречудовий вірш «Зміна кольорів». Цей поетичний взірець має спільність з живописом митця:
«Щойно опало листя листопаду,
А мороз плете вже на дротах
Білого светра на зиму.
… Уночі сердився вітер,
Що йде зима.
Зажурений місяць
Морщить чоло
В темних калюжах».
Пора року в нашому випадку не має значення, першість належить почуттям…
Ще одна ознака притаманна роботам Антона Ковача, - «.. тривожність – це вузловий пункт, таємниця душевного життя людини», - З. Фройд. Тривогу можна пояснити і як особливий емоційний стан – переживання, виникаюче в певні моменти.
Він той митець, що відчуває особливі сентименти до рідного краю, Петро Мідянка поетичним рядком повів так:
«Чому тебе я з Господом любив?
Господь приходив вітриком на хмарі
На ті поля осінні, зимні, ярі,
Де фіолетово від бриндушок і слив».
Мова велася тільки про окремі риси властиві живопису цього художника, власне в основому про картини з циклу «Блакитне й брунатне». Про інше і ширше, згодом…
Андрій Будкевич - Буткевич, дослідник мистецтва, брендолог.
*Цей текст опублікований на шпальтах часопису «КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА» (м.Ужгород).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Степе широкий наш, рідний наш брате…», - мотив з вірша Б. Мозолевського."
• Перейти на сторінку •
"«ЧИ РОЗКОДУВАВ СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ НОЧІ МИТЕЦЬ ДМИТРО БІЛОКІНЬ ?»."
• Перейти на сторінку •
"«ЧИ РОЗКОДУВАВ СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ НОЧІ МИТЕЦЬ ДМИТРО БІЛОКІНЬ ?»."
Про публікацію
