ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Дениско (1954) / Проза

 Останнє відрядження
Образ твору Вісімдесяті роки минулого століття. Зима. Дорогою з вокзалу Саранська (столиці Мордови) до тролейбусної зупинки я, привітавшись, запитав першого зустрічного чоловіка – як мені проїхати до найближчого готелю. Запитав, звісно, українською, бо повсякчас намагався не переходити на «общепонятний». Малорослий мужик з козлячою рудою бородою, типовий угро-фінський субстрат, зиркнувши на мій одяг: кожушину та смушеву папаху, щось промимрив незрозуміле і хутко зник.
Поки я шукав у записнику адреси готелів, отой миршавий привів двох міліціонерів, які настирливо запропонували мені пройти у найближчий відділок для перевірки документів. У підвальному темному приміщенні, насвітивши мені в обличчя настільною лампою, капітан довго вивчав моє завдання на відрядження, підписане директором науково дослідного інституту джерел світла, та запрошення від організаторів симпозиуму зо світлотехніки, де я мав виступити з доповіддю. Потім він ще телефонував кудись, а далі, неочікувано для мене, змінив тему дізнань. Спершу він шукав шрам на моїй шиї біля вуха, а насамкінець підсунув графічний портрет якогось Дениска, що в розшуку, на ймення Володимир і запитав чи я його не знаю…
Вийшовши з відділка та з полегшанням вдихнувши морозного повітря на повні груди, я подумав про того незнайомця, може, з України і порадів, що йому вдалося втекти з мордовських таборів…

2018




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-02-18 20:29:52
Переглядів сторінки твору 4411
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.06.18 17:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-02-18 20:54:47 ]
Привіт!)))
Якщо на фото ти, то файний козак.
І радіти треба було тобі...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-18 21:02:33 ]
Привіт, Вітре! )
На знимку справді я...
Спасибі! Радий Тобі завжди. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-02-18 21:22:39 ]
Придивляюся Ви, не Ви.
Бачу таки так.
Який тоді,
такий і на коні:)

Ні час, ні люди. ні обставини не змінює нас (внутрішніх), якщо ми цього не бажаємо.
Радий цій віртуальній зустрічі, пане Василю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-18 21:26:31 ]
Клас! )
Умієш, Друже, додати настрою враз! Спасибі! )
Нинька я посивів, як лунь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-18 22:26:14 ]
Так, гарний лошак. Поїздив би, але спина хвора. 11 фур пирію одпер з городу сусідських Циганом, а потім з лісу 5 фур дровиняк. Отак тільки вмію. Ну, ще города собі орати. А їздити верхи так і не довелося.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-18 22:47:39 ]
Привіт, Олександре!
У моїй трудовій книжці колгоспника (коли мені було 15 років) є записи, що я працював пастухом-вершником і їздовим…
Робота з кіньми якась особлива – погодьтеся. Ці дивовижні створіння передають нам свою потужну енергетику. І поряд з ними хочеться,щонайменше, розправити плечі…
Радий, що у нас з Вами є щось спільне. Хоча усвідомлюю, що елементи прадавньої селянської культури вмирають…
Дякую за візит!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2018-02-18 22:43:44 ]
о, вітаю ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-18 22:49:26 ]
Привіт, Таню!
Врадуваний. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-02-18 23:58:03 ]
Чудова мініатюра! харАктерна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-19 10:58:10 ]
Дякую, Галино! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2018-02-19 00:16:09 ]
Васильку, Ви немов з вечорів на хуторі Гоголя, це я про фото, дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-19 10:59:51 ]
Аж зашарівся... Дякую, Таню! :) То було давно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-02-19 17:37:41 ]
ну.. аншлаг)

цікавинка про мене, оті: ’може з України’ (хоча скоріш за все, що саме так), і ’порадів, що йому вдалося’ (хоча не факт, що все скінчилося саме добре)...
інший автор, звикло-притаманно-логічний, скоріше висловився би наступним чином: ’явно з України’, і ’може й вдалося’ ~

усе ж, такий фінал додає належний, трохи ’позакамерний’ ефект, в історії про двійників, які не то були, не то не були, о Василю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-19 18:23:49 ]

У часи, коли мене ще не було на ПМ, брат вернувся зо Львова і показав кілька світлин. Там Осадко, Чорі, Сонце Місяць та инші. А я запитую, хто ж то зо таким поетичним псевдонімом? Окрім усього иншого (вже трохи підзабув) брат мовив, що це той чоловік, який пише унікальні відгуки на чужі твори і спроможний угледіти в словах, рядках і між ними та вербалізувати те, про що і сам автор тексту НЕ здогадується!!!
Врадуваний і вдячний за коментар, Сонце місяцю!