ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Безымянный праведник мира

Поначалу он заинтересовал меня рассказом о своем приятеле Йоне. Всю жизнь тот прожил под именем Леня.
История житейская, когда в угоду славянскому уху Сруль, Мошке, Пинхас, Натан... вынуждены были становиться Александром, Михаилом, Анатолием...
Но в отличие от тех, кто в Израиле без страха быть осмеянным знакомыми на бывшей родине приобрел наконец-то свое подлинное имя, герою нашего рассказа и тут не повезло. Его имя в паспорте было написано так, что более походило на Иван.
Когда ему, глубокому старику, сказали об этом, чуть не плача, он попросил моего собеседника Эдика, чтобы хоть на могиле его имя было написано правильно.
Но, как часто повторяли мои коллеги по редакции, ошибки начинаются с оригинала. Так оно получилось и на сей раз. Когда Эдик был за границей, Йон скоропостижно скончался. Его приобретенная в Израиле жена была от иврита, кажется, дальше, чем от своей бывшей родины, и поэтому целиком и полностью положилась на мастеров, делавших памятник. И вышло то, чего так боялся покойник – в лучший из миров он вошел Иваном.
Я уже было погрузился в эту, такую типичную для еврейства бывшего Союза тему дискриминации, как при очередной встрече Эдик, увидев у меня книгу о митрополите Андрее Шептицком, вдруг заговорил о ксендзе, спасшем, как и глава греко-католической церкви, несколько сот евреев.
...Огромнейшую колонну евреев во главе с ребе сопровождали к месту гибели два вооруженных немца. Первую группу выстроили у рва и начали расстреливать. И так группу за группой.
-Послушай,- прошептал Павлик на ухо своей подруге Саре.- Их же всего двое. Так неужели и мы, как старики и дети, вот так безропотно подчинимся судьбе?
Не дожидаясь своей очереди на расстрел, юноша и девушка набросились на палачей. Павлик успел выхватить у одного из них автомат. А второй успел выстрелить и смертельно ранить Сару. Но оба фашиста рухнули, сраженные меткой очередью лучшего стрелка Долгиновской школы.
-А теперь разбегайтесь! – крикнул Павлик оторопевшим от неожиданной развязки обреченным.- Кто в лес, а кто в костел!
-Но откуда ты, коренной минчанин, узнал об этой истории?- спросил я..- Ведь даже в Белоруссии, когда говорили, что в годы войны погиб каждый четвертый, никто не упоминал евреев...
-Министерство сельского хозяйства, где я трудился в должности главного архитектора, поручило мне составить план реконструкции Долгинова. И вот там белорусы рассказали, что до войны здесь жили преимущественно евреи. А за подробностями направили к председателю соседнего совхоза Буймовичу. Дескать, он сам еврей и лучше других знает, как все было на самом деле.
-Ну, в лесу спрятаться от неизбежного преследования – это я понимаю. А вот у ксендза...
-Представьте себе, что костел оказался более надежным убежищем, чем лес. Ксендз был настолько авторитетной личностью в этих краях, что немцы не посмели осматривать его вотчину.
-А те, кто сбежал в лес, наверняка сразу же влились в действующие партизанские отряды?..
-Не тут-то было. Оказывается, что по указанию из Кремля евреям советовали создавать свои отряды.
-Но хоть на первое время помогали оружием, боеприпасами?..
-Нет. Добывайте, мол, сами.
-Голыми руками?
-Ну, об этом лучше спросить у тех, кто чудом уцелел в той бойне...
-Но хоть как-то была увековечена в Долгиново память о евреях-партизанах?
-Да никак. Если не считать памятник, поставленный на еврейском кладбище теми, кто навсегда покинул эти горемычные места и поселился в Израиле. И вот в проект реконструкции я внес также памятник на месте бывшей синагоги.
-Как твою идею восприняло местное начальство?
-Лучше не спрашивать.Как вспомню, что привелось пережить, так и сейчас становится муторно на душе. Даже когда я заверил, что памятник будет за мой счет, не согласились дать разрешение. Мол, райком ни за что не согласится.
-И круг замкнулся?
...Они не знали, с кем имеют дело. Секретарь райкома пошел на Эдика, как бык на красное. Дескать, партия провозгласила о новой общности – советский народ и борется со всякими там происками национализма и сионизма, а ты говоришь о памятнике евреям... Пусть и за собственный счет. Да ни за что я не соглашусь с этой бредовой мыслью...
Эдик молча выслушал всю эту, как он выразился, ахунею и сам перешел в атаку. Нет, не говорил о жертвах и вкладе евреев в победу над фашистами. Он просто назвал несколько имен в цэка партии Белоруссии, которые будто бы одобрили его идею. Словом, не поздоровится некоторым ретроградам и, может быть, придется положить на стол партбилет и расстаться навсегда с насиженным местом. И еще до полной реконструкции Долгиново там появился памятник, спроектированный Эдиком. Правда, за счет районных властей.
-А как же с ксендзем?
-Да никак. Он остался лишь в памяти людей. Ни фамилии, ни даже имени никто не знает. Ксендз – и все. Один из многих безымянных праведников, кто спасал евреев в тяжкую годину...
Я слушал Эдика и думал, что если бы память евреев сохранила имена всех тех, кто с риском для собственной жизни прятал их и делился последней крохой хлеба, и как это заведено в Яд-вашем было высажено каждому по деревцу, то Иерусалим превратился бы в самый зеленый уголок мира.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-06 18:20:52
Переглядів сторінки твору 822
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.027 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.212 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.22 22:12
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-03-06 22:52:03 ]
Істинно... фінал - в саму точку...