 ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
 ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
    2025.10.30
    21:33
    Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
    2025.10.30
    20:00
    А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
    2025.10.30
    18:21
    Землетруси,  повені,  цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
    2025.10.30
    11:18
    Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
    2025.10.30
    10:52
    «На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
    2025.10.30
    10:03
    Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
    2025.10.29
    22:28
    Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
    2025.10.29
    21:47
    Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
    2025.10.29
    18:32
    Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
    2025.10.29
    17:54
    Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
    2025.10.29
    13:15
    А для мене негода - вона у замащених берцях 
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
    2025.10.29
    11:51
    Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
    2025.10.29
    06:04
    Пообіді в гастрономі 
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
    2025.10.28
    22:03
    Вогненні мечі - це основа закону. 
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
    2025.10.28
    16:14
    Безліч творчих людей 
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
    2025.10.28
    12:32
    Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом. 
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття. 
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці – 
стерві у дві точки: на барахолці
і
    
Останні надходження:  7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
 Нові автори (Проза):
 Нові автори (Проза): 
    2025.09.04
    2025.08.19
    2025.04.30
    2025.04.24
    2025.03.18
    2025.03.09
    2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 
Автори /
  Іван Потьомкін (1937) /
    Проза
  
  
Хазир бетшува
– Послушай, – остановил меня уже почти у входа в автобус приятель, – если не торопишься, давай пройдем пешком. Сообщу такое, что ты тут же упадешь от удивления.
– Тогда хоть место выбери помягче, – посоветовал я, в сущности не ожидая ничего необычного, если не считать очередное сообщение о неприятностях с кем-то из наших общих знакомых, что всегда было под рукой у моего собеседника.
– Ты знаешь, кого я видел в ешиве, что в Центре Гутник?
– Да мало ли кто там бывает в поисках дешевых книг по иудаизму...
– Борю К. ! – не сказал, а выкрикнул он.
-??
– Да, того самого...
"Того самого" означало для нас обоих одно и то же. И он, и я лишились возможности заниматься наукой, а вместо этого вынуждены были на протяжении десятка лет менять места работы, выслушивать наставления и унизительные предложения сотрудников КГБ...
...Мне повезло больше, чем товарищу. После безуспешных попыток склонить к сотрудничеству мой “наставник” признался:
– Прошу тебя как человека – скажи моему генералу, что согласен информировать о некоторых неблагополучных писателях. Мне – вторая звездочка на погоны, а тебе – вскорости работа в нашей фирме за границей.
И он назвал несколько фамилий, среди которых был и любимый учитель.
Встреча состоялась в одном из крохотных номеров гостиницы, что напротив здания КГБ. Непонятно почему, но генерал вместо ожидаемых преимуществ сотрудничества с его заведением пошел в наступление и поставил меня, как он неоднократно подчеркнул, – “по ту сторону баррикад”. Правда, под занавес своих страшилок несколько успокоился и сообщил, что такое может быть в случае моего несогласия.
– А теперь извольте выслушать меня, – начал я нарочито выспренним тоном. – Но при одном условии – не перебивать. При первом же нарушении умолкаю.
Не был я таким смельчаком, как может показаться. Но кто-то свыше, будто в отместку за глумление над элементарными нормами человеческого поведения голосами осужденных и преследуемых диктовал мне обвинения и я бросал их в лицо оппонентам.
Закончилась беседа требованием не разглашать даже сам факт встречи. Зная, что часть угроз, высказанных генералом, может быть осуществлена, я рассказал обо всем товарищу по работе, и он предложил стать моим добровольным телохранителем.
Но то ли оттого, что мой “попечитель” вскорости ушел в мир иной, то ли оттого, что я поменял работу, КГБ почему-то отстало от меня. Как оказалось впоследствии, – навсегда. И хоть супруге отказали в поездке в Болгарию, я посчитал это всего-навсего отголоском былой песни.
– Но как ты вычислил Бориса? – спросил я.
– Да мы же с ним были не-разлей-вода... Пока на допросе, сопоставив факты, не убедился, что это именно он заложил нас.
– И каким ты нашел его?
– Настоящий хасид – с пейсами, в бороде. Увидев меня, отвернулся. Вместе с другими перебирал рис на кошерность.
– Интересно, как же?
– Когда я спросил об этом так похожего на вчерашнего комсомольского активиста неофита, тот на ухо прошептал мне: “А кто его знает”.
Прошло какое-то время после той встречи и где-то накануне еврейского Нового года, во время слихот, когда евреи просят друг у друга прощения за прегрешения, звонит мой приятель из ешивы, где работал охранником.
– Дружище, тут рядом со мной Боря. Хочет поговорить с тобой.
Без особого энтузиазма выслушал я извинения теперь уже не Бори, а Баруха Бен Мазальтов, ответственного за кошерную пищу в нескольких ешивах. Простить не простил, а пожелал успехов на поприще кашрута. А впрочем, как говорят, повинную голову меч не сечет. Да и Всевышний любит кающихся больше, чем праведников.
--------------------------------------------------------------------------хазир (иврит) - свинья
бетшува -возвращение в лоно иудаизма
  
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хазир бетшува
– Послушай, – остановил меня уже почти у входа в автобус приятель, – если не торопишься, давай пройдем пешком. Сообщу такое, что ты тут же упадешь от удивления.
– Тогда хоть место выбери помягче, – посоветовал я, в сущности не ожидая ничего необычного, если не считать очередное сообщение о неприятностях с кем-то из наших общих знакомых, что всегда было под рукой у моего собеседника.
– Ты знаешь, кого я видел в ешиве, что в Центре Гутник?
– Да мало ли кто там бывает в поисках дешевых книг по иудаизму...
– Борю К. ! – не сказал, а выкрикнул он.
-??
– Да, того самого...
"Того самого" означало для нас обоих одно и то же. И он, и я лишились возможности заниматься наукой, а вместо этого вынуждены были на протяжении десятка лет менять места работы, выслушивать наставления и унизительные предложения сотрудников КГБ...
...Мне повезло больше, чем товарищу. После безуспешных попыток склонить к сотрудничеству мой “наставник” признался:
– Прошу тебя как человека – скажи моему генералу, что согласен информировать о некоторых неблагополучных писателях. Мне – вторая звездочка на погоны, а тебе – вскорости работа в нашей фирме за границей.
И он назвал несколько фамилий, среди которых был и любимый учитель.
Встреча состоялась в одном из крохотных номеров гостиницы, что напротив здания КГБ. Непонятно почему, но генерал вместо ожидаемых преимуществ сотрудничества с его заведением пошел в наступление и поставил меня, как он неоднократно подчеркнул, – “по ту сторону баррикад”. Правда, под занавес своих страшилок несколько успокоился и сообщил, что такое может быть в случае моего несогласия.
– А теперь извольте выслушать меня, – начал я нарочито выспренним тоном. – Но при одном условии – не перебивать. При первом же нарушении умолкаю.
Не был я таким смельчаком, как может показаться. Но кто-то свыше, будто в отместку за глумление над элементарными нормами человеческого поведения голосами осужденных и преследуемых диктовал мне обвинения и я бросал их в лицо оппонентам.
Закончилась беседа требованием не разглашать даже сам факт встречи. Зная, что часть угроз, высказанных генералом, может быть осуществлена, я рассказал обо всем товарищу по работе, и он предложил стать моим добровольным телохранителем.
Но то ли оттого, что мой “попечитель” вскорости ушел в мир иной, то ли оттого, что я поменял работу, КГБ почему-то отстало от меня. Как оказалось впоследствии, – навсегда. И хоть супруге отказали в поездке в Болгарию, я посчитал это всего-навсего отголоском былой песни.
– Но как ты вычислил Бориса? – спросил я.
– Да мы же с ним были не-разлей-вода... Пока на допросе, сопоставив факты, не убедился, что это именно он заложил нас.
– И каким ты нашел его?
– Настоящий хасид – с пейсами, в бороде. Увидев меня, отвернулся. Вместе с другими перебирал рис на кошерность.
– Интересно, как же?
– Когда я спросил об этом так похожего на вчерашнего комсомольского активиста неофита, тот на ухо прошептал мне: “А кто его знает”.
Прошло какое-то время после той встречи и где-то накануне еврейского Нового года, во время слихот, когда евреи просят друг у друга прощения за прегрешения, звонит мой приятель из ешивы, где работал охранником.
– Дружище, тут рядом со мной Боря. Хочет поговорить с тобой.
Без особого энтузиазма выслушал я извинения теперь уже не Бори, а Баруха Бен Мазальтов, ответственного за кошерную пищу в нескольких ешивах. Простить не простил, а пожелал успехов на поприще кашрута. А впрочем, как говорят, повинную голову меч не сечет. Да и Всевышний любит кающихся больше, чем праведников.
--------------------------------------------------------------------------хазир (иврит) - свинья
бетшува -возвращение в лоно иудаизма
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію 
 



