ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.06 14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.

Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,

Юрій Гундарєв
2024.05.06 09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені

Світлана Пирогова
2024.05.06 09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)

Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.

В очах твоїх я бачу щастя,

Віктор Кучерук
2024.05.06 06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Чужі дзеркала
Образ твору Вона віднедавна боїться дзеркал,
Бо ті її не впізнають:
Впіймали чужинку – і пхнуть на загал,
Та ще й видають за свою.

Вона накупила у секонді штор -
Нашиє із них простирадл.
Співатиме, шиючи – ти вже їй втор,
Надієчко, хай і невлад.

В тих шторах колишуться тіні дерев,
Безжурно цвірінькає птах,
І хмарка, просвічена сонцем, пливе
В чийсь усміх на сонних вустах…

…Колосся обтрушує визрілу мить
В блаженно розчахнуту пам'ять…
Згорнувшись малим кошеням, вона спить -
І сни милосердно не старять.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-19 16:53:56
Переглядів сторінки твору 6363
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.691
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.21 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:05:59 ]
так ніби останнє слово мало бути іншим
але не буде


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:16:06 ]
Ех... Доживеш-но до моїх років )) Боюсь навіть уявити, які слова приходитимуть до тебе, якщо навіть з мене оце щодня щось почало сипатися - незнамо звідки і нащо ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:27:07 ]
ну, я сьогодні прокинувся на світанку, надворі валив різдвяно-новорічний сніг
тож пішов спати знову,
але перед тим, як оце сказано, і мені дещо насипалося

без всякого там дозволу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:48:22 ]
Отже, поет відчинив двері - надворі йшов сніг і вірш. Сніг так і пішов собі далі, а вірш безцеремонно протиснувся повз хазяїна, всівся на диван, закинув ногу на ногу (чи лапу на лапу?) і сказав:
- Ну, чого став, пиши давай... ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:50:30 ]
саме так, тільки вірш був про дощ, чомусь
& почався він уві сні про дощ, чомусь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 17:59:03 ]
У снів і віршів своя логіка - а може, просто вже хочеться весни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 05:18:22 ]
я навіть не аналізую, бо навіщо


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-19 19:18:14 ]
Ми всі її хочемо.утомилися човпатив кожухах твчооиях.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 19:26:37 ]
(Довго роздивляється останнє слово, розглядає його проти світла, обережно пробує на зуб – а потім тихенько виставляє за двері: а ну ж як воно вночі кусатися почне…)

- Ну, за всіх навряд чи можна розписуватись – я, наприклад, ще снігами не натішилась. Люблю зиму – а її (справжньої) було так мало…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-03-19 20:06:49 ]
я із дзеркалами не жартую...

протираю...
не сплю проти них...

відлякую ними захожих...

інколи просинаюсь за ними...
там не страшно... страшно тут...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:48:41 ]
Правильно чините, Домініку. А я колись по молодості та по дурості навіть "коридор" зі свічкам робила - але Бог милував, якось обійшлося. Тепер обачніша.

Так, тут страшно. Дуже. Там - по-різному. Ваше "де всі ще живі" довго дряпало і дерло по живому. Вчора під вечір мене різко зморило (вночі мало спала) - махнула на все рукою і лягла подрімати. Заснула. Побувала в хаті батьківській, поговорила зі своїми. Хата, як часто буває уві сні, і та - і не зовсім... Бачу, вже стемніло, а вікно у маленькій кімнаті бозна-чим сяк-так завішене. Думаю: ой, та це ж я все до себе позабирала, треба назад привезти, бо ж мені ті штори все одно не підходять, вузькуваті, крісла ними позастеляла, а на вікна купувала штори в секонді (у вірші - чистісінька правда). Тоді дивлюся - а в бабусиній хаті ще світиться (жили поруч, в одному подвір'ї). Думаю: треба ж до бабці з дідом піти, поки ще не лягли спати. Риюся в сумці, шукаю цукерки, і знаходжу тільки льодяники, такі кругленькі, а шоколадних чогось нема, а хотілось би саме шоколадних занести - бо у стареньких які там уже зуби... Ну, думаю, нічого, потихенько розсмокчуть... і на тому прокинулась :(
Шістнадцятий рік живу без батьків (без діда і бабці - куди довше), і разом з тим - із ними, бо у сни вони приходять набагато частіше, ніж я до них приїжджала за життя. Доця моя аж сердиться на мене, бо їй вони не сняться ))
Чи сняться вам ваші рідні, Домініку? Мені здається - мали б.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:16:29 ]
ще й як сняться... інколи здається, що сни реальніші дійсності... сниться мама часто - радісна і прекрасна, така, якою пам'ятаю її... доживаємо з нею у снах те, чого не дожили сьогобіччі... тато менше сниться - мені здається, що він десь далеко і вже недосяжний... мама ближче...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 22:37:28 ]
Яке ж це щастя - що ми можемо з ними бачитись, і - тут наші відчуття збігаються - ці зустрічі дійсно яскравіші за реальність.
Згадую, як мене "привчали" до них, рідних - теперішніх. Спочатку я просто бачила їх уві сні, говорила - і не було згадки про те, що їх уже немає. А потім, через деякий час, почало проскакувати: "Так вони ж померли!" - але якось приглушено і без ляку, і тут же приходила думка: "Померли - але потім ожили", і уві сні це звучало цілком нормально. Прокидалася, звісно, злегка одурілою )) І - заключний етап: "Вони померли і живі", без усяких "але". Тобто уві сні я цілком усвідомлюю, що колись закінчилося їхнє земне життя, і життя продовжується - неважливо, де саме, а декорації звичні (село, наша хата, город) - ну хіба щоб не лякати мене ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-03-20 00:17:45 ]
То що ж..
І літо-не зима...
І правди в дзеркалах нема...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:49:46 ]
Нема. Але на ту неправду все менше хочеться дивитися ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 13:31:01 ]
Симпатично, Гре_де_Ма, дуже навіть...
Хоча, можливо, деякі моменти можна ефірно полегшити
"В чийсь усміх на сонних вустах" щось на кшталт "на усміхи, (на усміх у) в сонних устах"...
"Згорнувшись малим кошеням, вона спить" - можливо тут цікаво було би з "кошеням" на "кошеня"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 16:57:07 ]
Дякую, шановна Редакціє Майстерень ))
Та я бачу всі огріхи - але скажу чесно: почуваюся препогано (може, саме тому і пишеться так багато), і сяк-так записати текст сили ще вистачає, а от правити ті моменти, про які ви говорите - не можу, і край. Сподіваюся, що колись таки стане легше, тоді й візьмуся за доведення всього цього до толку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 17:25:13 ]
О так, я вас розумію. Нині і справді дуже непроста ситуація - куди не глянь. Це зараз криє з головою усіх.
Може менше думати - більше обіймати близьких і відриватися на особливі теми в "хайку і танка" )

http://maysterni.com/publication.php?id=17712

Там можна все )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 19:03:09 ]

А можна спробувати й "пиріжки"!

http://maysterni.com/publication.php?id=132011


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:04:42 ]
Ой, "пиріжки" - класні, настрій підняли )) Тільки там якийсь особливий талант треба мати, боюся, я так не зумію ((
У будь-якому випадку - дякую за увагу і добрі слова, вони багато важать. Нехай у вас завжди все буде добре ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2018-03-20 20:06:49 ]

Навзаєм, тішимося і маленьким радощам.
Так, Оля Бражник в пиріжках чемпіон.