ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / ЗА ВИДНОКОЛОМ

 Тільки так
Тільки й жити на білому світі,
тільки й мати, що небо дає,
і уміти малому радіти,
що призначення маєш своє.

Але спокій нам тільки-но сниться.
Даленіє дитяче, - тік-так...
А майбутнє, очима синиці
у руці - як іржавий п’ятак.

Розміняти б на чисту монету
все, що зріло у вільній душі,
і не дати забути поету,
що воістину все – на межі,

до якої котили роками
неприкаяні наші літа.
Ось і осінь уже золота.

А які були весни між нами!
Але як розказати словами,
що минає лише суєта?


03. 2018




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-09 08:24:54
Переглядів сторінки твору 2731
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.303 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.650 / 5.91)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.934
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Блюзу
Автор востаннє на сайті 2026.01.26 19:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 11:17:03 ]
Але сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 11:37:03 ]
І особливо, коли пора золота...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 13:15:28 ]
Світлі рядки вийшли, і трохи суму, певно, не зайве.
Але я ще хотів на один момент звернути увагу, цей момент у нас усіх намагаються м'яко розширити роки. Це я про рівноважне спокійне "висихання". Не води ) А чуттів. Це природно. Але якщо пробувати зупинити свій час, то "будь як час" - не обов"язково "засушувати". У вас тут немає аж такої сухості, і вказані-присутні напрямки для тих чи тих чуттєвих спогадів чи відчуттів, але ось "каталізатори" активації дещо, як на мене, "вікові", а не "позавікові". Це теж не є проблемою, і не робить текст якимсь не таким. Але цей момент у досвідчених авторів завжди присутній, і ним можна свідомо-підсвідомо розширювати, звужувати рамки простору.
От )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:09:30 ]
“Висихання” в часі – це чи не найболючіша точка нашого існування і тому час від часу ми повторюємо свої рефлексії на цей фактор тими чи іншими літературними засобами. Сила думки при цьому навряд чи трансформується у якість. І напевне основним каталізатором являється те, наскільки глибоко ми здатні зануритись у підсвідомість на черговому етапі життя. Звичайно, що при цьому має бути певна доза самоіронії, щоб наблизитися до читача.
Ось(як кажуть западенці:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-04-10 12:59:44 ]
Так, я згоден, пане Ігоре, але ось, приміром" слова"каталізатори" відчуттів, які я маю на увазі, "білому", "малому" (в контексті - уміти малому радіти), "спокій", "іржавий", "чисту", "вільні", "неприкаяні", "золота". Безумовно, це філософська лінія вашого досвіду і років. Але виглядає, як втеча від барвних чуттів, максимальне скерування до інтелекту і логіки. І це цілком можлива річ, але дуже специфічна, як самовиправдання, наприклад, або як мораліте. Бо фактично, весь заклик вірша зависає в повітрі. "Живи інакше" - але тоді і "пиши інакше"?
Звичайно, якщо виходити за межі себе нинішнього, то це легко робиться саме цими "маркерами", такі ось , відомі всім засоби, саме чуттєвого плану, але не завжди про це говоримо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-11 09:09:43 ]
О, пане Володимире, мені такі роздуми цікаві. Я зрозумів так: якщо маркери якості поезії(літературні тропи?) різнотипні, то така поезія скорше апелює до інтелекту, ніж до емоцій, і тому видається пісною і безбарвною. Іншими словами, цікавий поет – це “парадоксів друг”, хоч сам Пушкін, нмд, таким не був. А от сучасний Домінік Арфіст може бути в цьому прикладом. Його думки подразнюють якісь невідомі нам емоційні рецептори підсвідомості, але хвилюють, поки читаються відповідні рядки. А потім враження розвіюються як дим віртуального світу. Може так і повинно бути з високою поезією, але мені ближче наївна логічна послідовність думок, яка краще утримується в пам’яті.
А що стосується аналізу чи деталізації процесу творчості, то ці речі не завжди сумісні у моменти натхнення))). То вже поезія, яку може й будуть колись синтезувати інтелектуальні роботи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 16:01:39 ]
Так, рухи людські часто не мають сенсу. Вони - віддзеркалення власних думок. Отже, і думки суєтні. Але не всі. Далеко не всі. Про такі речі Ви й нагадуєте отакими от словами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:13:42 ]
Приймається Ваша філософська резолюція. Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2018-04-09 18:38:04 ]
"Тільки й мати, що небо дає" - це так. Але ми ще не все знаємо про життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:17:35 ]
Погодьтесь, будь-ласка, що над цим і працюємо:), аби пізнати його і себе в ньому.