ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Вячеслав Руденко
2026.08.12 12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива

Вячеслав Руденко
2026.08.11 10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,

Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -

Віктор Кучерук
2026.08.11 06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.

Ірина Вовк
2026.08.11 05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві

Ольга Садкова
2026.08.10 22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.

Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,

Мирон Шагало
2026.08.10 19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.

Мила, ми йдемо з тобою
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / ЗА ВИДНОКОЛОМ

 Тільки так
Тільки й жити на білому світі,
тільки й мати, що небо дає,
і уміти малому радіти,
що призначення маєш своє.

Але спокій нам тільки-но сниться.
Даленіє дитяче, - тік-так...
А майбутнє, очима синиці
у руці - як іржавий п’ятак.

Розміняти б на чисту монету
все, що зріло у вільній душі,
і не дати забути поету,
що воістину все – на межі,

до якої котили роками
неприкаяні наші літа.
Ось і осінь уже золота.

А які були весни між нами!
Але як розказати словами,
що минає лише суєта?


03. 2018




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-09 08:24:54
Переглядів сторінки твору 2924
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.304 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.664 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.934
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Блюзу
Автор востаннє на сайті 2026.08.08 16:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 11:17:03 ]
Але сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 11:37:03 ]
І особливо, коли пора золота...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 13:15:28 ]
Світлі рядки вийшли, і трохи суму, певно, не зайве.
Але я ще хотів на один момент звернути увагу, цей момент у нас усіх намагаються м'яко розширити роки. Це я про рівноважне спокійне "висихання". Не води ) А чуттів. Це природно. Але якщо пробувати зупинити свій час, то "будь як час" - не обов"язково "засушувати". У вас тут немає аж такої сухості, і вказані-присутні напрямки для тих чи тих чуттєвих спогадів чи відчуттів, але ось "каталізатори" активації дещо, як на мене, "вікові", а не "позавікові". Це теж не є проблемою, і не робить текст якимсь не таким. Але цей момент у досвідчених авторів завжди присутній, і ним можна свідомо-підсвідомо розширювати, звужувати рамки простору.
От )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:09:30 ]
“Висихання” в часі – це чи не найболючіша точка нашого існування і тому час від часу ми повторюємо свої рефлексії на цей фактор тими чи іншими літературними засобами. Сила думки при цьому навряд чи трансформується у якість. І напевне основним каталізатором являється те, наскільки глибоко ми здатні зануритись у підсвідомість на черговому етапі життя. Звичайно, що при цьому має бути певна доза самоіронії, щоб наблизитися до читача.
Ось(як кажуть западенці:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-04-10 12:59:44 ]
Так, я згоден, пане Ігоре, але ось, приміром" слова"каталізатори" відчуттів, які я маю на увазі, "білому", "малому" (в контексті - уміти малому радіти), "спокій", "іржавий", "чисту", "вільні", "неприкаяні", "золота". Безумовно, це філософська лінія вашого досвіду і років. Але виглядає, як втеча від барвних чуттів, максимальне скерування до інтелекту і логіки. І це цілком можлива річ, але дуже специфічна, як самовиправдання, наприклад, або як мораліте. Бо фактично, весь заклик вірша зависає в повітрі. "Живи інакше" - але тоді і "пиши інакше"?
Звичайно, якщо виходити за межі себе нинішнього, то це легко робиться саме цими "маркерами", такі ось , відомі всім засоби, саме чуттєвого плану, але не завжди про це говоримо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-11 09:09:43 ]
О, пане Володимире, мені такі роздуми цікаві. Я зрозумів так: якщо маркери якості поезії(літературні тропи?) різнотипні, то така поезія скорше апелює до інтелекту, ніж до емоцій, і тому видається пісною і безбарвною. Іншими словами, цікавий поет – це “парадоксів друг”, хоч сам Пушкін, нмд, таким не був. А от сучасний Домінік Арфіст може бути в цьому прикладом. Його думки подразнюють якісь невідомі нам емоційні рецептори підсвідомості, але хвилюють, поки читаються відповідні рядки. А потім враження розвіюються як дим віртуального світу. Може так і повинно бути з високою поезією, але мені ближче наївна логічна послідовність думок, яка краще утримується в пам’яті.
А що стосується аналізу чи деталізації процесу творчості, то ці речі не завжди сумісні у моменти натхнення))). То вже поезія, яку може й будуть колись синтезувати інтелектуальні роботи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 16:01:39 ]
Так, рухи людські часто не мають сенсу. Вони - віддзеркалення власних думок. Отже, і думки суєтні. Але не всі. Далеко не всі. Про такі речі Ви й нагадуєте отакими от словами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:13:42 ]
Приймається Ваша філософська резолюція. Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2018-04-09 18:38:04 ]
"Тільки й мати, що небо дає" - це так. Але ми ще не все знаємо про життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:17:35 ]
Погодьтесь, будь-ласка, що над цим і працюємо:), аби пізнати його і себе в ньому.