Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Омар Хайям –видатний персидський поет
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Омар Хайям –видатний персидський поет
Погляд на мудрість.
Омар Хайям –видатний персидський поет, математик, астроном, філософ. Омар Хайям відомий у всьому світі своїми чотиривіршами «рубаї». В алгебрі він побудував класифікацію кубічних рівнянь і дав їх вирішення за допомогою конічних перетинів. В Ірані Омар Хайям відомий також створенням більш точного в порівнянні з європейським календаря, який офіційно використовується з XI століття.
Цитата: 1 - 16
• Я в цей світ прийшов, - багатшими став він?
Піду, - великої чи потерпить він шкоди?
О, якщо б хто-небудь мені пояснив, навіщо я,
З пороху викликаний, знову стати їм приречений? Омар Хайям
• Що там, за старою фіранкою темряви? -
У ворожіннях заплуталися уми.
Коли ж з тріском впаде фіранка,
Побачимо все, як помилялися ми. Омар Хайям
• Мрії - прах! Їм місця в світі немає.
А якщо б навіть збулася юна маячня?
Якщо б випав сніг в пустелі спекотній?
Годину-дві променів - і снігу вже нема! Омар Хайям
• Скажи, чи знаєш, яка жалюгідна людина?
Як життя гіркого його миттєвий біг?
З глини лиха він виліплений і тільки
Встигне в світ вступити, - пора піти навік. Омар Хайям
• Пий з гідним, який тебе не дурніше,
Або пий з луноликою улюбленою своєю.
Нікому не розповідай, скільки ти випив.
Пий з розумом. Пий з розбором. Помірно пий.Омар Хайям
• Жебрак вважає себе шахом, напившись вина,
Львом лисиця стає, якщо п'яна.
Захмеліла старість безтурботна, як юність,
Сп'яніла юність, як старість, розумна.Омар Хайям
• Немає ні раю, ні пекла, о серце моє!
Ні з мороку повернення, о серце моє!
І не треба сподіватися, о серце моє!
І боятися не треба, о серце моє! Омар Хайям
• Цей світ - ці гори, долини, моря -
Як чарівний ліхтар. Немов лампа - зоря.
Життя твоє - на склі нанесений малюнок,
Нерухомо застиглий всередині ліхтаря. Омар Хайям
• Хто урод, хто красень - не відає пристрасть,
В пекло згоден безумець закоханий потрапити.
Байдуже закоханим, у що одягатися,
Що на землю стелити, що під голову класти. Омар Хайям
• П'ю не заради забороненої любові до пиття,
І не заради веселощів душевних п'ю,
П'ю вино тому, що хочу забутися,
Світ забути і нещасну долю свою. Омар Хайям
• Виночерпій, знову моя чаша порожня!
Чистої вологи висохлі жадають уста,
Бо нічого іншого у нас не залишилося,
У кого б совість була б чиста. Омар Хайям
• Від безбожництва до Бога - мить одна!
Від нуля до результату - мить одна.
Бережи дорогоцінну цю мить:
Життя - ні мало, ні багато - мить одна!Омар Хайям
• Шейх блудницю соромив: * Ти, беспутниця, п'єш,
Всім бажаючим тіло своє продаєш! *
* Я, - сказала блудниця, - і справді така,
Той чи ти, за кого мені себе видаєш? * Омар Хайям
• У житті тверезим я не був, і до Бога на суд
В судний день мене п'яного принесуть!
До зорі я цілую заздоровну чашу,
Обіймаю за шию люб'язний посуд. Омар Хайям
• Хто живучи на землі, не грішив? Відповідай!
Ну, а хто не грішив - хіба жив? Відповідай!
Чим Ти краще за мене, якщо мені на кару
Ти відповідне зло вчинив? Відповідай! Омар Хайям
Переклала н українську мову.
11.05.18 3.20
Омар Хайям –видатний персидський поет, математик, астроном, філософ. Омар Хайям відомий у всьому світі своїми чотиривіршами «рубаї». В алгебрі він побудував класифікацію кубічних рівнянь і дав їх вирішення за допомогою конічних перетинів. В Ірані Омар Хайям відомий також створенням більш точного в порівнянні з європейським календаря, який офіційно використовується з XI століття.
Цитата: 1 - 16
• Я в цей світ прийшов, - багатшими став він?
Піду, - великої чи потерпить він шкоди?
О, якщо б хто-небудь мені пояснив, навіщо я,
З пороху викликаний, знову стати їм приречений? Омар Хайям
• Що там, за старою фіранкою темряви? -
У ворожіннях заплуталися уми.
Коли ж з тріском впаде фіранка,
Побачимо все, як помилялися ми. Омар Хайям
• Мрії - прах! Їм місця в світі немає.
А якщо б навіть збулася юна маячня?
Якщо б випав сніг в пустелі спекотній?
Годину-дві променів - і снігу вже нема! Омар Хайям
• Скажи, чи знаєш, яка жалюгідна людина?
Як життя гіркого його миттєвий біг?
З глини лиха він виліплений і тільки
Встигне в світ вступити, - пора піти навік. Омар Хайям
• Пий з гідним, який тебе не дурніше,
Або пий з луноликою улюбленою своєю.
Нікому не розповідай, скільки ти випив.
Пий з розумом. Пий з розбором. Помірно пий.Омар Хайям
• Жебрак вважає себе шахом, напившись вина,
Львом лисиця стає, якщо п'яна.
Захмеліла старість безтурботна, як юність,
Сп'яніла юність, як старість, розумна.Омар Хайям
• Немає ні раю, ні пекла, о серце моє!
Ні з мороку повернення, о серце моє!
І не треба сподіватися, о серце моє!
І боятися не треба, о серце моє! Омар Хайям
• Цей світ - ці гори, долини, моря -
Як чарівний ліхтар. Немов лампа - зоря.
Життя твоє - на склі нанесений малюнок,
Нерухомо застиглий всередині ліхтаря. Омар Хайям
• Хто урод, хто красень - не відає пристрасть,
В пекло згоден безумець закоханий потрапити.
Байдуже закоханим, у що одягатися,
Що на землю стелити, що під голову класти. Омар Хайям
• П'ю не заради забороненої любові до пиття,
І не заради веселощів душевних п'ю,
П'ю вино тому, що хочу забутися,
Світ забути і нещасну долю свою. Омар Хайям
• Виночерпій, знову моя чаша порожня!
Чистої вологи висохлі жадають уста,
Бо нічого іншого у нас не залишилося,
У кого б совість була б чиста. Омар Хайям
• Від безбожництва до Бога - мить одна!
Від нуля до результату - мить одна.
Бережи дорогоцінну цю мить:
Життя - ні мало, ні багато - мить одна!Омар Хайям
• Шейх блудницю соромив: * Ти, беспутниця, п'єш,
Всім бажаючим тіло своє продаєш! *
* Я, - сказала блудниця, - і справді така,
Той чи ти, за кого мені себе видаєш? * Омар Хайям
• У житті тверезим я не був, і до Бога на суд
В судний день мене п'яного принесуть!
До зорі я цілую заздоровну чашу,
Обіймаю за шию люб'язний посуд. Омар Хайям
• Хто живучи на землі, не грішив? Відповідай!
Ну, а хто не грішив - хіба жив? Відповідай!
Чим Ти краще за мене, якщо мені на кару
Ти відповідне зло вчинив? Відповідай! Омар Хайям
Переклала н українську мову.
11.05.18 3.20
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
