ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Деміург-невдаха
Образ твору Я дбайливо творила свої повноводні світи,
Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
Я не сердилась і не збиралась за ними іти,
А пішла за покинутим кимсь, як непотріб, собакою.

Пес той руки мені цілував, пес на грядці закопував кості,
Двір стеріг: це ж його дім і мама, й довіку так буде…
І не знав, що його ненадовго забрали – у гості,
Бо нема в мене сил, а в обійсті – паркану і буди.

А тепер є у пса інший дім. І маленька є дівчинка –
Вдвох сміються із ним і гасають подвір’ям наввипередки.
Ну а я під дощем рвала вишні й заплакала з відчаю,
Бо світи повернулись - чужі і до самого денця вичерпані.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-06-27 22:32:07
Переглядів сторінки твору 2998
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-06-27 23:05:40 ]
я так скромно мислю, що світи, які повертаються порожніми,
туди, де колись їх творили повноводними, мабуть хотять
сповнитися заново, не просто ж заради знущання?

а деміургові плакати нема змісту
роботи ледь початий край
хіба ні?

черешні, полуниці, вишні, яблука, грушки, сливки.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-06-28 00:36:24 ]
Та деміург з тої вишні ледве сповз - за сльозами гілляк не видно було, приходилось ногами навпомацки намацувати ))
А зі світами халепа - чого їм там треба, не знаю і знати не хочу, хай самі собі раду дають, бо в деміурга сили на нулі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-06-28 18:36:35 ]
все таки, рефлексуючи трохи, можна було би виснувати
підтвердження того, що порожнечі не буває
бо ж світи вернулися, мов коза до воза
хай би й порожні, наразі
ймовірно що їхня власна порожнеча тимчасова
ну виснажилися трохи

а моменти відчаю є, вони такі знайомі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-06-29 23:28:27 ]
Ох. Спробую бути серйозною ))
Взагалі-то дуже цікаво спостерігати, як хтось сприймає і трактує те, що автором отако ні з того ні з сього написалося, і він деякий час сам не тямить толком, шо це він таке наваяв ))
Мої світи - це мої відносини з кимось (людьми, котами, собаками etc). Будуєш їх, вкладаєш сили, час, саму себе - і разом з тим отримуєш щось взамін, йде обмін, бо світ той - живий, він взаємодіє з тобою. А потім приходить розчарування/розлука/смерть. Все. Цей світ для тебе вже не існує, він кудись подівся - і ти не маєш до нього доступу. Повертаються ті світи тільки у спогадах - але спогади не здатні щось тобі дати, вони - порожні, мертві, тому можуть тільки висмоктати з тебе останню кров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-06-30 10:09:47 ]
так, це все серйозні речі, ніхто не веселиться -
але вже така якби програма
(ми) живемо тим, що торкнулося наших чуттів
а що воно було, чи оптимальне, чи не сильно,
то вже як вийшло, чи сталося

позбутися тих ’світів’, чим / якими би вони не були
мабуть нереально, тому приходиться таки з ними жити
врешті решт



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-01 00:12:20 ]
Та якщо розібратися, то у нас нічого, крім минулого, і немає. Головне - існувати з ним паралельно і не дати йому себе зжерти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-01 02:45:09 ]
хай би так і було