Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.
2026.06.18
20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?
2026.06.18
14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
2026.06.18
12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Роздуми над поняттям Любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Роздуми над поняттям Любов
Я часто роздумую над поняттям Любов.
І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не одну сотню гуль у прагненнях побудувати ідеальні стосунки.
Багато мудреців і письменників, філософів і науковців намагалися дати єдиноправильне визначення феномену любові. І кожен з них був правий.
Я ж самостійно намагаюся осягнути глибину любові, прислуховуючись до думок попередників, проте торуючи свою життєву дорогу.
Що для мене любов?
Це коли ти з партнером звучиш на одній частоті, і в цей момент почуваєшся щасливою. Як от ви сидите за сніданком, він трохи насуплений, бо зранку завжди трохи роздратований, що пора вставати, тому мовчки топче наспіх приготовану кашу з яєшнею, а ти – готуєш тим часом каву, щоб сісти за стіл і поснідати. І він каже:
- Сонечко, сідай поруч снідати. Каву приготуємо потім.
І ти, мов слухняне теля, сідаєш поруч. Ви снідаєте разом, але все одно ти встигла приготувати в термосі каву.
Ви ідете робити покупки. Все купувати заплановано йому, але проходячи повз вітрину з гарною сукнею він вмовляє приміряти вас цю сукню. І ви купуєте хоча й не цю сукню, бо пояснення, що вона тридцята у шафці переконують обранця, а штани, бо таких у вас ще немає. Але сам факт – ви купуєте щось кожному.
Ви посварилися. І тут в хід пішли звинувачення і крики. Жорстокі слова здригають світ. Але, проходить час, і ви миритеся. Він приходить, обіймає, і мов ласкавий котик треться своєю неголеною щокою об ваше плече. І все. Злість зникає. Ви виплеснули накопичені емоції і незадоволення. І все! Буря пройшла і грім відгримів! Хвала Господу за сонечко і гарну погоду.
І отак ви торуєте життєвий шлях. Рука об руку, пліч-о-пліч. Він дає вам змогу відіграти на сцені і трагікомедію, і комедію, і драму. Він дає змогу бути і сильною, і слабкою. Будь-якою, роль обираєте ви. Оце і є любов. Після кожної зливи засяє сонце. Після кожного мороку – настає світла днина. І це - прекрасно!
І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не одну сотню гуль у прагненнях побудувати ідеальні стосунки.
Багато мудреців і письменників, філософів і науковців намагалися дати єдиноправильне визначення феномену любові. І кожен з них був правий.
Я ж самостійно намагаюся осягнути глибину любові, прислуховуючись до думок попередників, проте торуючи свою життєву дорогу.
Що для мене любов?
Це коли ти з партнером звучиш на одній частоті, і в цей момент почуваєшся щасливою. Як от ви сидите за сніданком, він трохи насуплений, бо зранку завжди трохи роздратований, що пора вставати, тому мовчки топче наспіх приготовану кашу з яєшнею, а ти – готуєш тим часом каву, щоб сісти за стіл і поснідати. І він каже:
- Сонечко, сідай поруч снідати. Каву приготуємо потім.
І ти, мов слухняне теля, сідаєш поруч. Ви снідаєте разом, але все одно ти встигла приготувати в термосі каву.
Ви ідете робити покупки. Все купувати заплановано йому, але проходячи повз вітрину з гарною сукнею він вмовляє приміряти вас цю сукню. І ви купуєте хоча й не цю сукню, бо пояснення, що вона тридцята у шафці переконують обранця, а штани, бо таких у вас ще немає. Але сам факт – ви купуєте щось кожному.
Ви посварилися. І тут в хід пішли звинувачення і крики. Жорстокі слова здригають світ. Але, проходить час, і ви миритеся. Він приходить, обіймає, і мов ласкавий котик треться своєю неголеною щокою об ваше плече. І все. Злість зникає. Ви виплеснули накопичені емоції і незадоволення. І все! Буря пройшла і грім відгримів! Хвала Господу за сонечко і гарну погоду.
І отак ви торуєте життєвий шлях. Рука об руку, пліч-о-пліч. Він дає вам змогу відіграти на сцені і трагікомедію, і комедію, і драму. Він дає змогу бути і сильною, і слабкою. Будь-якою, роль обираєте ви. Оце і є любов. Після кожної зливи засяє сонце. Після кожного мороку – настає світла днина. І це - прекрасно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
