Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.10
15:07
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
2025.12.10
14:29
Якби я знав дванадцять мов,
То був би мов Франко немов.
Всіма руками і ногами
Я лезом лізу між світами,
Шукаю істини горіх
Щоби спокутувать свій гріх.
Не хочу знати навіть де ти?
Не простягай свої лабети!
2025.12.10
14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
2025.12.10
13:00
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
2025.12.10
04:17
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й.
Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення.
Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера
2025.12.09
22:11
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
2025.12.09
18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
2025.12.09
17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
2025.12.09
17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
2025.12.09
15:07
В моїм мезозої
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
є зорі від Зої до зойків.
Вони на світанні
щоразу зникали востаннє,
лишаючи тільки
хвощів захаращені хащі,
де сплять динозаври,
роззявивши пастково пащі…
2025.12.09
12:47
Кішка, яка приблудилася
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила
2025.12.09
09:12
Явився грудень-плакса в поволоці.
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.
Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.
Де втратив білосніжність хмурень?
Спадають крапель сірі монологи
І кам'яні мокріють мури.
Брудні дороги лізуть зі сльотою,
А грудень не спішить нікуди.
Застряг на місці разом з темнотою.
2025.12.09
06:23
Вечоріє рано і скупіє
Сонце нині більше на тепло, -
Заростає мулом безнадії
Нещодавніх прагнень джерело.
Обміліла сподівань криниця,
Сохнуть краплі залишків бажань, -
Мов життю вже радить зупиниться
Сутінню насичена межа...
Сонце нині більше на тепло, -
Заростає мулом безнадії
Нещодавніх прагнень джерело.
Обміліла сподівань криниця,
Сохнуть краплі залишків бажань, -
Мов життю вже радить зупиниться
Сутінню насичена межа...
2025.12.09
03:08
Осьде як це відбувалося би зараз, наскільки змога (символічно) уявити.
Я оголошую "унікальне свято" та запрошую всіх на берег моря. З міста-мільйонника приходять сотні дві-три.
- Браття та сестри! - кажу я. - Ми завжди сиділи тут і ні про що не думали
2025.12.09
02:34
Шановний авторе, скажіть, будь ласка, а коли саме ви намірені розпочати сягати глибокодумність скель?
А можна і мені з вами?
Отак би сіли на камені десь в горах перед скелями, перед шпилями отими засніженими, - і нумо сягати!
Сягаєм, сягаєм!...
2025.12.08
22:48
Вишенька закрила очі,
Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Листячком укрила ніжки
І лягла, у неї спочин …
Від садової доріжки
Десь тако за кроків зотри
Ще приліг горіх волоський
Каже, що запізня осінь…
Грудень з нічкою прискорить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии ...1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии ...1
Ветер плакал в ночи, принося запахи весенней сырости, которые сулили перемены ...
Она стояла прижавшись к стене дома, понимая, что прожила полжизни и уже дважды мама и бабушка, а в итоге так ничего и не успела.
Нужно, пока совсем не поздно, заняться собой, но она не понимала с чего начать ...
Смотрела в ночное небо расшитое звёздным полотном и чувствовала пустоту в жизни, а так хотелось обрести счастье, утраченное не так давно и всё ещё дающее о себе знать ... Обрести простое, женское. земное счастье и исполнить давнюю мечту о собственной книге, но написать даже несколько строк она решилась лишь сегодня.
Мысли о книге мешали сну и потому, стоя под открытым шатром небесной красоты пыталась нащупать нечто удивительное и свежее, то, что ещё не легло на чьи - то страницы ...
Сбежав от городской суеты и предательства близкого человека, так далеко, как ей казалось, что теперь не видно очерченных границ, её душа готова к новым испытаниям и конечно любви. Развод был лёгким и спонтанным решение, а расставание с прошлым, долгим, тяжёлым и мучительным ...
Невозможно вот так, просто, выбросить из жизни двадцать три года, дарящие и радость, и обиды накопившиеся по обе стороны некогда любящих сердец.
Из цепких пут её мыслей вырвала слетевшая на землю звезда, за ней медленно подкрался туман и ночь своей смолянистой струйкой загадочно вливалась прямо в её сердце, что показалось ... прямо сейчас померкнет свет ночных лампочек мигающих то здесь, то там.
Спина и шея болезненно отозвались, будто не один час она провела в застывшей позе, озябшими пальцами включила телефон, чтобы посмотреть время и мельком глянула на окно - открыто. Там, внутри дома тихо и сладко посапывал младший внук, Дмитрий Алексеевич.
Прикрыв створку окна она вгляделась в темноту ...
Горят фонари вдоль дороги и всё равно жутко ... и ветер всё ещё выл ...
А герои, её герои нетерпеливо топтались в голове, требуя скорейшего продолжения, да и ей самой хотелось воплотить свою мечту.
Засыпая под тёплым одеялом, она улыбалась и рисовала перед собой бескрайний путь, который пройдёт вместе с героями, раскрыв своё сердце всем, не подозревая, что будет суждено встретить совсем скоро ... по написанному сценарию. Балансируя между мирами, она спешила воплотить свои грёзы, опасаясь упустить мельчайшую деталь без которой не сложится идеальная история. История реальной жизни и иллюзии ...
Она стояла прижавшись к стене дома, понимая, что прожила полжизни и уже дважды мама и бабушка, а в итоге так ничего и не успела.
Нужно, пока совсем не поздно, заняться собой, но она не понимала с чего начать ...
Смотрела в ночное небо расшитое звёздным полотном и чувствовала пустоту в жизни, а так хотелось обрести счастье, утраченное не так давно и всё ещё дающее о себе знать ... Обрести простое, женское. земное счастье и исполнить давнюю мечту о собственной книге, но написать даже несколько строк она решилась лишь сегодня.
Мысли о книге мешали сну и потому, стоя под открытым шатром небесной красоты пыталась нащупать нечто удивительное и свежее, то, что ещё не легло на чьи - то страницы ...
Сбежав от городской суеты и предательства близкого человека, так далеко, как ей казалось, что теперь не видно очерченных границ, её душа готова к новым испытаниям и конечно любви. Развод был лёгким и спонтанным решение, а расставание с прошлым, долгим, тяжёлым и мучительным ...
Невозможно вот так, просто, выбросить из жизни двадцать три года, дарящие и радость, и обиды накопившиеся по обе стороны некогда любящих сердец.
Из цепких пут её мыслей вырвала слетевшая на землю звезда, за ней медленно подкрался туман и ночь своей смолянистой струйкой загадочно вливалась прямо в её сердце, что показалось ... прямо сейчас померкнет свет ночных лампочек мигающих то здесь, то там.
Спина и шея болезненно отозвались, будто не один час она провела в застывшей позе, озябшими пальцами включила телефон, чтобы посмотреть время и мельком глянула на окно - открыто. Там, внутри дома тихо и сладко посапывал младший внук, Дмитрий Алексеевич.
Прикрыв створку окна она вгляделась в темноту ...
Горят фонари вдоль дороги и всё равно жутко ... и ветер всё ещё выл ...
А герои, её герои нетерпеливо топтались в голове, требуя скорейшего продолжения, да и ей самой хотелось воплотить свою мечту.
Засыпая под тёплым одеялом, она улыбалась и рисовала перед собой бескрайний путь, который пройдёт вместе с героями, раскрыв своё сердце всем, не подозревая, что будет суждено встретить совсем скоро ... по написанному сценарию. Балансируя между мирами, она спешила воплотить свои грёзы, опасаясь упустить мельчайшую деталь без которой не сложится идеальная история. История реальной жизни и иллюзии ...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
