Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии ...1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии ...1
Ветер плакал в ночи, принося запахи весенней сырости, которые сулили перемены ...
Она стояла прижавшись к стене дома, понимая, что прожила полжизни и уже дважды мама и бабушка, а в итоге так ничего и не успела.
Нужно, пока совсем не поздно, заняться собой, но она не понимала с чего начать ...
Смотрела в ночное небо расшитое звёздным полотном и чувствовала пустоту в жизни, а так хотелось обрести счастье, утраченное не так давно и всё ещё дающее о себе знать ... Обрести простое, женское. земное счастье и исполнить давнюю мечту о собственной книге, но написать даже несколько строк она решилась лишь сегодня.
Мысли о книге мешали сну и потому, стоя под открытым шатром небесной красоты пыталась нащупать нечто удивительное и свежее, то, что ещё не легло на чьи - то страницы ...
Сбежав от городской суеты и предательства близкого человека, так далеко, как ей казалось, что теперь не видно очерченных границ, её душа готова к новым испытаниям и конечно любви. Развод был лёгким и спонтанным решение, а расставание с прошлым, долгим, тяжёлым и мучительным ...
Невозможно вот так, просто, выбросить из жизни двадцать три года, дарящие и радость, и обиды накопившиеся по обе стороны некогда любящих сердец.
Из цепких пут её мыслей вырвала слетевшая на землю звезда, за ней медленно подкрался туман и ночь своей смолянистой струйкой загадочно вливалась прямо в её сердце, что показалось ... прямо сейчас померкнет свет ночных лампочек мигающих то здесь, то там.
Спина и шея болезненно отозвались, будто не один час она провела в застывшей позе, озябшими пальцами включила телефон, чтобы посмотреть время и мельком глянула на окно - открыто. Там, внутри дома тихо и сладко посапывал младший внук, Дмитрий Алексеевич.
Прикрыв створку окна она вгляделась в темноту ...
Горят фонари вдоль дороги и всё равно жутко ... и ветер всё ещё выл ...
А герои, её герои нетерпеливо топтались в голове, требуя скорейшего продолжения, да и ей самой хотелось воплотить свою мечту.
Засыпая под тёплым одеялом, она улыбалась и рисовала перед собой бескрайний путь, который пройдёт вместе с героями, раскрыв своё сердце всем, не подозревая, что будет суждено встретить совсем скоро ... по написанному сценарию. Балансируя между мирами, она спешила воплотить свои грёзы, опасаясь упустить мельчайшую деталь без которой не сложится идеальная история. История реальной жизни и иллюзии ...
Она стояла прижавшись к стене дома, понимая, что прожила полжизни и уже дважды мама и бабушка, а в итоге так ничего и не успела.
Нужно, пока совсем не поздно, заняться собой, но она не понимала с чего начать ...
Смотрела в ночное небо расшитое звёздным полотном и чувствовала пустоту в жизни, а так хотелось обрести счастье, утраченное не так давно и всё ещё дающее о себе знать ... Обрести простое, женское. земное счастье и исполнить давнюю мечту о собственной книге, но написать даже несколько строк она решилась лишь сегодня.
Мысли о книге мешали сну и потому, стоя под открытым шатром небесной красоты пыталась нащупать нечто удивительное и свежее, то, что ещё не легло на чьи - то страницы ...
Сбежав от городской суеты и предательства близкого человека, так далеко, как ей казалось, что теперь не видно очерченных границ, её душа готова к новым испытаниям и конечно любви. Развод был лёгким и спонтанным решение, а расставание с прошлым, долгим, тяжёлым и мучительным ...
Невозможно вот так, просто, выбросить из жизни двадцать три года, дарящие и радость, и обиды накопившиеся по обе стороны некогда любящих сердец.
Из цепких пут её мыслей вырвала слетевшая на землю звезда, за ней медленно подкрался туман и ночь своей смолянистой струйкой загадочно вливалась прямо в её сердце, что показалось ... прямо сейчас померкнет свет ночных лампочек мигающих то здесь, то там.
Спина и шея болезненно отозвались, будто не один час она провела в застывшей позе, озябшими пальцами включила телефон, чтобы посмотреть время и мельком глянула на окно - открыто. Там, внутри дома тихо и сладко посапывал младший внук, Дмитрий Алексеевич.
Прикрыв створку окна она вгляделась в темноту ...
Горят фонари вдоль дороги и всё равно жутко ... и ветер всё ещё выл ...
А герои, её герои нетерпеливо топтались в голове, требуя скорейшего продолжения, да и ей самой хотелось воплотить свою мечту.
Засыпая под тёплым одеялом, она улыбалась и рисовала перед собой бескрайний путь, который пройдёт вместе с героями, раскрыв своё сердце всем, не подозревая, что будет суждено встретить совсем скоро ... по написанному сценарию. Балансируя между мирами, она спешила воплотить свои грёзы, опасаясь упустить мельчайшую деталь без которой не сложится идеальная история. История реальной жизни и иллюзии ...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
