ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии ...2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии ...2
Вопреки её опасениям, ветер за ночь не выветрил накопившийся в голове весенний дурман... Утро.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"История реальной жизни и иллюзии...3"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
Про публікацію