Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору часів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии ...2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии ...2
Вопреки её опасениям, ветер за ночь не выветрил накопившийся в голове весенний дурман... Утро.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
От солнца и небесной синевы кружилась голова, обман, очередной обман погоды, сейчас тепло, а к концу недели обещают заморозки.
Плотнее запахнув куртку, чтобы сохранить тепло дома, она смотрит на своих любимчиков которые спешат к ней высоко подняв хвосты - это Кеша и Кицюня, два котёнка подаренные ей в новый дом новыми друзьями, выросшие в очаровательных и драчливых котов не дающим чужакам спуску. Морозы ещё совсем не спали, а сменились на день сказочной оттепелью и кое где ... уже, сливаясь со мшистой зеленью проклюнулись подснежники.
Набрав полные лёгкие свежего воздуха она вздохнула и ощутила себя счастливой пленницей чистейщей Вселенной. Пыталась уловить и запомнить запах весны ... задавая себе вопрос, а почему не слышно пения птиц?
И снег, снег ... его здесь почти не бывает, тогда откуда капель ...бусинками падает с крыши на землю, капель, солнцем согретая земля ждёт перемен ...
Слушая собственные удары сердца, она терялась под лукавым и медовым взглядом солнечных лучей, а ветерок забравшись в шёлк её волос разомлел от теплоты и казалось вовсе уснул. Опьяняющий рай с безграничной гаммой острых ощущений наяву...
Каждому под силу создать свой мир и вкусить сполна его прелесть, а мир вокруг неё застыл ещё десять лет назад, даже вся мощь природной магии теряла своё значение перед простым человеческим счастьем, если болен родной человечек, ребёнок, кто столкнулся в жизни с такой бедой понимает, что единый мир раскололся на две части - до и после...
Вернее застыл, и приходил в движение лишь ночью, когда переливались звёзды лаская небо ярко-белым светом. Общаясь мысленно сама с собой, она иногда переходила на разговор вслух... смеялась от радости душа и от беды плакало её сердце, той горечью полыни, что надо вкусить познав жизнь со всеми гранями сладкого, солёного и с перчинкой ...
Здесь, на новом месте, среди одиночества, чужая для всех, она могла дышать свободно и быть собой, одиночество вдвоём, так можно назвать её жизнь с внуком, если не считать хозяйство о котором надо заботится - два кота, десять курочек с петухом и большой яблоневый сад впереди дома. А с другой стороны она копала землю делая грядки под морковь, лук, свеклу и так для зелени ... высаживала ведёрко картошки и ковырялась в клубнике обрезая вечно растущие усы.
Они с Дмитрием Алексеевичем не были забыты или брошены... два раза в год, летом и осенью прилетали дочь с зятем и старший внук. почти взрослый парень - четырнадцати лет. Ещё рядом жили соседи по улице с красивым названием - Сиреневая.
Эта хрупкая, невысокая женщина имела столько силы, что горе и боль не парализовали её, а наоборот заставили двигаться ... изменить ощущения себя и посмотреть на мир исходящим сиянием любви и надежды.
Отпустив прошлое не потерять веру в будущее.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"История реальной жизни и иллюзии...3"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...1"
Про публікацію
