Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
2026.05.06
16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
2026.05.06
16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
История реальной жизни и иллюзии...3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История реальной жизни и иллюзии...3
Быстро, так быстро отцвели весенние первоцветы уступив место ярким летним краскам.
Один из жарких летних дней переворачивает обычную и спокойную жизнь людей - её жизнь, и не только её ...
Каждое утро она открывает глаза и любуется ещё сопящим рядом воробышком, зная в глубине души, что однажды, её любимый птенец взлетит на своих окрепших крыльях - вернее пойдёт по дороге уверенно на своих ногах. Молодой растущий организм справится со слабостью и обретёт силу Рода, которой изначально его наградила судьба, но по воле случая, что-то пошло не так ...
Если верить гороскопу - близнец, обладает врождённым чувством красоты, крепким здоровьем формы и чувствительности, она верит, что он найдёт сферу применения своим талантам и способностям ... Время покажет.
А пока, ей подумалось, как хорошо будет сегодня отдохнуть на море.
Наконец они с Дмитрием Алексеевичем позволили себе такую роскошь, хотя до моря от дома не так уж и далеко, всего то пять километров.
А они отправились чуть-чуть дальше, на уже полюбившееся место с белыми песками. Загрузив коляску в багажник машины, взяв с собой обед из фруктов, покрывало, зонт и побольше питья, железный конь медленно и уверенно начал движение по знакомому пути. Тёплый и чуть пьянящий воздух кружил голову наслаждением предстоящего ничегонеделания. Вот и оно, то самое сладкое место ...
Не успев расположиться на бархатном песке, чтобы погреть свои уже стареющие косточки, подышать морским воздухом, как к ним с Дмитрием Алексеевичем подбежала маленькая собачонка весело виляя хвостом и тявкая, старалась обратить на себя внимание, желая понравиться в надежде на то, что они её чем нибудь угостят. На зов хозяйки собачонка никак не реагировала и кружилась вокруг мальчишки с высунутым от радости языком.
Так Любаша познакомились с миловидной и внешне приятной женщиной Галиной, а заодно и собачонкой.
Народу у моря с утра в будние дни было не так уж и много.
И как только они с внуком решили расслабиться, пришлось экстренно подаваться в бегство от внезапно налетевшей грозы и в одно мгновение ока собравшихся тёмных туч, так что и ласковый ветер сменил своё намерение, превратившись из лёгкого бриза в ураган - безжалостно швыряющий песок в лицо. Как только Любаша не старалась быстро собраться, у неё ничего не получалось, коляска всё время переворачивалась, словно хотела сбежать от них и ей не удавалось усадить внука, чтобы тронуться с места, хоть плачь ...
И тут как из под земли, рядом появился мужчина.
Один из жарких летних дней переворачивает обычную и спокойную жизнь людей - её жизнь, и не только её ...
Каждое утро она открывает глаза и любуется ещё сопящим рядом воробышком, зная в глубине души, что однажды, её любимый птенец взлетит на своих окрепших крыльях - вернее пойдёт по дороге уверенно на своих ногах. Молодой растущий организм справится со слабостью и обретёт силу Рода, которой изначально его наградила судьба, но по воле случая, что-то пошло не так ...
Если верить гороскопу - близнец, обладает врождённым чувством красоты, крепким здоровьем формы и чувствительности, она верит, что он найдёт сферу применения своим талантам и способностям ... Время покажет.
А пока, ей подумалось, как хорошо будет сегодня отдохнуть на море.
Наконец они с Дмитрием Алексеевичем позволили себе такую роскошь, хотя до моря от дома не так уж и далеко, всего то пять километров.
А они отправились чуть-чуть дальше, на уже полюбившееся место с белыми песками. Загрузив коляску в багажник машины, взяв с собой обед из фруктов, покрывало, зонт и побольше питья, железный конь медленно и уверенно начал движение по знакомому пути. Тёплый и чуть пьянящий воздух кружил голову наслаждением предстоящего ничегонеделания. Вот и оно, то самое сладкое место ...
Не успев расположиться на бархатном песке, чтобы погреть свои уже стареющие косточки, подышать морским воздухом, как к ним с Дмитрием Алексеевичем подбежала маленькая собачонка весело виляя хвостом и тявкая, старалась обратить на себя внимание, желая понравиться в надежде на то, что они её чем нибудь угостят. На зов хозяйки собачонка никак не реагировала и кружилась вокруг мальчишки с высунутым от радости языком.
Так Любаша познакомились с миловидной и внешне приятной женщиной Галиной, а заодно и собачонкой.
Народу у моря с утра в будние дни было не так уж и много.
И как только они с внуком решили расслабиться, пришлось экстренно подаваться в бегство от внезапно налетевшей грозы и в одно мгновение ока собравшихся тёмных туч, так что и ласковый ветер сменил своё намерение, превратившись из лёгкого бриза в ураган - безжалостно швыряющий песок в лицо. Как только Любаша не старалась быстро собраться, у неё ничего не получалось, коляска всё время переворачивалась, словно хотела сбежать от них и ей не удавалось усадить внука, чтобы тронуться с места, хоть плачь ...
И тут как из под земли, рядом появился мужчина.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" История реальной жизни и иллюзии ...4"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...2"
• Перейти на сторінку •
" История реальной жизни и иллюзии ...2"
Про публікацію
