
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Рівноправні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рівноправні
З його вуст це прозвучало природно і невимушено:
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію