Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
17:11
Я запитав в Ісуса: ти тут був
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:43
Яків Хелемський (1914-2003; народився й провів юність в Україні)
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Рівноправні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рівноправні
З його вуст це прозвучало природно і невимушено:
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
