Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.19
18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.
Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,
2026.03.19
16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с
2026.03.19
16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.
Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.
Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,
2026.03.19
11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.
Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.
Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли
2026.03.19
05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.
2026.03.18
22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.
Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.
Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -
2026.03.18
21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,
2026.03.18
20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,
Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,
Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,
2026.03.18
19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)
Йшов загін над берегом
в цокоті підків,
на коні під прапором
командир сидів.
Голова зав’язана,
Йшов загін над берегом
в цокоті підків,
на коні під прапором
командир сидів.
Голова зав’язана,
2026.03.18
19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до
2026.03.18
19:04
Я був майже в приятельських стосунках з Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком – чоловими шістдесятниками, чиєю думкою дорожив кожний з причетних до красного письменства.
Не раз і не два, відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: «Оце н
2026.03.18
13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
2026.03.18
13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
2026.03.18
09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
2026.03.18
06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
2026.03.18
06:35
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів.
Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Рівноправні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рівноправні
З його вуст це прозвучало природно і невимушено:
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
