
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
2025.08.22
19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Рівноправні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рівноправні
З його вуст це прозвучало природно і невимушено:
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
- А давайте завтра сходимо на каву?
- А давайте, - посміхнулася Кіра.
Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, хто це казав першим – чи чоловік, що сподобався, чи жінка, якій сподобався чоловік, користувалися нею.
Крім того проскакували фрази «давайте якось пообідаємо (повечеряємо, вип’ємо). Звісно, не завжди зустріч закінчувалася суто випивкою чи вечерею. Іноді все закінчувалося пристрасним сексом чи розчаруванням. Але то була чудова нагода зрозуміти, чи варто ще раз зустрічатися в одному просторовому континуумі, чи ставити крапку і йти далі.
Кірі завжди хотілося отак, на рівних правах, без розплати за каву натурою, як часто натякали кавалери з її юності, просто піти до кав’ярні з цікавою і приємною людиною, і ПРОСТО ПОПИТИ КАВИ (ПООБІДАТИ, ПОВЕЧЕРЯТИ)
Її давно бентежили роздуми над цим, адже будучи юною дівчиною, яка тільки-но влаштувалася на роботу після випуску з університету, вона вже тоді почувалася, що нікому нічого не винна, і якщо чоловік пригощає, то його і тільки його бажання. Вона цілком спроможна заплатити за себе.
Чоловіки були різні. Солідні дяді в костюмах, які любили молоде м’ясо, молодші – любителі зайнятися сексом в той же вечір, пікапери, розлучені і холостяки. Траплялися диваки, диваків було багато, як і зануд.
Щоразу Кіра йшла знайомитися, налаштована на позитив, проте рідко ці зустрічі приносили хороше.
Час ішов. Кіра мудрішала. І потроху навіть стала боятися цих рандеву. Бо остогиділи розчарування.
І тут - він – випадковий незнайомець, з яким вони все ж розговорилися, так просто це сказав, що дійсно захотілося.
І вона піде. Аби розширити свій світ, свою карту, новий знайомий дуже ерудований і симпатичний, Кірі навіть здається, що вона і слова не може додати, такий цей чоловік начитаний та обізнаний. І це буде просто кава! Просто кава, за якою стрінуться двоє дорослих людей, де ніхто ні на кого не буде тиснути зобов’язаннями, обіцянками, вони гомонітимуть, а там як складеться. Інтрига додає азарту.
Можливо, ця зустріч стане початком дружби, а, може, й роману, і хто знає, можливо, просте рукостискання як рівних переросте у поцілунок, чи стосунки. Хто зна?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію