Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
2026.04.15
05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Критика | Аналітика
купатися чи — ?
після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи»,
із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема:
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском...
(авжеж бо, у дзеркалі)
&
Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.
&
Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.
(останній рядок — вже хрестоматійний),
перейнятий ’катюга-Сушко’, вкінець закинувши всяку свою притаманну героїчну рутину
мнякання цицьок-м’якушок, лускання бульки з носу, полірування голівки та іншу камасутру —
засукав рукави маминої кофтини, і нагородив улюблену публіку тепер отаким:
http://maysterni.com/publication.php?id=135910
ну що ж, посмакуємо генія (за версією Д.Павличка), трохи подробніш
оскільки до самого ’катюги’ заходити якось некомільфо, ну бо маніяк
атож, будьмо уважні. . .
1. Невідомо - правда це чи жарт,
2. Знамо тільки - місяць був уповні.
3. Сів поет з розгону на шпагат,
4. Виваливсь "талантище" назовні.
1. таки невідомо, бо висмоктав жеж, сам ’катюга’, неясно з якого саме пальця
2. насправді новий місяць надворі, але видно, тут якісь давні травми
3. тут продовжується шизове протистояння ’пііт (поет) - сатирик’, ну те, що ’у дзеркалі’
а з якого саме розгону і на який саме шпагат — несуттєво, бо дальше має бути цікавіш
4. про талантище, який(?) ’вивалюється назовні’ (для чого?) —
оце видно геніальний сатиричний ’жир’, тут треба сміятися, бо так треба
5. Чи блідавець трохи з бодуна,
6. А чи сонце спало у коноплях,
7. Бачу, що Пегасові хана,
8. В музи передсмертні крики, воплі.
5. тут починається розмисел, про природу творчості
ну, бо про ’заправку "Бензобаків" в куми’ вже було, тепер в сатирика бодун, логічно
6. а тут — альтернативна реклама
7. ’Пегас’ це такий улюблений коник між ногами в ’катюги’, знаємо
8. ну, тут всім шкода якусь музу, хоча таки невідомо чого вона присмерті
дальше — більше
9. На бандурі бринькає акин,
10. В дами серця під очима слізки.
11. Сумно, бо "творіння" - здохляки,
12. Кожен віршик - мухомор поліський.
9. тут вступає якийсь акин на бандурі
10. тут якась нізвідки дама серця, їй шкода
11. тут чогось їй (дамі серця?) раптом ще сумно,
12. а тут знову має бути смішно, бо ’віршик’ (він жеж ’"творіння"’ можливо, навіть ’акина’, але не факт) насправді — ’мухомор’, тобто, від ’віршика’ дохнуть мухи, але чомусь ’поліський’, ну видно тому що там радіоактивна зона. замислувато, але нехай
що ж далі?
13. На папір кошлаті рими "Плиг!",
14. Тля обсіла поетичну гілку.
15. Критик би "ашугу" допоміг,
16. Затягнув би у труси резинку.
13. ’кошлаті’ — цей епітет прогресує, наявний в кожному творінні генія, хоча непонятний
14. ’поетична гілка’ це — ?
15. ’ашуг’ це, для непосвячених, азербайджанський ’акин’, чому саме азербайджанський — навіть не питайте
а ’критик би’—
16. затягнув у труси резинку, бо мали би бути труси без резинки. о так, це був гумор.
вже якось тоскно, але продовжуймо
17. Нині кожен - геній, златоуст,
18. Табунами бігають таланти.
19. У модерні потопає глузд.
20. То чому ж я, сестроньки, не радий?
17. само собою, товаришу геній
18. справедливо
19. модерн це початок минулого століття, сто років вже як
20. і справді, чо ж геній — не радий?
*
бонус:
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-09 14:08:50 ]
Ви, мабуть, ще карпатських мухоморів не бачили )))
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-09 18:40:27 ]
Ох і справді! Звик до поліських.
ну вже хоч одна загадка прояснилася, про мухомори (12.)
резюме:
тоскний несмак.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
купатися чи — ?
після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи»,
із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема:
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском...
(авжеж бо, у дзеркалі)
&
Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.
&
Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.
(останній рядок — вже хрестоматійний),
перейнятий ’катюга-Сушко’, вкінець закинувши всяку свою притаманну героїчну рутину
мнякання цицьок-м’якушок, лускання бульки з носу, полірування голівки та іншу камасутру —
засукав рукави маминої кофтини, і нагородив улюблену публіку тепер отаким:
http://maysterni.com/publication.php?id=135910
ну що ж, посмакуємо генія (за версією Д.Павличка), трохи подробніш
оскільки до самого ’катюги’ заходити якось некомільфо, ну бо маніяк
атож, будьмо уважні. . .
1. Невідомо - правда це чи жарт,
2. Знамо тільки - місяць був уповні.
3. Сів поет з розгону на шпагат,
4. Виваливсь "талантище" назовні.
1. таки невідомо, бо висмоктав жеж, сам ’катюга’, неясно з якого саме пальця
2. насправді новий місяць надворі, але видно, тут якісь давні травми
3. тут продовжується шизове протистояння ’пііт (поет) - сатирик’, ну те, що ’у дзеркалі’
а з якого саме розгону і на який саме шпагат — несуттєво, бо дальше має бути цікавіш
4. про талантище, який(?) ’вивалюється назовні’ (для чого?) —
оце видно геніальний сатиричний ’жир’, тут треба сміятися, бо так треба
5. Чи блідавець трохи з бодуна,
6. А чи сонце спало у коноплях,
7. Бачу, що Пегасові хана,
8. В музи передсмертні крики, воплі.
5. тут починається розмисел, про природу творчості
ну, бо про ’заправку "Бензобаків" в куми’ вже було, тепер в сатирика бодун, логічно
6. а тут — альтернативна реклама
7. ’Пегас’ це такий улюблений коник між ногами в ’катюги’, знаємо
8. ну, тут всім шкода якусь музу, хоча таки невідомо чого вона присмерті
дальше — більше
9. На бандурі бринькає акин,
10. В дами серця під очима слізки.
11. Сумно, бо "творіння" - здохляки,
12. Кожен віршик - мухомор поліський.
9. тут вступає якийсь акин на бандурі
10. тут якась нізвідки дама серця, їй шкода
11. тут чогось їй (дамі серця?) раптом ще сумно,
12. а тут знову має бути смішно, бо ’віршик’ (він жеж ’"творіння"’ можливо, навіть ’акина’, але не факт) насправді — ’мухомор’, тобто, від ’віршика’ дохнуть мухи, але чомусь ’поліський’, ну видно тому що там радіоактивна зона. замислувато, але нехай
що ж далі?
13. На папір кошлаті рими "Плиг!",
14. Тля обсіла поетичну гілку.
15. Критик би "ашугу" допоміг,
16. Затягнув би у труси резинку.
13. ’кошлаті’ — цей епітет прогресує, наявний в кожному творінні генія, хоча непонятний
14. ’поетична гілка’ це — ?
15. ’ашуг’ це, для непосвячених, азербайджанський ’акин’, чому саме азербайджанський — навіть не питайте
а ’критик би’—
16. затягнув у труси резинку, бо мали би бути труси без резинки. о так, це був гумор.
вже якось тоскно, але продовжуймо
17. Нині кожен - геній, златоуст,
18. Табунами бігають таланти.
19. У модерні потопає глузд.
20. То чому ж я, сестроньки, не радий?
17. само собою, товаришу геній
18. справедливо
19. модерн це початок минулого століття, сто років вже як
20. і справді, чо ж геній — не радий?
*
бонус:
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-09 14:08:50 ]
Ви, мабуть, ще карпатських мухоморів не бачили )))
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-09 18:40:27 ]
Ох і справді! Звик до поліських.
ну вже хоч одна загадка прояснилася, про мухомори (12.)
резюме:
тоскний несмак.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
