після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи»,
із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема:
 
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском...
 
(авжеж бо, у дзеркалі)
 
&
 
Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.
 
&
 
Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.
 
(останній рядок — вже хрестоматійний),
 
 
перейнятий ’катюга-Сушко’, вкінець закинувши всяку свою притаманну героїчну рутину
мнякання цицьок-м’якушок, лускання бульки з носу, полірування голівки та іншу камасутру —
засукав рукави маминої кофтини, і нагородив улюблену публіку тепер отаким:
 
http://maysterni.com/publication.php?id=135910
 
ну що ж, посмакуємо генія (за версією Д.Павличка), трохи подробніш
оскільки до самого ’катюги’ заходити якось некомільфо, ну бо маніяк
 
атож, будьмо уважні. . .
 
1. Невідомо - правда це чи жарт,
2. Знамо тільки - місяць був уповні.
3. Сів поет з розгону на шпагат,
4. Виваливсь "талантище" назовні.
 
1. таки невідомо, бо висмоктав жеж, сам ’катюга’, неясно з якого саме пальця
2. насправді новий місяць надворі, але видно, тут якісь давні травми
3. тут продовжується шизове протистояння ’пііт (поет) - сатирик’, ну те, що ’у дзеркалі’
а з якого саме розгону і на який саме шпагат — несуттєво, бо дальше має бути цікавіш
4. про талантище, який(?) ’вивалюється назовні’ (для чого?) —
оце видно геніальний сатиричний ’жир’, тут треба сміятися, бо так треба
 
5. Чи блідавець трохи з бодуна,
6. А чи сонце спало у коноплях,
7. Бачу, що Пегасові хана,
8. В музи передсмертні крики, воплі.
 
5. тут починається розмисел, про природу творчості
ну, бо про ’заправку "Бензобаків" в куми’ вже було, тепер в сатирика бодун, логічно
6. а тут — альтернативна реклама
7. ’Пегас’ це такий улюблений коник між ногами в ’катюги’, знаємо
8. ну, тут всім шкода якусь музу, хоча таки невідомо чого вона присмерті
 
дальше — більше
 
9. На бандурі бринькає акин,
10. В дами серця під очима слізки.
11. Сумно, бо "творіння" - здохляки,
12. Кожен віршик - мухомор поліський.
 
9. тут вступає якийсь акин на бандурі
10. тут якась нізвідки дама серця, їй шкода
11. тут чогось їй (дамі серця?) раптом ще сумно,
12. а тут знову має бути смішно, бо ’віршик’ (він жеж ’"творіння"’ можливо, навіть ’акина’, але не факт) насправді — ’мухомор’, тобто, від ’віршика’ дохнуть мухи, але чомусь ’поліський’, ну видно тому що там радіоактивна зона. замислувато, але нехай
 
що ж далі?
 
13. На папір кошлаті рими "Плиг!",
14. Тля обсіла поетичну гілку.
15. Критик би "ашугу" допоміг,
16. Затягнув би у труси резинку.
 
13. ’кошлаті’ — цей епітет прогресує, наявний в кожному творінні генія, хоча непонятний
14. ’поетична гілка’ це — ?
15. ’ашуг’ це, для непосвячених, азербайджанський ’акин’, чому саме азербайджанський — навіть не питайте
 
а ’критик би’—
16. затягнув у труси резинку, бо мали би бути труси без резинки. о так, це був гумор.
 
вже якось тоскно, але продовжуймо
 
17. Нині кожен - геній, златоуст,
18. Табунами бігають таланти.
19. У модерні потопає глузд.
20. То чому ж я, сестроньки, не радий?
 
17. само собою, товаришу геній
18. справедливо
19. модерн це початок минулого століття, сто років вже як
20. і справді, чо ж геній — не радий?
 
 
*
 
бонус:
 
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-09 14:08:50 ]
Ви, мабуть, ще карпатських мухоморів не бачили )))
 
 
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-09 18:40:27 ]
Ох і справді! Звик до поліських.

 
ну вже хоч одна загадка прояснилася, про мухомори (12.)
 
 
резюме:
 
тоскний несмак.