ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць (1974) /
Рецензії
купатися чи — ?
після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи»,
із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема:
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском...
(авжеж бо, у дзеркалі)
&
Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.
&
Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.
(останній рядок — вже хрестоматійний),
перейнятий ’катюга-Сушко’, вкінець закинувши всяку свою притаманну героїчну рутину
про мнякання цицьок-м’якушок, лускання бульки з носу. полірування голівки та іншу камасутру —
засукав рукави маминої кофтини, і нагородив улюблену публіку тепер отаким:
http://maysterni.com/publication.php?id=135910
ну що ж, посмакуємо генія (за версією Д.Павличка), трохи подробніш
оскільки до самого ’катюги’ заходити якось некомільфо, ну бо маніяк...
атож, будьмо уважні. . .
1. Невідомо - правда це чи жарт,
2. Знамо тільки - місяць був уповні.
3. Сів поет з розгону на шпагат,
4. Виваливсь "талантище" назовні.
1. таки невідомо, бо висмоктав жеж, сам ’катюга’, неясно з якого саме пальця
2. насправді новий місяць надворі, але видно, тут якісь давні травми
3. тут продовжується шизове протистояння ’пііт (поет) - сатирик’, ну те, що ’у дзеркалі’
а з якого саме розгону і на який саме шпагат — несуттєво, бо дальше має бути цікавіш
4. про талантище, який(?) ’вивалюється назовні’ (для чого?) —
оце видно геніальний сатиричний ’жир’, тут треба сміятися, бо так треба
5. Чи блідавець трохи з бодуна,
6. А чи сонце спало у коноплях,
7. Бачу, що Пегасові хана,
8. В музи передсмертні крики, воплі.
5. тут починається розмисел, про природу творчості
ну, бо про ’заправку "Бензобаків" в куми’ вже було, тепер в сатирика бодун, логічно
6. а тут — альтернативна реклама
7. ’Пегас’ це такий улюблений коник між ногами в ’катюги’, знаємо
8. ну, тут всім шкода якусь музу, хоча таки невідомо чого вона присмерті
дальше — більше
9. На бандурі бринькає акин,
10. В дами серця під очима слізки.
11. Сумно, бо "творіння" - здохляки,
12. Кожен віршик - мухомор поліський.
9. тут вступає якийсь акин на бандурі
10. тут якась нізвідки дама серця, їй шкода
11. тут чогось їй (дамі серця?) раптом ще сумно,
12. а тут знову має бути смішно, бо ’віршик’ (він жеж ’"творіння"’ можливо, навіть ’акина’, але не факт) насправді — ’мухомор’, тобто, від ’віршика’ дохнуть мухи, але чомусь ’поліський’, ну видно тому що там радіоактивна зона. замислувато, але нехай
що ж далі?
13. На папір кошлаті рими "Плиг!",
14. Тля обсіла поетичну гілку.
15. Критик би "ашугу" допоміг,
16. Затягнув би у труси резинку.
13. ’кошлаті’ — цей епітет прогресує, наявний в кожному творінні генія, хоча непонятний
14. ’поетична гілка’ це — ?
15. ’ашуг’ це, для непосвячених, азербайджанський ’акин’, чому саме азербайджанський — навіть не питайте. . .
а ’критик би’—
16. затягнув у труси резинку, бо мали би бути труси без резинки. о так, це був гумор.
вже якось тоскно, але продовжуймо
17. Нині кожен - геній, златоуст,
18. Табунами бігають таланти.
19. У модерні потопає глузд.
20. То чому ж я, сестроньки, не радий?
17. само собою, товаришу геній
18. справедливо
19. модерн це початок минулого століття, сто років вже як
20. і справді, чо ж геній — не радий?
*
бонус:
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-09 14:08:50 ]
Ви, мабуть, ще карпатських мухоморів не бачили )))
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-09 18:40:27 ]
Ох і справді! Звик до поліських.
ну вже хоч одна загадка прояснилася, про мухомори (12.)
резюме:
несмак. тоскний
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
купатися чи — ?
після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи»,
із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема:
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском...
(авжеж бо, у дзеркалі)
&
Звик строчити кошлато, без логіки, рими та ком,
Ковтунисте рунО випліталося із закарлюччя.
Та катюга-Сушко потягнув в сатиричний альков,
Мій потужний талант камасутрою гумору змучив.
&
Похмелитись пора. "Бензобаки" заправлю в куми,
В неї гарна меляса - ковтну, то цвіту, наче ружа.
Місяць блимнув й погас, сонце з розпачу стало німим,
Між ногами від горя набігла таланту калюжа.
(останній рядок — вже хрестоматійний),
перейнятий ’катюга-Сушко’, вкінець закинувши всяку свою притаманну героїчну рутину
про мнякання цицьок-м’якушок, лускання бульки з носу. полірування голівки та іншу камасутру —
засукав рукави маминої кофтини, і нагородив улюблену публіку тепер отаким:
http://maysterni.com/publication.php?id=135910
ну що ж, посмакуємо генія (за версією Д.Павличка), трохи подробніш
оскільки до самого ’катюги’ заходити якось некомільфо, ну бо маніяк...
атож, будьмо уважні. . .
1. Невідомо - правда це чи жарт,
2. Знамо тільки - місяць був уповні.
3. Сів поет з розгону на шпагат,
4. Виваливсь "талантище" назовні.
1. таки невідомо, бо висмоктав жеж, сам ’катюга’, неясно з якого саме пальця
2. насправді новий місяць надворі, але видно, тут якісь давні травми
3. тут продовжується шизове протистояння ’пііт (поет) - сатирик’, ну те, що ’у дзеркалі’
а з якого саме розгону і на який саме шпагат — несуттєво, бо дальше має бути цікавіш
4. про талантище, який(?) ’вивалюється назовні’ (для чого?) —
оце видно геніальний сатиричний ’жир’, тут треба сміятися, бо так треба
5. Чи блідавець трохи з бодуна,
6. А чи сонце спало у коноплях,
7. Бачу, що Пегасові хана,
8. В музи передсмертні крики, воплі.
5. тут починається розмисел, про природу творчості
ну, бо про ’заправку "Бензобаків" в куми’ вже було, тепер в сатирика бодун, логічно
6. а тут — альтернативна реклама
7. ’Пегас’ це такий улюблений коник між ногами в ’катюги’, знаємо
8. ну, тут всім шкода якусь музу, хоча таки невідомо чого вона присмерті
дальше — більше
9. На бандурі бринькає акин,
10. В дами серця під очима слізки.
11. Сумно, бо "творіння" - здохляки,
12. Кожен віршик - мухомор поліський.
9. тут вступає якийсь акин на бандурі
10. тут якась нізвідки дама серця, їй шкода
11. тут чогось їй (дамі серця?) раптом ще сумно,
12. а тут знову має бути смішно, бо ’віршик’ (він жеж ’"творіння"’ можливо, навіть ’акина’, але не факт) насправді — ’мухомор’, тобто, від ’віршика’ дохнуть мухи, але чомусь ’поліський’, ну видно тому що там радіоактивна зона. замислувато, але нехай
що ж далі?
13. На папір кошлаті рими "Плиг!",
14. Тля обсіла поетичну гілку.
15. Критик би "ашугу" допоміг,
16. Затягнув би у труси резинку.
13. ’кошлаті’ — цей епітет прогресує, наявний в кожному творінні генія, хоча непонятний
14. ’поетична гілка’ це — ?
15. ’ашуг’ це, для непосвячених, азербайджанський ’акин’, чому саме азербайджанський — навіть не питайте. . .
а ’критик би’—
16. затягнув у труси резинку, бо мали би бути труси без резинки. о так, це був гумор.
вже якось тоскно, але продовжуймо
17. Нині кожен - геній, златоуст,
18. Табунами бігають таланти.
19. У модерні потопає глузд.
20. То чому ж я, сестроньки, не радий?
17. само собою, товаришу геній
18. справедливо
19. модерн це початок минулого століття, сто років вже як
20. і справді, чо ж геній — не радий?
*
бонус:
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2018-11-09 14:08:50 ]
Ви, мабуть, ще карпатських мухоморів не бачили )))
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-09 18:40:27 ]
Ох і справді! Звик до поліських.
ну вже хоч одна загадка прояснилася, про мухомори (12.)
резюме:
несмак. тоскний
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію