Доста глупства! Посивіли пейси,
Додалося у лобі ума.
Покататися на пікінесі
Ізнадвору гукнула кума.

В упряж "левів" пакую попарно,
Трохи сала стоплю з ненажер.
Пси могутні, потягнуть титана,
Я ж манюній - із пудом центнер.

В мудрих пустощах треба терпіння,
Від утіхи вигукую "Ах!".
Їздив, браття, учора на свинях,
А на тижні літав на слонах.

Батожищем вперіщив кусючок,
Щоб "Хюндаєм" помчали на схід.
Бо вважаю - для справи так лучче,
Надто тлустий в блохастиків вид.

Зледащіли! Не тягнуть корита!
Під ногами калюжки руді.
А котиську накручують діти
Пишні вусики на бігуді.

P.S:

Крики болю втонули у жартах,
Завтра іграшки будуть нові.
Вчиться син катувати у тата:
Буде гицель. Такий як і він.

10.12.2018 р.

Зміни

Від оглядин стигне кров у венах,
У дружини форм таких нема.
Чоловічий клуб, шесток, арена,
Танцівниця ногу підійма.

Бо щодня качається в спортзалі,
Випадає з топіків, тунік.
А у жінки моцний торс у салі,
Дві філейки, наче кавуни.

Задрижали у спіралях гени,
З дівою в уяві мартопляс.
Прикриває листячко вербени
Сексуально-еротичний паз.

Пік оргазму. Ми - країна вільна!
Геть моралі фіговий листок!
Вдома ж тихо. Під вікном дружина
Вишива Ісусика з хрестом.

Хай до Відня їде працювати,
Лоном торгуватиме щодня.
Шлюб сьогодні шеляга не вартий,
Долар у кишені - ось рідня!

10.12.2018р.

Знову

Нежить у поезії - це норма,
Стримувати чмихи сил нема.
Вчитель каже: - Тут потрібна кома,
Там поставив крапочку дарма.

На папір стрибають закарлюки,
Хутко січку хрумає читач.
Кожен твір народжується в муках!
Від душі! Пегасику, не плач!

Мастурбую музоньку щоденно,
Руки утомилися, їй бо!
Та канцони лізуть із глютеном,
А сонети загриза грибок

Ну то й що? У кожного є вади!
Тож до біса критику дурну!
Заздрісник шепоче: - Кинь писати,
Краще цвяхи забивай в труну.

У читців перехопило подих,
Вирячили очі о-го-го!
Це у мене вичмихнулась ода,
Геніальна! Звісно, про любов.

10.12.2028р.