УМІННЯ ДОМОВЛЯТИСЬ

(Новела-усмішка)

Захаращена усілякими бебехами одеська квартира. На кухні, пропахлій уже з’їденим форшмаком*, чаювали давні приятелі Ізя та Сеня.
Запашний чай, хрусткий батон, абрикосове варення та приємні спогади про минулі студентські пригоди, а найбільше, звичайна одеська мулька*, так їх захопили, що чоловіки і не помітили, як за вікном опустилась у тісний одеський дворик південна ніч, огорнувши усе навколо м’якою, чорною ковдрою.
–Ой вей, Сеню! Уже до біса пізно!
Як доберешся додому? – стривожився Ізя, – Якщо нападуть мазурики*, волай щосили «гвалт! «, – радив він.
–Перестань сказать! Чи я тобі поц*? Я кожного узую*! Один в Одесі! – оптимістично посміхнувся Сеня, –Подай краще мій лапсердак!
«Ну й мудозвон!» – подумав Ізя.
Розпрощавшись із товаришем, Сеня вийшов у тьмяно освітлений під’їзд, переклав товстеньку пачку грошей у таємну кишеньку, хитро прилаштовану до нижньої білизни.
«Фартова ничка!» – задоволено подумав Сеня і сміливо рушив у темряву двору.
Та не встиг пройти і десятка кроків, як раптом якийсь «муркет»*наскочив на нього, наче дідько із табакерки.
–Ша, локш*! Гони башлі* і не трепихайся, бо сурло набуцкаю*! – прохрипів низький голос.
Та незворушний Сеня на цю загрозу лагідно мовив:
–А, зохен вей*! Я таки не проти бути Вами пограбованим, але, на жаль, не маю при собі жодного налічману»! Тож, домовимося, що я буду Вашим вічним боржником! Аля-улю*?
Повернувся додому Сеня задоволеним, хоча сурло йому таки набуцкали, зате грошики усі були ціленькі!

Примітка від автора:

Короткий словник одеської лексики:
*Бебехи речі
*Форшмак закуска їз оселедця, булкии, часнику та інш.
*Ой, вей! емоційний вигук
*Мулька брехня
*Мазурики розбійники, криміналітет
*Гвалт! Рятуйте!
*Лапсердак напівпальто
*Поц дурень
*Взути обдурити
*Мудозвон тріпло
*Муркет огрядний чоловік
*Локш лох
*Сурло надуцкати набити морду
*Аля-улю пока