Казка про непотрібну жертву
Просто і наочно про те, як ми самі готові зіпсувати собі життя.
- Тут займають чергу на жертвоприношення?
- Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви - 853.
- Ой, мамочки ... Це коли ж черга дійде?
- Не турбуйтеся, тут швидко. Ви в ім'я чого жертву приносите?
- Я - в ім'я любові. А ви?
- А я - в ім'я дітей. Діти - це моє все!
- А ви що в якості жертви принесли?
- Своє особисте життя. Аби діти були здорові і щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликав хороша людина - не пішла. Як я їм вітчима в будинок приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий сад, щоб на увазі, під наглядом, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі - нічого.
- Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати відносинами ... Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося ... У нього вже інша жінка. У мене начебто теж чоловік з'явився, але ... От якби чоловік перший пішов! Але він до неї не йде! Плаче ... Каже, що звик до мене ... А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо…
Відчиняються двері, лунає голос: «№ 852, проходите!».
- Ой, я пішла. Я так хвилююсь!!! А раптом жертву не приймуть?
№ 853 стискається у грудочку і чекає виклику.
Час тягнеться повільно, але ось з кабінету виходить № 852.
- Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву?
- Ні ... Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати.
- А як? А чому? Чому не відразу?
- Ох, люба, вони мене запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди! ». А я їм: «Нічого! Діти подорослішають, оцінять, ніж мама для них пожертвувала ». А вони мені: «Присядьте і дивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Неначе діти вже виросли. Дочка заміж вийшла за тридев'ять земель, а син дзвонить раз на місяць, як з-під палки, невістка крізь зуби розмовляє ... Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, за що?». А він мені: «Не лізь, мама, в наше життя. Тобі що, зайнятися нічим? ». А чим мені зайнятися, я ж, крім дітей, нічим і не займалася ??? Це що ж, не оцінили дітки мою жертву? Даремно, чи що, я намагалася?
З дверей кабінету доноситься: «Наступний! № 853! ».
- Ой, тепер я ... Ви мене зовсім з колії вибили ... Це що ж ??? Ай, ладно!
- Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву?
- Відносини ...
- Зрозуміло ... Ну, показуйте.
- Ось ... Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі, неразношені, ми всього півроку тому познайомилися.
- Заради чого ви ними жертвуєте?
- Заради збереження сім'ї ...
- Чиєю, вашої? А що, є необхідність зберігати?
- Ну так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає.
- А ви що?
- Ну що я? З'явився в моєму житті інша людина, з одного боку відносини у нас.
- Так ви ці нові відносини - в жертву?
- Так ... Щоб сім'ю зберегти.
- Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка - інша жінка. У вас - інший чоловік. Де ж тут родина?
- Ну і що? За паспортом-то ми - все ще одружені! Значить, сім'я.
- Тобто вас все влаштовує?
- Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!
- Але проміняти на нові відносини ні за що не погодитеся, так?
- Ну, не такі вже вони глибокі, так, проведення часу ... Загалом, мені не шкода!
- Ну, якщо вам не шкода, тоді нам - тим більше. Давайте вашу жертву.
- А мені говорили, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?
- Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле ... Ми вам про даний покажемо. Включаємо, дивіться.
- Ой ой! Це ж я! Я що, ось так виглядаю ??? Так брехня! Я за собою доглядаю.
- Ну, це ваша душа таким чином на зовнішності проектується.
- Що, ось так ??? Плечі вниз, губи в лінію, очі тьмяні, волосся повисли ...
- Так завжди виглядають люди, якщо душа плаче ...
- А це що за хлопчик? Славненький який ... Дивіться, як він до мене притискається!
- Не впізнали, так? Це ваш чоловік. У проекції душі.
- Чоловік? Що за нісенітниця! Він доросла людина!
- А в душі - дитина. І притискається, як до матусі ...
- Так він і в житті так! Тулиться.Тягнеться!
- Значить, не ви до нього, а він до вас?
- Ну, я з дитинства засвоїла - жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучішою. Вона повинна і сім'єю керувати, і чоловіка направляти!
- Ну так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І посварить, і пошкодує, і приголубить, і простить. А що ви хотіли?
- Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані ... Він такий винуватий, і до лахудри своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю!
- Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної матусі. Поплаче в фартух, повинною ... Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете любов в жертву приносити? Не передумали?
- А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?
- А його у вас немає. При такому сьогоденні - втече ваш виросший «малюк», ні до іншої жінки, так в хворобу. Або зовсім - в нікуди. Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці. Йому ж теж рости хочеться...
- Але що ж мені робити ??? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити ???
- А вам видніше. Може, вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною.
- Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!
- Ну, матусі теж бувають улюбленими жінками, навіть часто. Так що? Чи готові принести жертву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком?
- Ні ... Не готова. Мені треба подумати.
- Звичайно звичайно. Ми даємо час на роздуми.
- А поради ви даєте?
- Охоче і з задоволенням.
- Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік ... ну, виріс, чи що?
- Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадкової, бажаною. Таким квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати у неї на теплих м'яких грудях.
- Так? Ви думаєте, допоможе?
- Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що - ви приходьте! Відносини у вас чудові просто, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей в світі про такі відносини мріють? Так що, якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних - ласкаво просимо!
- Я подумаю…
№ 853 розгублено виходить з кабінету, судорожно притискаючи до грудей відносини.
№ 854, завмираючи від хвилювання, заходить до кабінету.
- Чи готова пожертвувати своїми інтересами заради того, щоб матуся не засмучувалася.
Двері закриваються ... По коридору походжають люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар'єри, таланти, можливості - все те, що вони готові самовіддано принести в жертву ...
Автор: психолог-казкотерапевт Ірина Сьоміна
Переклала на українську мову 14.12.18 13.24