Укліщився в сідниченьку зоїл,
Щодня гризе мої творіння, злюка:
- Драглисті, бевзе, віршики твої!
Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

Мій читачу! Сонетяра прости!
Чудовні оди грамузляв ізмалку.
Та це не ґандж, такий у мене стиль,
Облисів друг, бо мудрий як оракул.

Виплоджую по книжці раз на рік,
Натруджений скрипить жахітно копчик.
А заздрісні невдахи-упирі
В моїм промінні слави грітись хочуть.

Нема поваги. Слух терзає сміх,
Від жартування стигне кров у жилах.
Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
Та...знов попав сатирику на вила!

О, як же він, поганець, задовбав,
За це йому проклять набалабонив.
Уїлась в душу критики ропа
Взірця літературної ікони.

Зірвали миші генія шеврон,
Із бубенцями одягли картузик.
Чкурнув останній з друзів епігон,
Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

19.12.2018р.

Мережа

Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
Слухаю привіти з пекла, Марса.
Одбиваюсь кволо від дівчат,
Сиплються в ніщо піщинки часу.

Вирячивсь як зомбі на екран,
Вистигає у руці сарделька.
Бога захищає гурт вірян -
Шпетить віру атеїст Омелько.

Черга за рецептиком маци
Та за бусами з багатоніжок.
Жмуття електронних папірців
Банк прислав аби платив скоріше.

Чути сморід нету і в гробах,
Будить мертвих віртуальний галас.
Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
Між коментарями труйні жала.

Пише геній лірику щемку,
Я готуюсь вигукнути "Аве!".
Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

У писак і читачів роздор,
Міх образ, колючі недомовки.
Від безсилля гасне монітор:
Зникнув струм. Панує мир та спокій...

12.12.2018р.