Ненависть чорнорота знемогА.
Вже всоте йдуть комашки величаві.
Всі тлусті жаби в стАви поплига...
І ахінею хай джергочуть гави.

Шануймося і пишемо сумлінно
Для радості майбутнім поколінням.

Прозит, Сашо)))

Ото й не треба нею хворіть, тим більш це шлях у нікуди))) У тебе цікавий власний напрямок.

А хто зливав... тут прямо написано:

"А ти розкажи Дудареві та Сокольнику... як працює Сушко, скільки часу вгатив у редагування, скільки критики наслухався, скільки редакційних правок вніс, скільки мотлоху викинув, як зі мною працює літредактор і коректор. Хоч пройшло уже півтора року від початку роботи я не поспішаю видавати. Ще раз вичитую. І ще, і ще, і ще. Це при тому, що з Павличком уже відсіяли всі слабкі твори. А перед цим із Козаченко. Треба буде - ще півтора року буду вовтузитися. Хоча гроші на видавництво уже є.
В мережі - будь ласка - бався, експериментуй, потихеньку вичищай огріхи на які вказують люди. А опаперення потребує грунтовної роботи, каторжної, нещадної до себе. Сокольник іде простим шляхом, в нікуди. Тішить власні амбіції., У мене інша мета, тому мені з ним не по дорозі".

Гарні ж слова Олександра Сушка.
Сказв передати, я дослівно передала. Не лукавте. Бачте, не по дорозі. В Олександра власний шлях.

Ну от що тут можна ще додати?))) Браво, Май"є!!! БРАВО. Дякую)

Нічого не додавати... Віртуально посміхнутися і шанобливо розійтися в сторони. Бажаю вам муз і насолоди від процесу творчості.
З теплом - Майя.

Доброгго дня, Олександре. Ні, Ви мені прямо написали: скажи...
Я й показала Ваші слова.
Ви ж порадили сказати. Чого ж тепер побоюватися... ви небоязкий.
Я вихована.
І Вам раджу навчитися казати в очі.
А не вашим-нашим, в залежності від того. куди вітри повіють.
От і все.
Звичайно, бути відвертим нелегко, але для сумління краще. Про такт не йдеться. Дехто втрачає міру, амбіції беруть гору. Мені радили завести клона, і ним...послуговуватися. Я живу з відкритим лицем, не за машкарою. Якби Ви дійсно мене поважали, то цього б не відбулося. Ви б самі висловили думку. А не: скажи...
У мене зникло бажання бути на ПМ, варитися у безкінечних ваших драчках. Я не дівчинка на побігеньках. Захищатися від безтактних, гіперамбітних... читати пасквілі... та чи мені воно потрібне... звісно - ні. Я слугую Поезії. І лише від споглядання красивого отримую задоволення. Хтось втратив мову, хтось її майже не знав, хтось намагався опанувати віршування, хтось пише "як дихає"...а я відповідально ставлюся до творчості, тексту. взаємин... дружби... альтруїстично допомагала декому. Дружба це не "я її знаю", це шляхетні вчинки.
Для Вас зробили виключення, прокоментувала. І справді відходжу від сайту, бережу здоров'я.

Не пересмикуйте. Справжні друзі на виднокрузі) Я мудра. Я знаю, що таке справжня поезія.
Підтанцьовувати не хочу. Не вчіть мене бути фальшивою. Я не все передавала б...а це було варто, бо особа почала мене ображати за надуману образу. Я такогот не стерплю. Я жінка хороша, мирна. Але пальця відкушу, якщо в рот сунути). Спесива помірно.
Після мого відходу від сайту спробуйте нарешті налагодити взаємини, не вистрибуйте з пасквілями...чи стрибайте... не вказуватиму.
Але відлякують від сайту якраз перманентні драчки між друзяками-чоловіками. Перенесіьть їх на природу, а тут місце віршам. Щиро зичу сайту розквіту. В разі потреби на пошту, я тут не спілкуюся. Адью.

з 21 грудня не коментую. На сторінці своїй написала. Ви ж продовжуєте. Мушу відповісти ще раз. Але: досить.
Колись мені бабуся розповідала казочку про кудлоньку. Там були ковганки, звірі, пригоди хлопця, що мав халепу, бо не туди голову свою всунув. Йому кажуть оте зробити, а він робить, та не ті результати... В казці це смішно. Може, я дві казки в одну стулила, це ж було давно.
От і я так нині почуваюся.
Благі діяння розцінюються...як шкідливі. Мене звинувачують у справжності.
Той, хто сам хоче казати, хай відверто каже, знайде слова. Який сенс втовкмачувати нечутливому... та й лестощі-хиитрощі звичні. Лобами я не зводила ніколи, кожен свій лоб хай береже.
А я люблю порядність, гармонію, радощі.
От ними і заповню своє життя.

.../// "розумію Ваш розпач, коли Ви це бачите. Це як людину з абсолютним музичним слухом, який грає класику у симфонічному оркестрі, привести в караоке, щоб слухав безголосу попсу..."...
Отак написала мені розуміюча сучасниця.
І це наснажує) Бо є ті, хто мене шанує і розуміє. Для них я не 19-те сторіччя, а справжній нефальшивий потужний Голос посеред какофонії.
На цій ноті завершу дискусію.

Автори / Ольга Ілюк / Критика | Аналітика

КЛАНИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сучасна українська література, як і політика, поділилась на клани, певні угрупування і шукає подібних собі, аби виділитись серед інших не лише їм притаманною якістю (стилем, формою, змістом і т.д.), а й кількістю собі подібних.
Цих течій (себто кланів) декілька найбільш промовистих:
- Література, представлена в інтернеті.

- Література (статусна) старої генерації ще за радянщини сформованої Національної спілки письменників.

- Література так званих феноменів ("Станіславський феномен"), породжена в часи розвалу Союзу, коли всім здавалося, що ніхто вже не напише стандартної радянської поезії та прози, тому не напише вже нічого, аж тут з"являються веселі молоді люди, які дозволяють собі епатажно виступати перед читачами та використовувати ненормативну лексику в своїх текстах (чим і привертають увагу).

- Література масового читача (як її ще називають "курчача") для розваги серед буденності та сірості втомлених мегаполісників, які готові повчити українську мову саме з легеньких, простеньких сюжетів чи детективних пафосних варіацій на урбаністично-реалістично-жахливу тему...

- І література російськомовна, якою захоплюється та частина України, що не може ніяк переключитись на мову цієї ніби незалежної держави.

- А також регіональна література, яку читають свої, знайомі, друзі, пишуть свої регіональні районні газетки, обговорюють на примітивних літвечірках фальшивими компліментами і потім красиво обмивають відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого часопроведення.

Всі ці течії самодостатні, практично не пересікаються між собою, перманентно успішні, малорентабельні та однаково залежні від мети. Було б важливо дізнатись мету цих течій! Що вони несуть масовому читачу, чи просто СВОЄМУ читачу?

Я даю перелік сайтів тих, які є більш промовистими за змістом, і їхній напрям легко визначити серед вищеподаного переліку.

www.inlit.com.ua

www.potyah76.org.ua

http://artvertep.com/authors

http://www.nspu.org.ua/

www.lib.proza.com.ua

http://termitnik.dp.ua/


От я подумала собі щойно: навіщо я це пишу, навіщо я дивлюсь поглядом спостерігача і що хочу сказати цією критикою? Безумовно, для кожного покупця знайдеться свій товар і на кожен товар - свій покупець.
Але чи такою я сподівалась побачити українську літературу, захоплено зачитуючись іноземною протягом шкільних і студентських років?
Боюсь, що ні.
Її можна охопити декількома годинами сидіння в інтернеті, а висновок один: МАЙЖЕ НЕМА ЩО ЧИТАТИ!
Люди добрі, ви практично нічого дійсно суттєвого не несете своєму читачу! Складається враження, що більшість реально пише лише для себе, для власного самовдоволення, для того, щоб привернути до себе увагу, попиячити потім з друзяками, і заявити колись в якусь заблудшу камеру, що "я єсмь великий український поет!" Чи швидше "поєт"...
Дивуюсь я...
Складається іноді враження, що навіть серед російськомовних літсайтів більше змісту і сутності текстів, ніж серед наших таких вже чудесно-розрекламованих специфічною, майже нелітературною, ЗАТЕ ЯКОЮ ОРИГІНАЛЬНОЮ (?) ніби українською мовою...
Чому воно так?
Період перехідний? Вже ж вилізли з підліткового віку (17 ж бо років незалежності!)... Чи для держави то один вік, а для літератури зовсім інший?..
Заперечити цьому, звісно, можна, і я б хотіла це заперечення отримати... Аргументоване!
Подобається мені лише об"ємний сайт http://maysterni.com - тут багато оригінального, можливо завдяки умінню авторів поєднати минулі досягнення української літератури (повага до класиків) та вже нова генерація тих поетів, які йдуть шляхом пошуку своєї ніші в літературі.

Що так впливає на українців? Вони ж мають безліч оригінальності в собі, але завжди її подають не так, майже все роблять не так... І тому й література не така якісна, як в інших країнах...
Немає СТИЛЬНИХ відкриттів, повсякчас немає чистоти в писанні, немає вишуканості, немає стилю благородності, проте є пафос, самолюбування і епатаж...

Та неможливо виїхати на європейський рівень (маю на увазі ВИСОКИЙ!) з ТАКИМ багажем. Ніхто того не визнаватиме... Його і в Україні мало хто знає і визнає... Стільки ваших прихильників, є більше ста - і то й добре? А хто ці СТО? Любі друзяки?

Принаймні тішить одне - Є КУДИ РОЗВИВАТИСЯ! Є можливість РУХАТИСЬ ДО ДОСКОНАЛОСТІ, шукати нові обрії!
Сподіваюсь лише, знайдуться й ті, хто СПРАВДІ ШУКАТИМЕ, а не клонуватиме чужі помилки та напрямки кланованої (узурпованої кланами та угрупуваннями?) української літератури...
Зрештою, надія є завжди...
ПИШІМО! Але з кожним днем все краще й краще:)))

Контекст : Персональний сайт автора

http://maysterni.com/publication.php?id=23110

Вибачатися нема за що.
Пишіть, кажіть так, шоб в очі сказати не соромно. А то в очі "друже".
На вужа схожий Ви... не бачите подібності?
Я левиця. Була, є і буду.
Вила Ваші проти графоманії б направити, а Ви на титанів ними махаєте.
І спілкуватися з Вами не кортить.
Показала, що у вірші новому Вашому не так, бо Парнас там згадувався.
Свято гряде. Треба позитив підтримувати на сайті.