Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Проза
Світ навиворіт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Світ навиворіт
Осінній дощ умивав ранковий Париж. Умивав старанно, так, начебто хотів, аби краса міста примножилася одразу в рази з першими променями сонця, які здійматимуть зблиски з дахів будинків, вікон, загадкових і химерних скульптур. Дощ інколи зупинявся, мов турист коло шедевру, і прицінювався до своєї праці. Дощу хотілося проникнути і в оселі, де прокидалися від сну люди, де уявляв усе ідеальним, чимось на зразок маленького раю, в який йому - зась! Чи не тому його останні краплі були найбільшими, подібними до сліз грішника... Дощ, відходячи з центральної частини міста, позаздрив грузину Давидові, що прошмигнув за двері одного з елітних будинків. Ще б пак, поталанило парубку потрапити в гармонію краси і затишку!
Власне, Давид міг би погодитися з дощем, якби прочитав його жебоніння, але на жаль, заробляючи на життя в Парижі від випадку до випадку, мусив поспішати. Цим ранком за вказаною адресою піднявся на сьомий поверх і натиснув на кнопку квартирного дзвінка. Двері квартири відчинила француженка літ тридцяти, висока, з коротко постриженим волоссям. Запах її духів задурманив Давидові голову. Здавалося, кращого аромату у світі не буває. Цим ароматом жінка вабила за собою углиб кімнати. Парубок ішов услід за нею і навіть забув розглядатися довкола, як зазвичай це робив на кожному новому місці праці. Йому захотілось сказати француженці комплімент. Ні, не тому, аби примножити приязнь в її очах. Чомусь здалося, що вони можуть подружитися. Згадав слова посередника, який його направив до цієї короткостриженої мадам. Вільна і не зовсім... - мовив той загадково і додав з посмішкою, - сам докумекаєш, що й до чого. Вільна і не зовсім, - вертілося в голові Давида, допоки господиня квартири не заговорила до нього приємним голосом.
- Матеріали придбано. Мосьє майстер знайде їх на балконі. Мосьє має прорізати дверний отвір у сусідню квартиру і встановити на його місці двері, які теж уже придбано.
- Не звичне замовлення, - не приховав свого здивування грузин. - Хіба не вистачає дверей у сусідню квартиру з коридору?
- У сусідній квартирі мешкає найближча мені людина, - вуста француженки злегка затремтіли, - людина, якій я хочу довести особливу свою прихильність, а заодне захистити її від осудливих поглядів роззяв, що поселилися на нашому поверсі.
- Щасливий чоловік, про якого так дбає мадам! - видихнув щиро Давид і чомусь майже шепотом признався, - я був би, напевно, на сьомому небі на місці того чоловіка.
- У мосьє жодного шансу, - господиня квартири залишила Давида наодинці.
Вирізання дверного отвору "болгаркою" зайняло кілька хвилин. Майстер прибрав цеглу і заглянув у сусідню квартиру. Кімната, яку він побачив, була напівпорожньою, її заздалегідь приготували для встановлення дверей. Деякі речі вкривала чорна плівка. Їх годі було розгледіти. Давид приніс з балкону придбані господинею двері і хутко їх встановив. З дверними відкосами не забарився теж, все ж бо роки практики...
Не помітив, коли з'явилася за його спиною короткострижена мадам. Чому короткострижена? - переймався. - їй личило б довге волосся. Врешті, імідж - справа тонка. А, можливо, справа не тільки в іміджі...
Мадам похвалила роботу Давида і знову схвилювала ароматом духів, що передався навіть куп'юрам євро, простягнутих Давидові.
- Чудовий аромат! - все ж таки не втримався від похвали грузин. - Ваш близький чоловік, мадам, без сумніву його обожнює!
Хтось увійшов у квартиру без дзвінка. Господиня враз повеселішала і окликнула.
- Радосте моя, я тут!
За мить Давид побачив молоду негритянку. Її чорна з синюватим відтінком шкіра зблиснула у світлі люстри, з якої злетів картон, що захищав від пилюки.
- Моє кохання, - мовила господиня. - Так, мосьє, не витріщуйте очей! Ми лесбійки і цим пишаємося.
Давидові стало жарко. Аромат короткостриженої француженки заповз йому в горло і викликав легку нудоту. Розумів, що від нього чекають пояснення його реакції, тому спромігся, як вважав, на доцільну фразу.
- Ваше особисте життя мене не стосується. А дивуватися нікому не заборонено, тим паче, якщо завжди бачив світ з лицевої сторони...
У вікно, повернувшись, постукав дощ. Він закликав, аби людський рай відкрився йому і не розумів, чому з цього раю намагається якомога хутчіше вийти знайомий парубок.
Минуло два місяці. Телефонний дзвінок посередника потривожив Давида спозаранку.
- Мчи, грузине, за відомою адресою, до тієї ... Ну, тієї, що здивувала тебе ... Цього разу платить утричі більше. За яку роботу? Ха-ха! Не скажу. Люблю інтригувати!
Давид заглянув у календар. Закінчується місяць, пора платити власнику квартири, в якій проживає, а грошей катма. Прихопив інструмент і побіг.
Короткострижена мадам зустріла майстра із сльозами на очах.
- Мосьє, негайно приберіть двері, які встановили! І замуруйте ту кляту стіну! Благаю! Моя ... Ні! Ні! Я не назву більше коханою ту чорну жінку, що зрадила мені з таким же чорним мосьє!
Француженка притулилася чолом до одвірка і заридала. Її сльози стікали по одвірку і просочувались із світу навиворіт у світ з лицем ...
2018р.
Власне, Давид міг би погодитися з дощем, якби прочитав його жебоніння, але на жаль, заробляючи на життя в Парижі від випадку до випадку, мусив поспішати. Цим ранком за вказаною адресою піднявся на сьомий поверх і натиснув на кнопку квартирного дзвінка. Двері квартири відчинила француженка літ тридцяти, висока, з коротко постриженим волоссям. Запах її духів задурманив Давидові голову. Здавалося, кращого аромату у світі не буває. Цим ароматом жінка вабила за собою углиб кімнати. Парубок ішов услід за нею і навіть забув розглядатися довкола, як зазвичай це робив на кожному новому місці праці. Йому захотілось сказати француженці комплімент. Ні, не тому, аби примножити приязнь в її очах. Чомусь здалося, що вони можуть подружитися. Згадав слова посередника, який його направив до цієї короткостриженої мадам. Вільна і не зовсім... - мовив той загадково і додав з посмішкою, - сам докумекаєш, що й до чого. Вільна і не зовсім, - вертілося в голові Давида, допоки господиня квартири не заговорила до нього приємним голосом.
- Матеріали придбано. Мосьє майстер знайде їх на балконі. Мосьє має прорізати дверний отвір у сусідню квартиру і встановити на його місці двері, які теж уже придбано.
- Не звичне замовлення, - не приховав свого здивування грузин. - Хіба не вистачає дверей у сусідню квартиру з коридору?
- У сусідній квартирі мешкає найближча мені людина, - вуста француженки злегка затремтіли, - людина, якій я хочу довести особливу свою прихильність, а заодне захистити її від осудливих поглядів роззяв, що поселилися на нашому поверсі.
- Щасливий чоловік, про якого так дбає мадам! - видихнув щиро Давид і чомусь майже шепотом признався, - я був би, напевно, на сьомому небі на місці того чоловіка.
- У мосьє жодного шансу, - господиня квартири залишила Давида наодинці.
Вирізання дверного отвору "болгаркою" зайняло кілька хвилин. Майстер прибрав цеглу і заглянув у сусідню квартиру. Кімната, яку він побачив, була напівпорожньою, її заздалегідь приготували для встановлення дверей. Деякі речі вкривала чорна плівка. Їх годі було розгледіти. Давид приніс з балкону придбані господинею двері і хутко їх встановив. З дверними відкосами не забарився теж, все ж бо роки практики...
Не помітив, коли з'явилася за його спиною короткострижена мадам. Чому короткострижена? - переймався. - їй личило б довге волосся. Врешті, імідж - справа тонка. А, можливо, справа не тільки в іміджі...
Мадам похвалила роботу Давида і знову схвилювала ароматом духів, що передався навіть куп'юрам євро, простягнутих Давидові.
- Чудовий аромат! - все ж таки не втримався від похвали грузин. - Ваш близький чоловік, мадам, без сумніву його обожнює!
Хтось увійшов у квартиру без дзвінка. Господиня враз повеселішала і окликнула.
- Радосте моя, я тут!
За мить Давид побачив молоду негритянку. Її чорна з синюватим відтінком шкіра зблиснула у світлі люстри, з якої злетів картон, що захищав від пилюки.
- Моє кохання, - мовила господиня. - Так, мосьє, не витріщуйте очей! Ми лесбійки і цим пишаємося.
Давидові стало жарко. Аромат короткостриженої француженки заповз йому в горло і викликав легку нудоту. Розумів, що від нього чекають пояснення його реакції, тому спромігся, як вважав, на доцільну фразу.
- Ваше особисте життя мене не стосується. А дивуватися нікому не заборонено, тим паче, якщо завжди бачив світ з лицевої сторони...
У вікно, повернувшись, постукав дощ. Він закликав, аби людський рай відкрився йому і не розумів, чому з цього раю намагається якомога хутчіше вийти знайомий парубок.
Минуло два місяці. Телефонний дзвінок посередника потривожив Давида спозаранку.
- Мчи, грузине, за відомою адресою, до тієї ... Ну, тієї, що здивувала тебе ... Цього разу платить утричі більше. За яку роботу? Ха-ха! Не скажу. Люблю інтригувати!
Давид заглянув у календар. Закінчується місяць, пора платити власнику квартири, в якій проживає, а грошей катма. Прихопив інструмент і побіг.
Короткострижена мадам зустріла майстра із сльозами на очах.
- Мосьє, негайно приберіть двері, які встановили! І замуруйте ту кляту стіну! Благаю! Моя ... Ні! Ні! Я не назву більше коханою ту чорну жінку, що зрадила мені з таким же чорним мосьє!
Француженка притулилася чолом до одвірка і заридала. Її сльози стікали по одвірку і просочувались із світу навиворіт у світ з лицем ...
2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
