Осінній дощ умивав ранковий Париж. Умивав старанно, так, начебто хотів, аби краса міста примножилася одразу в рази з першими променями сонця, які здійматимуть зблиски з дахів будинків, вікон, загадкових і химерних скульптур. Дощ інколи зупинявся, мов турист коло шедевру, і прицінювався до своєї праці. Дощу хотілося проникнути і в оселі, де прокидалися від сну люди, де уявляв усе ідеальним, чимось на зразок маленького раю, в який йому - зась! Чи не тому його останні краплі були найбільшими, подібними до сліз грішника... Дощ, відходячи з центральної частини міста, позаздрив грузину Давидові, що прошмигнув за двері одного з елітних будинків. Ще б пак, поталанило парубку потрапити в гармонію краси і затишку!
Власне, Давид міг би погодитися з дощем, якби прочитав його жебоніння, але на жаль, заробляючи на життя в Парижі від випадку до випадку, мусив поспішати. Цим ранком за вказаною адресою піднявся на сьомий поверх і натиснув на кнопку квартирного дзвінка. Двері квартири відчинила француженка літ тридцяти, висока, з коротко постриженим волоссям. Запах її духів задурманив Давидові голову. Здавалося, кращого аромату у світі не буває. Цим ароматом жінка вабила за собою углиб кімнати. Парубок ішов услід за нею і навіть забув розглядатися довкола, як зазвичай це робив на кожному новому місці праці. Йому захотілось сказати француженці комплімент. Ні, не тому, аби примножити приязнь в її очах. Чомусь здалося, що вони можуть подружитися. Згадав слова посередника, який його направив до цієї короткостриженої мадам. Вільна і не зовсім... - мовив той загадково і додав з посмішкою, - сам докумекаєш, що й до чого. Вільна і не зовсім, - вертілося в голові Давида, допоки господиня квартири не заговорила до нього приємним голосом.
- Матеріали придбано. Мосьє майстер знайде їх на балконі. Мосьє має прорізати дверний отвір у сусідню квартиру і встановити на його місці двері, які теж уже придбано.
- Не звичне замовлення, - не приховав свого здивування грузин. - Хіба не вистачає дверей у сусідню квартиру з коридору?
- У сусідній квартирі мешкає найближча мені людина, - вуста француженки злегка затремтіли, - людина, якій я хочу довести особливу свою прихильність, а заодне захистити її від осудливих поглядів роззяв, що поселилися на нашому поверсі.
- Щасливий чоловік, про якого так дбає мадам! - видихнув щиро Давид і чомусь майже шепотом признався, - я був би, напевно, на сьомому небі на місці того чоловіка.
- У мосьє жодного шансу, - господиня квартири залишила Давида наодинці.
Вирізання дверного отвору "болгаркою" зайняло кілька хвилин. Майстер прибрав цеглу і заглянув у сусідню квартиру. Кімната, яку він побачив, була напівпорожньою, її заздалегідь приготували для встановлення дверей. Деякі речі вкривала чорна плівка. Їх годі було розгледіти. Давид приніс з балкону придбані господинею двері і хутко їх встановив. З дверними відкосами не забарився теж, все ж бо роки практики...
Не помітив, коли з'явилася за його спиною короткострижена мадам. Чому короткострижена? - переймався. - їй личило б довге волосся. Врешті, імідж - справа тонка. А, можливо, справа не тільки в іміджі...
Мадам похвалила роботу Давида і знову схвилювала ароматом духів, що передався навіть куп'юрам євро, простягнутих Давидові.
- Чудовий аромат! - все ж таки не втримався від похвали грузин. - Ваш близький чоловік, мадам, без сумніву його обожнює!
Хтось увійшов у квартиру без дзвінка. Господиня враз повеселішала і окликнула.
- Радосте моя, я тут!
За мить Давид побачив молоду негритянку. Її чорна з синюватим відтінком шкіра зблиснула у світлі люстри, з якої злетів картон, що захищав від пилюки.
- Моє кохання, - мовила господиня. - Так, мосьє, не витріщуйте очей! Ми лесбійки і цим пишаємося.
Давидові стало жарко. Аромат короткостриженої француженки заповз йому в горло і викликав легку нудоту. Розумів, що від нього чекають пояснення його реакції, тому спромігся, як вважав, на доцільну фразу.
- Ваше особисте життя мене не стосується. А дивуватися нікому не заборонено, тим паче, якщо завжди бачив світ з лицевої сторони...
У вікно, повернувшись, постукав дощ. Він закликав, аби людський рай відкрився йому і не розумів, чому з цього раю намагається якомога хутчіше вийти знайомий парубок.

Минуло два місяці. Телефонний дзвінок посередника потривожив Давида спозаранку.
- Мчи, грузине, за відомою адресою, до тієї ... Ну, тієї, що здивувала тебе ... Цього разу платить утричі більше. За яку роботу? Ха-ха! Не скажу. Люблю інтригувати!
Давид заглянув у календар. Закінчується місяць, пора платити власнику квартири, в якій проживає, а грошей катма. Прихопив інструмент і побіг.
Короткострижена мадам зустріла майстра із сльозами на очах.
- Мосьє, негайно приберіть двері, які встановили! І замуруйте ту кляту стіну! Благаю! Моя ... Ні! Ні! Я не назву більше коханою ту чорну жінку, що зрадила мені з таким же чорним мосьє!
Француженка притулилася чолом до одвірка і заридала. Її сльози стікали по одвірку і просочувались із світу навиворіт у світ з лицем ...
2018р.