Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Цимбалюк Калиновий (1954) /
Проза
Казка про Нитку
Казка про Нитку
Різнокольорові нитки жили в звичайній скриньці. Коли у неї було особливий настрій, вона діставала їх, вишивала з цього різнобарв'я тільки їй відомі образи. Картини на полотні були різних тонів: сонячні і теплі, як літній день, кольору неба чи моря. Бувало, хвилювалася, поспішала, колола голкою пальці, завмирала від болю, колір не вибирала, не картини виходили, скоріше, символи. Іншим разом, сплітаючи їх воєдино, творила казкові сюжети.Одна з безлічі ниток була для її рідною, дорогою її серцю. Торкалася її, перевіряючи, чи тут, чи є вона? Заповітною Нитка була, лежала в скриньці довгі роки. Особливе призначення мала: дві долі пов'язувала ... Вона дивилася на неї, посміхаючись, згадуючи щось радісне. Іноді руки пробували нитку на міцність, чи не зотліла від часу ... заспокоювалась: нічого не змінювалося. Йшов час. Стала Нитка розуміти: одухотворена вона душею жіночою. Простягалася до серця її обранця, й тією що з'єднує стала. Рівною була в хвилини блаженства, впевненою в собі ... Потім раптом натягувалася до межі, до неможливості щоб витримати напругу між ними, але ... не обривалася. Не могла покинути цих двох в помилках, ревнощів, дурості, ... або тузі одне за одним. Тоді ставала Нитка проводом їх зустрічної енергії. Коли обидва втрачали самовладання, нитка не втрачала розум. Руки чи то жіночі, чи то чоловічі намагалися розірвати її в пориві гніву, тоді заплутувалася Нитка в клубок нерозуміння, але все ж ... витримувала. Наступали хвилини затишшя, вона слабшала. Здавалося: пропала в ній потреба ... Просто лежала в куточку, усіма неначе забута. Даремно. Про неї пам'ятали. Сьогодні руки були сумними, втомленими. Дбайливо зняли кришку:
- Ти Нитка моєї пам'яті, - почула тихий жіночий голос, - чому ти не рвешся?
- Не можна мені рватися ... пропадете обидва, в забутті втратите один одного ... без мене. Та й як в лабіринті помилок вас обох кинути? Тим часом, ви не просите мене рватися ... Знаєте: я у вас є. А сама рішень не приймаю.
- Нитка, тобі боляче буває? - голос її став ще тихіше.
- Буває, - зітхнувши, зізналася, - коли тріщини ваші зашиваю або клапті ... Ви ж невгамовні, душу іноді рвете один одному ... Ваш біль відчуваю. Ви ж люди живі, вам болючіше, а я що? Нитка всього лише. Моє призначення - з'єднувати ... Як бачиш, служу вам вірою і правдою. Кінця не бачу службі своєї ...
Її теплі руки погладили втомлену Нитку, уста прошепотіли:
- Чи не рвись, життя немає без нього, ти ж знаєш ...
- Знаю, терпляча я. Він теж з того кінця це твердить, немає життя і йому без тебе. Один одному би сказати, так ні ж, нитці скаржаться, - вона знову зітхнула. - Чи не обірву, але зникнути можу, коли віддасте мене забуттю. Звикла я до вас за ці роки ...
Нічого не відповіла вона Нитці, але шкатулку переставила на столик блмжче до себе. Просту істину зрозуміла в сповіді цієї короткій: не рветься єднальна Нитка між людьми, милосердна ... Зникає мовчки, непомітно, коли стає їм не потрібною.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про Нитку
Казка про Нитку
Різнокольорові нитки жили в звичайній скриньці. Коли у неї було особливий настрій, вона діставала їх, вишивала з цього різнобарв'я тільки їй відомі образи. Картини на полотні були різних тонів: сонячні і теплі, як літній день, кольору неба чи моря. Бувало, хвилювалася, поспішала, колола голкою пальці, завмирала від болю, колір не вибирала, не картини виходили, скоріше, символи. Іншим разом, сплітаючи їх воєдино, творила казкові сюжети.Одна з безлічі ниток була для її рідною, дорогою її серцю. Торкалася її, перевіряючи, чи тут, чи є вона? Заповітною Нитка була, лежала в скриньці довгі роки. Особливе призначення мала: дві долі пов'язувала ... Вона дивилася на неї, посміхаючись, згадуючи щось радісне. Іноді руки пробували нитку на міцність, чи не зотліла від часу ... заспокоювалась: нічого не змінювалося. Йшов час. Стала Нитка розуміти: одухотворена вона душею жіночою. Простягалася до серця її обранця, й тією що з'єднує стала. Рівною була в хвилини блаженства, впевненою в собі ... Потім раптом натягувалася до межі, до неможливості щоб витримати напругу між ними, але ... не обривалася. Не могла покинути цих двох в помилках, ревнощів, дурості, ... або тузі одне за одним. Тоді ставала Нитка проводом їх зустрічної енергії. Коли обидва втрачали самовладання, нитка не втрачала розум. Руки чи то жіночі, чи то чоловічі намагалися розірвати її в пориві гніву, тоді заплутувалася Нитка в клубок нерозуміння, але все ж ... витримувала. Наступали хвилини затишшя, вона слабшала. Здавалося: пропала в ній потреба ... Просто лежала в куточку, усіма неначе забута. Даремно. Про неї пам'ятали. Сьогодні руки були сумними, втомленими. Дбайливо зняли кришку:
- Ти Нитка моєї пам'яті, - почула тихий жіночий голос, - чому ти не рвешся?
- Не можна мені рватися ... пропадете обидва, в забутті втратите один одного ... без мене. Та й як в лабіринті помилок вас обох кинути? Тим часом, ви не просите мене рватися ... Знаєте: я у вас є. А сама рішень не приймаю.
- Нитка, тобі боляче буває? - голос її став ще тихіше.
- Буває, - зітхнувши, зізналася, - коли тріщини ваші зашиваю або клапті ... Ви ж невгамовні, душу іноді рвете один одному ... Ваш біль відчуваю. Ви ж люди живі, вам болючіше, а я що? Нитка всього лише. Моє призначення - з'єднувати ... Як бачиш, служу вам вірою і правдою. Кінця не бачу службі своєї ...
Її теплі руки погладили втомлену Нитку, уста прошепотіли:
- Чи не рвись, життя немає без нього, ти ж знаєш ...
- Знаю, терпляча я. Він теж з того кінця це твердить, немає життя і йому без тебе. Один одному би сказати, так ні ж, нитці скаржаться, - вона знову зітхнула. - Чи не обірву, але зникнути можу, коли віддасте мене забуттю. Звикла я до вас за ці роки ...
Нічого не відповіла вона Нитці, але шкатулку переставила на столик блмжче до себе. Просту істину зрозуміла в сповіді цієї короткій: не рветься єднальна Нитка між людьми, милосердна ... Зникає мовчки, непомітно, коли стає їм не потрібною.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
