ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.04 12:43
Мій рідний край
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
скрутні часи,
Я – невід’ємна частка, дивний розчин
Кохання, волі, гідності, краси.

Мій рідний край – це ясноокі діти,
Турботою оточені родин,

Пиріжкарня Асорті
2025.11.04 11:55
Одне з наступних передостанніх засідань
Що бачить читач, коли натрапить на вірш одного з діючих авторів "Поетичних майстерень"? Побачене буде віршем, висота якого складає дві строфи з промовистою назвою "Гекзаметр гніву". Ось воно: "Гнів, оспівай, богине, народу, який не здається, Згу

Микола Дудар
2025.11.04 10:09
***
А минулої доби повернули сотні тіл.
І сьогодні біль не вщух, полонив…
Московитий педофіл
Наслідив.

Ну нехай, цей сучий син… Боже праведний, вгамуй!
Підскажи — з яких провин розхитавсь наш білий світ…
Не молюсь. Кричу — почуй!

Артур Курдіновський
2025.11.04 07:38
Листопад
Мене щоб не помітили, забули,
Ховаю душу в чорному плащі.
О, листопаде! Ти - моє минуле,
Таке ж похмуре, як твої дощі.

Не треба сліз, бо в моді - безтурботність,
Усі міняють душу на протез.
О, листопаде! Ти - моя самотність

Володимир Бойко
2025.11.03 23:33
Думки про нездале – 7
Аморальні і безпринципні найбільше переймаються моральними принципами. Нечесні беруться пильнувати за чеснотами, нечисті – за чистотою, душогуби – за спасінням душ. Інстинкт заробляння грошей заступає усі інші інстинкти. Мізерним душам кортить ро

Борис Костиря
2025.11.03 21:29
Повернення по колу
Повертаюсь по колу в колишні кордони.
В дорогу рідну гавань я знов повернусь.
У торбині нічого, лише забобони
Осідають на плечі, як пил або гнус.

Повертаюсь по колу, нічого не взявши
Із собою з мандрівки, немовби жебрак.
Повертаюсь вигнанцем,

Юрій Лазірко
2025.11.03 19:06
Цьом-Цьом -- Альбом Теревені від Зеня
Цьом-цьом, лялюнь! Як в тебе справи?
Чим Лондон дихає, Париж?
Сідай, примощуйся до кави.
Куди так, Сонечко, летиш?

Абзацно кажеж? Це цікаво!
Розводиш круто мудаків!
Ти п’єш без цукру? Не гіркаво?

С М
2025.11.03 16:31
Остання стіна замку (Jefferson Airplane)
У сльозовирі вона іде
Іще роки минають
Місця для плачу немає
Я збився десь

Розуміння є чеснотою та не для всіх
Ти навчиш мене любити
Додаси зусиль

Ярослав Чорногуз
2025.11.03 14:22
Осіння пектораль
Прекрасний ранок, трохи сонний,
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень

Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий

Микола Дудар
2025.11.03 09:53
***
і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…

Борис Костиря
2025.11.02 21:31
Пожовкле листя
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.

Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,

Світлана Пирогова
2025.11.02 20:59
Холодом стилета
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.

І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.

В Горова Леся
2025.11.02 20:29
Абрикоса
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли

Іван Потьомкін
2025.11.02 18:46
РОССОЛІМО
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики. І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи

Євген Федчук
2025.11.02 15:21
Звідки взялися на світі блохи
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї

Микола Дудар
2025.11.02 08:48
Звучить дочасно і...
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Тобі
Жалість не любов, а штучні квіти,
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.
Щоб торкатися душі твоєї
срібло-словом, посмішкою вдень,
палахтіти уночі зорею,
Музою, натхненням для пісень.
Скільки б не судилося шукати
манівцем кохання береги,
я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги
у волосся заплітати мальви,
і гойдати неба сивину,
заглядати за горнятком кави,
в таїну очей, у глибину
голубих озер. На самім денці
вогник щастя, запальничка мрій.
Погляд більше скаже аніж серце -
рідний, ніжний, незбагненний мій.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-03-01 11:34:03
Переглядів сторінки твору 2162
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.418 / 6  (5.532 / 6.16)
* Рейтинг "Майстерень" 5.418 / 6  (5.612 / 6.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.04 16:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 11:40:39 ]
Нічого не вдієш, шановна пані Тетяно, доведеться з усім тим змиритись, бо така вона взаємність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:21:04 ]
Дяку, пане Іване! )))
Надіюсь на взаємність моєї ЛГ, хай їй щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-01 12:02:13 ]
Такий ніжний, щемний вірш...

Розділові знаки трішки поскакали місцями, де не слід.
Отак би мало бути:
і мене ніколи не жалій.
Хочу, щоб не знав, як далі жити
без моїх обіймів, любий мій.

а отут, для увиразнення - не і, а чи би пасувало, нмд

я не хочу замінити матір,
чи сестрою бути. До снаги


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 13:23:12 ]
Дякую, Любове, за суттєву допомогу, редагування!
Так поради слушні, безмежно вдячна, виправляю!
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 15:11:05 ]
Щоб ти, милий, без мене, руки на себе наклав.Тобто не міг без мене жити, втратив будь-який інтерес до всього на світі. А чи не забагато? Це дуже жорстоко, погодьтеся. Це вже навіть не ревність, а якась хвороба.
Можливо, треба написати - живи без мене і далі, посумував трохи і досить. Інакше я на тому світі опечалюся. Чи ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 15:54:20 ]
Дякую, пане Олександре, Вам не зрозуміти, мабуть, того, бо ви не жінка.
Я не хочу, щоб на себе руки накладав будь хто, про те не писала жодного слова. Кожна жінка хоче, щоб чоловік нікого не бачив крім неї, не дивився на інших, а тонув в обіймах кохання, вірності і затишку щастя)))
Коли закохуєшся у людину, не розумієш, як міг раніше без неї жити і, як жити коли її не стане. Коли народився мій син я йому часто говорила: "Не знаю, як я жила без тебе раніше." Ви мене розумієте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-01 20:39:54 ]
Як без тебе жила раніше та щоб не знав як далі жити без мене - діаметрально протилежні речі. Перше - зворушлив визнання, а друге - ревнива жорстокість самолюба. Все я розумію. Але...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:54:17 ]
Не знав, як жити не без мене, а без моїх обіймів, це різні речі, Олександре! Я не повинна Вам нічого доказувати, цей вірш, не Вам присвятила, тому не переймайтесь, не зурочу! ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 16:55:12 ]
Ці уявні (ямбічні, хорейні та інші) наголоси не завжди вписуються в ритмограми наших віршів - перш за все, якщо вони виникають на початку рядків (пісень) або строф.
Наприклад, у даному випадку:
"золотою посмішкою вдень"
"зо́лото" і "золото́ю" все таки ритмічно неоднакові.
Але в цілому нічого страшного.
Існує безліч випадків і ще більше - поетів і їхніх прихильників.
А мені чисто суб'єктивно хотілося би стрункості.
На початку рядків (строф, пісень) віршів.
Може, треба ці рядки робити довшими. Безліч аматорів починають з п'ятистопних анапестів, не кажучи про ямби або хореї. і десять можуть написати.

Для декламації вірш чудовий.
Але оця дрібничка...

Дякую,
Ю. С.
P. S. Щоправда, існують школи та студії - театральні та інші, які готують однакових випускників.
Їх розберуть кінорежисери.
А нас поки що ніхто.
Ми всі - особистості.
Якщо комусь не пощастило стати однією з них, то це - інше питання.
Вам про це пишу, бо бачу особистість.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-01 20:19:30 ]
Дякую, Юрію, за розлогий коментар!
Можна замість "золотою" написати , " срібло-словом, посмішкою вдень", і вистроїти слова , як солдат на парад, але моя душа шукає інших форм, слів та бачень.
Наголос у даному випадку, або падає на перший склад, або на третій і це не є помилкою чи збиттям ритміки. Читається легко і навіть мені більше подобається, коли чередується наголос. Завжди слідкую за зайвими складами, це головне, а ще зміст. Бажаю Вам натхнення. Такі люди, як Ви приносять користь кожному автору, бо інколи маленька ложка дьогтю може зіпсувати діжку меду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 00:07:49 ]
Як колись писав Василь Симоненко - очі - вікна моєї душі! Це так природно для закоханої жінки - прагнути, щоб тільки їй належав коханий! Хай мрії і помисли твоєї ЛГ збуваються! Чудова, прониклива, душевна лірика, бере за серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 08:57:30 ]
Дякую, дорогий Ярославе, приємно, що тут скажеш, коли подобається вірш і немає нарікань!
З найкращими побажаннями, весни та тепла!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Швець (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 17:37:55 ]
Гарно,сподобався!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-03-02 23:51:08 ]
Дякую, Тамаро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 21:27:25 ]
і гойдати неба сивину, - широкоформатний такий образ...

Жалість - не любов, (гадаю тире після слова "жалість" доречно було б поставити).