Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
От і впала із неба анафема громом грози,
На схизматика висі оскалилися зловороже.

Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
Заогудити словом невдячності божеську владу?
Не ропщи! Воля Бога - це манна, а вбивства - не гріх,
Помолися смиренно і мовчки гаруй до упаду.

Я не згоден! На Сході в боях помирають брати,
А добро витікає з країни щодня ручаями.
Ти це зло, ненажерне як тля, на землі породив
І у світ відпустив, щоб воно харчувалося нами.

Із залізними сітями з пекла з'явились чорти,
Отже, вирок сумний. Прощавайте, пора на заклання.
Буду сірку гарячу хлебтати замісто води,
Закують кожну думку строптивця у вічні страждання.

Серце вилами гострими люто наштрикує біс,
До хреста притулив, буде цвяхи вбивати у руки.
Ну, а ти, мій ошуканий брате, уважно дивись
Як за тебе й нащадків поснулих терпіть буду муки.

16.04.2019 р.