ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.07 18:07
"Усі ми діти Божі"
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тара

Ігор Шоха
2026.03.07 18:00
Кому куди і що кому
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.

ІІ
Блукаю, наче, менестрель

Віктор Кучерук
2026.03.07 13:57
* * *
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.

Богдан Манюк
2026.03.07 12:40
Рецензія Івана Банаха
Щиро вдячний Іванові Банаху за оперативну аналітичну рецензію.
Іван Банах
Позачасовий симультанізм Братства Каменя
«Братство Каменя» – завершальний твір підгаєцької поетичної трилогії Богдана Манюка. На відміну від поперед

Борис Костиря
2026.03.07 10:12
Вуж
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.

Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,

Ярослав Чорногуз
2026.03.07 00:36
Найдорожча перлина України
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.

І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Братство Каменя
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
***
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
Камінь серед ведмежих ягід
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,

С М
2026.03.06 16:15
Зле дівча (The Doors)
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде

Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати

Юрій Лазірко
2026.03.06 16:03
Може Ви Чули ---українська рок-балада
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову

Артур Курдіновський
2026.03.06 15:55
Сморід
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.

Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
1920. Марш Будьонного
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Миті
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
Григір Тютюнник: бути Собою
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
Братство Каменя
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Душа болить...
Душа болить, передчуває домовину,
ще ніби все гаразд, а стислі сльози душать.
Нависли небеса з під ніг тікає суша.
Свідомість втрачена, лечу, якимось чином.

Судоми, корчі рук, на крижанім обличчі
застигла маски  парафінова лілея.
Нема в тунелі світла... Де я, Боже, де я?
Дух чортівні рогатої на передпліччі.

Нашіптує жахи і язиком гарячим
торкається щокИ, обслинює рамена.
Стікає слина остогидлива зелена
по тілу  вниз, смак пекла на губах неначе

гіркий полин, чорнобиль, пижма м'язи зводить
і дикий регіт веремії з потойбіччя.
Чи хтось у білому вбранні запалить свічі,
щоб нечисть щезла?  Так, вже янголи на сходах...
2019р



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-05-14 09:19:39
Переглядів сторінки твору 1829
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.585 / 6.22)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.664 / 6.31)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.04 19:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 10:51:19 ]
Якщо все це у сні, то можливо, а якщо серед білого дня, то неймовірно.
Не знайшов у словнику "скули".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 11:12:45 ]
Дякую, пане Іване! Скули, є я перевірила і у словнику і у викіпедії. А писалося вночі, не знаю, що найшло!))) Перевтілення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 21:32:24 ]
Страшне що пишете.
Це той випадок, коли читач каже, що зачепило.
А мені особисто в той час біля тих віршів було як біля стовпа. Байдуже.
Людина-банан з товстою шкірою.
Страшне що пишете.
Зачепило.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 22:24:13 ]
Дякую, Юрію! ))) То зачепило, чи байдуже?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 22:41:29 ]
Фінальні рядки були:
"Страшне що пишете.
Зачепило."

Виходить, що так.
Зачепило.

Багато хто не береже свого здоров'я.
Ось як я, наприклад.
Вже людство нашої півкулі вляглося спати, а я - ні. А завтра о шостій прокинуся.
І що, побіжу на спортмайданчик?
Ага.
Аякже.
Хай чекає.
Когось іншого.

І ось так практично у всьому.
Кави? Кави.
Коньяку? Які проблеми. Наливай.

А час іде. І нікому не на користь.

Ось і уявив себе на одрі.
От і зачепило.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-05-14 22:49:34 ]
Зрозуміло, Юрію))) ось і на мене інколи находить хандра)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимар (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-14 23:11:47 ]
Хандра буває у кожного, але ж має бути промінь світла, який зцілює зранену душу!
Бажаю всім нам, і вам особисто, Таню, гарних, світлих сюжетів, які б пробуджували радість та жагу до життя!
З теплом, Вікторія.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-05-15 08:44:08 ]
Дякую, дорога Вікторіє, за побажання! Вам також світлої радощі та щастя!
Сьогодні знову сумний вірш виставила, що поробиш життя складається не тільки з прекрасних моментів!
З теплом душі, Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-05-15 10:00:41 ]
О, як я тебе розумію, Тетяно...
Чим більше прагнеш до світла, тим частіше тьма атакує...
Я ці страхи переживала і вони теж стали поезією в мене.

Ось наприклад, один з таких

Не списаний аркуш

Не списаний аркуш - не треба й конвертика...
Адреси нема. Текст порву...
Вмираю од страху не в камері смертника,
не в сні, що жахав, - наяву!

Я загнана в кут. Я оточена тінями,
що прагнуть душевних тортур.
Ковтаю сльозу між ослизлими стінами,
вростаю в безвиході мур.

Змирилась... Не прагну ні дива, ні доводів.
Сама собі кат. Без реприз.
Не списаний аркуш... І є час для сповіді.
А потім - угору... чи вниз.

2017

Тримаймося, будьмо сильні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-05-15 10:20:47 ]
Любове, це вірш крик душі, дякую за нього!
Я обожнюю, коли душа на виворіт, така беззахисна і щира! Обіймаю!