Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
П'ю вино на морськiм бережку... Яков Баст переклад
П’ю вино на морськім бережку.
Поглядаю на захід, як втомлене сонце сідає…
Як багрянець небес, наче кров на застиглім сніжку,
Розтає… І ніколи прожитий цей день не вертає…
По пустельному пляжу
Вздовж моря босоніж іду.
І сліди на піску заливає вода нескінченна...
Ухиляюсь від хвилі, ступаю у піни орду,
Наче в пам’ятних кадрах безсмертного кліпу Дассена…
Проведу теплохід,
Що у мареві моря сяйне.
І вдихну з насолодою свіже цілюще повітря.
Цей виснажливий сум ненадовго покине мене,
Відлетить в небеса, де моргає вже зіронька світла…
Сіра сутінь
Опустить на місто серпанку вуаль.
Потім темрява все зачаклує, мов трепетну казку…
Не спинити нічим цей довічний земний ритуал…
І не можна пізнати, що вічність ховає під маску…
2019
Примітка: Оригінал вірша Яков Баст
Пить вино на морском берегу...
На вечерней заре
пить вино на морском берегу.
И смотреть на закат, как сдаётся уставшее солнце…
Как багровость небес, словно кровь на застывшем снегу,
исчезает…А день уходящий уже не вернётся…
По пустынному пляжу
вдоль моря пройти босиком,
оставляя следы на песке, накрываемым пеной…
От волны увернуться, спасаясь поспешно бегом,
словно в памятных кадрах из чудного клипа Дассена…
Проводить теплоход,
уходящий в незримую даль.
Полной грудью вздохнуть этой свежий целительный воздух.
На мгновенье покинет сосущая душу печаль,
уносясь в небеса, где на ночь зажигаются звёзды…
Серый сумрак
опустит на город сплошную вуаль.
А потом темнота загрунтует всё чёрною краской…
И нельзя задержать этот вечный земной ритуал…
И нельзя рассмотреть, что там вечность скрывает под маской…
2019
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
