Цікаво пробувати перекладати молодого Бродського.
Особливо коли оригінал твору, ймовірно, потребує деякого увиразнення, що , напевно, і надихає перекладачів на "подвиги" )

Ото і я спробував дещо по-своєму висловити, хто ж то міг бути "привидом".

Гарні, нмд, і вірш, і його відлуння. Є за що подякувати.
Мотиль, щоправда, мені не дуже. Якось не береться до уяви. Знаю, що друге значення - це метелик, а перше - дещо інше.
Замість "і лиш" написав би "лише". Це у росіян воно стягнене, оце їхне "лишь".
Втратив сполучник "і". Незначна втрата.
"Метелик ще кімнатою кружив". Може, так би переклав.
В цілому читач задоволений.

Читач
Ю. С.

Я не очарований поетичним даром Бродського за його невмотивовані припадки українофобії не як поета, а як лауреата. Очевидно він знав, що на нобелівську премію був у той час номінований Стус, якого очевидно за це і знищили у застінках КГБ.
Щодо цього Вашого перекладу – досить цікавий експеримент. Але Ви залишились в рамках оригіналу і самі не відповіли на своє запитання, що то за привид-метелик. Принагідно, мотиль – це назва риболовної наживки чи приманки з мулистого дна водойми.
Ви перекладаєте слова і за цим процесом дещо втрачається оте невловиме щось. Мені наприклад картина маслом уявляється так:

Я обійняв за плечі силует,
а за цією тінню неживою
помітив необ'ємний табурет,
який зливався з білою стіною.

Свіча горіла десь у висоті.
Внизу -– потерті меблі, а навпроти –
старий диван у темному куті
і плями шкіри то руді, то жовті.

Порожній стіл спирався на паркет,
темнів камін, у сепії багету
дрімав пейзаж і лиш один буфет
мені здавався ще живим предметом.

Незримий дух цикадою явивсь
і відволік мій погляд нерухомий.
Цей привид може й існував колись,
та щезло все живе у цьому домі.

Ви ж розумієте, що ця імпровізація не від бажання випендритись. Як і у Вас у мене той самий стимул – показати те що є в іншому яскравішому світлі. У Бродського сюжет явно про неї, що метеликом, а не цикадою чи махаоном заповнили той мертвий простір.