ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.08.19 21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.

Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила

Віктор Насипаний
2026.08.19 21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.

Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток

С М
2026.08.19 21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози

Іван Потьомкін
2026.08.19 20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

хома дідим
2026.08.19 19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім

М Менянин
2026.08.19 18:35
Націоналіст не нацист – есей 0 Українцям на часі. 1 Є країни з титульними націями. 2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори. 3 Є націоналізм в них. 4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн

Артур Курдіновський
2026.08.19 15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.

Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Ірина Вовк
2026.08.19 10:38
Дарунок Середземного моря «Помста – це напій, який найкраще смакує, коли він зачерпнутий з глибин моря». Афоризм Стародавнього Єгипту …Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Ванда Савранська
2026.08.18 14:30
— Так не буває, – подумала вона. — Так не буває, – прошепотів він. Але так було... КИЇВ, ОСІНЬ 2025 РОКУ Богдан підпирав спиною колону на станції метро й робив вигляд, що зосереджується на своєму телефоні. Насправді він уже з пів години, я

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Побийголод (1965) / Вірші / «Великоруськими стежками» [36]

 1933. Горець
Із Осипа Мандельштама (1891-1938)

Ми живем, ніби щезла країна з-під ніг,
нас дочути - ніхто і за крок би не зміг,
а коли хтось рече з гучномовця -
то згадає кремлівського горця.

В нього пальці, як гусені, білі й слизькі,
і слова непогрішні - як гирі, важкі,
і тарганські сміються очища,
і халяви лисніють зловіщо.

Вколо нього - юрма тонкошиїх вождів,
він милу́є того, хто йому догодив.
Хто - мекече, хто - кряче, хто - хниче,
він один всім бубоче та тиче.

Як підкову, дає за указом указ -
кому в пах, кому в лоб, кому в око якраз.
Кожна страта у нього - малина,
й міцна постать, аж як в осетина.

(2019)

*** ОРИГІНАЛ ***

Мы живем, под собою не чуя страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на полразговорца,
Там припомнят кремлёвского горца.

Его толстые пальцы, как черви, жирны,
И слова, как пудовые гири, верны,
Тараканьи смеются глазища
И сияют его голенища.

А вокруг него сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит и тычет.

Как подкову, дарит за указом указ -
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз.
Что ни казнь у него - то малина,
И широкая грудь осетина.

(1933)
__________

Отут моя стаття з аналізом цього твору Мандельштама:
http://maysterni.com/publication.php?id=141192


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-08-28 06:47:11
Переглядів сторінки твору 2245
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.865 / 5.56)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.867 / 5.6)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.08.11 16:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./М.К.) [ 2019-08-28 06:49:12 ]
Інший переклад (Олександр Гунько, до 2010):

Ми живе́мо, країни не видячи змрок,
Наші ревні промови не чутно за крок.
А де вистачить на співрозмовця,
Пригадають кремлівського горця.

Його пальці товсті, жирні, мов черв’яки,
А слова, наче гирі пудові, важкі.
І тарганячі сяють вусища,
І халяви його радо блищуть.

А навкруг тонкошиїх вождів його збрід
Грає послугами недолю́дків щомить.
Хто свистить, хто нявчить, а хто пхиче,
Він один байбакує і тиче.

Як підкови, кує за указом указ -
Кому в лоб, кому в око, чи в брови, чи в таз.
Що не страта його, - то малина
Й осетинська широка груднина.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 18:11:57 ]
Цікава спроба, можливо будуть і ще, бо тема надважлива, бо ми всі звідти недалеко відійшли. І чи не кожен другий українець такого собі пана шукає у владу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 18:57:12 ]
Спробую якось в цьому напрямку теж - цікаво стало ) Дякую!

"Живемо, наче ми не на власній землі,
Наших слів не відчути ваги взагалі,
Де віднайдеться хоч пів-промовця,
Там згадають кремлівського горця."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 19:15:11 ]
Мені відомий ще один переклад (але, на жаль, мене не вдовольняє його літературний рівень) - Володимира Туленка (2016):

Живемо ми з тобою в країні без змов:
Десять кроків лише - й не почуєш розмов.
А десь вдосталь лише з пів-розмовця -
Й зразу ж знов про кремлівського горця!

Його пальці товстезні, як черви брудні,
А слова - як пудові вериги вони!
Тарганілі регочуть вусища!
І зловісно блищать халявища!

Біля нього тусовка безшиїх вождів,
Та він грає як хоче зі збродом отим.
Той свистить, той мявчить, а той плаче,
Він один в тім концерті бабачить!

Як підкови кує за Указом Указ -
Тим - під дих, тим між ніг, і уже йде до нас.
Й що не страта у нього - малина!
Й широчезна душа осетина!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./М.К.) [ 2022-07-12 06:41:10 ]
Переклад В.Ляшкевича (2020): http://maysterni.com/publication.php?id=143476

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Побийголод (М.К./М.К.) [ 2022-07-12 06:43:33 ]
Фрагмент ще одного перекладу (Алла Грабинська, 2011):

Ми своєї іще не відчули землі,
Бо живе́мо і досі немовби німі.
Лише рота на мить відкриваймо –
Враз кремлівського горця згадаймо.

Його пальці – немовби масні хробаки,
А слова, як пудові дві гирі, важкі.
Ще й тарганячі вуса стирчать,
І халяви у нього блищать.