Мы живем, под собою не чуя¹ страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на пол-разговорца,
Там припомнят² кремлёвского горца.

Его толстые пальцы, как черви, жирны,
И слова, как пудовые гири, верны³,
Тараканьи смеются глазища⁴,
И сияют его голенища⁵.

А вокруг него - сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей⁶.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит⁷ и тычет.

Как подкову, дарит⁸ за указом указ -
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз⁹.
Что ни казнь у него - то малина¹º,
И широкая грудь осетина¹¹.

За спогадами Надії Мандельштам, Борис Пастернак так відізвався про цей твір, почувши його в 1933 році: «Це не літературний факт, а акт самогубства». Як ми сьогодні знаємо, (само)вбивство Мандельштама дійсно відбулося. Тепер можна з чистою совістю звернутися до цього тексту як до літературного факту. Далі пропоную свій коментар, оскільки мені здається, що для сучасного масового читача в цьому вірші є «темні» місця; виразного коментаря в Інтернеті мені виявити не вдалося.

[1]. З формальної точки зору, це алюзія на фразеологізм «Не чути під собою ніг» (від втоми, від щастя, у захваті...). А щодо сенсу висловлювання - цей рядок можна розуміти двояко: (1) «ми живемо безтурботно і не хочемо чути країну» - або (2) «у нас відібрана можливість чути країну». На мій погляд, Мандельштам добивався одночасного задіяння обох сенсів.

[2]. Знову (навмисна) двозначність: (1) «пригадають кремлівського горця в розмові» - і (2) «пригадають про його існування, чому і потрібно в розмові остерігатися, не патякати зайвого».

[3]. Це всім зрозуміла в той час алюзія на цитату із статті В.І.Леніна «Три джерела та три складові частини марксизму» (1913): «Вчення Маркса всесильне, тому що воно вірне». Адже в 1933 р. Сталін уже впевнено почував себе в лаві «великих» теоретиків марксизму.

[4]. Забавно, що деякі публікатори пишуть «усища», збиваючись на казку К.Чуковського «Тараканище» (1921).
Однак у Мандельштама - сильніший образ: не «вуса, схожі на вуса таргана» (тим більше, що це було б невірно фактично, оскільки тарганові вуса - довгі, тонкі та гнучкі), а «очі, схожі на тарганів» (!) - коричневого кольору та обрамлені багатьма ніжками (тобто, віями).

[5]. Алюзія на фразеологізм «лизати чоботи»: чоботи Сталіна вилизані до блиску.

[6]. І знову навмисна двозначність: (1) можна зрозуміти так, що «напівлюди» - вони з числа «тонкошеих вождей»; (2) проте в розпорядженні Сталіна до того ж був потужний репресивний апарат у вигляді НКВС, а там вже точно було достатньо «недолюдків».

[7]. Це неологізм, вигаданий Мандельштамом спеціально для даного контексту. Якщо узагальнити безліч коментарів, присвячених цьому слову Мандельштама, отримаємо щось на кшталт «переконливо теревенить глухим лякаючим голосом».

[8]. Іноді це місце цитують неправильно: «как подковы куёт». Однак для Мандельштама такий образ був би занадто простий. У нього - «как подкову дарит». Це іронія, адже підкову дарують «на щастя», а яке щастя від сталінських «указів» - усі вже знали.
Наприклад: «Відомо, який величезний трудовий підйом серед колгоспного селянства викликала промова товариша Сталіна на першому з'їзді колгоспників-ударників 19 лютого 1933 р. Колгоспне село швидкими кроками стало наближатися до щасливого та заможного життя» (журнал «Історик-марксист», 1940, № 2).
Не будемо забувати, що безпосереднім поштовхом до написання цього вірша для Мандельштама стали жахливі враження від побаченого їм у Криму «нового» села.

[9]. Обіграний фразеологізм російської мови «Не в бровь, а в глаз».

[10]. У російській Вікіпедії це місце прокоментовано так: «Малина - слово на злочинному жаргоні в пам'ять того, що Сталін в молодості був частиною злочинного світу». За російською звичкою, автори вікі-статті спробували знайти собі пророка в чужій вітчизні, і скопіювали цей перл із статті Скотта Хортона, надрукованій у 2008 р. в американському щомісячному літературно-політичному журналі Harper's Magazine. Але те, що можна пояснити у випадку англомовного автора (заглянувши в словник, вибрав неправильний омонім), непростимо для авторів енциклопедичної статті на рідній мові... На жаль, автори статті в українській Вікіпедії підійшли до питання некритично, і майже дослівно переклали російських колег.
Насправді - Мандельштам, звичайно ж, обіграв російську приказку «Не жизнь, а малина», додавши антитезу «життя - страта».

[11]. Та ж стаття в «Харперс» стверджує, а Вікіпедії одна за одною списують: нібито «осетин» згаданий, оскільки «Сталін був родом з міста Горі поблизу Південної Осетії» ... Звичайно, якщо дивитися із Нью-Йорка, Горі дійсно знаходиться недалеко від Осетії. Правда, якщо спостерігач відсунеться ще трохи, наприклад, за межі Сонячної системи, він виявить, що Земля і Марс - не так вже й далекі один від одного, так що Сталіна можна було б оголосити і марсіянином...
Насправді - це був ще один спосіб вколоти Сталіна. Було відомо, що він, в силу особливостей своєї вдачі, дуже негативно ставився до обговорення будь-яких фактів, пов'язаних з його особистим життям. А в 1932 році його однокласник по семінарії Йосип Іремашвілі видав в Німеччині книгу «Сталін і трагедія Грузії», де стверджував, що батько Сталіна Бесо Іванович Джугашвілі «за національністю осетин».

(2019)