
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.16
09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
2025.08.16
06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
2025.08.15
21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Матінки Гуски
Із Матінки Гуски 4
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Матінки Гуски 4
* * *
Доктор Фостер, учитель-добряк,
Він дітей вчив, як міг, так і сяк:
Читати, писать, рахувать;
Й ще ціпком, щоб дійшло краще, -- хвать!
І при цьому влаштовував танці їм
Від Англії і до Франції,
Від Франції й до Іспанії,
А потім знов до Британії.
* * *
Стрільців двадцять чотири
Прийшли, щоб равлика вбить,
Але від страху тремтіли
Й не знали, як це зробить.
Він роги розвів поширше,
Ще більші, ніж у корови,
І крикнув: "Тікайте швидше,
Поки живі і здорові!"
* * *
Навпростець йшов я полем раз якось по жовтій стерні
Й чоловік стрівсь мені весь у чорнім на чорнім коні;
Сказали мені, що король це на ймення Карл Перший --
Й півдня простояв там, ледь від страху не вмерши.
* * *
Сам звів палац король Піпін:
Він кірку з хліба брав для стін;
На вікна, дах, підлогу, двері
Йому хватило б і вечері;
Та все ж він дочекався ранку --
Й на все пішло ще півсніданку.
* * *
Коваля я запитав:
"Ти б коня не підкував?" --
"Так, це з радістю зроблю --
Звичне діло ковалю;
Маю цвяхи, є й підкова --
Раз-два, раз-два, і вся мова."
* * *
Мій чоловік на зріст був,
Як палець; його в дзбан
Загнала і звеліла,
Щоб бив у барабан.
Найменшого із поні
Купила, й без жалю
Погнала якнайдалі
Обох, взявшм гіллю.
Дала підв'язок пару
Панчохи підв'язать
Й носовичка із шовку,
Щоб носа утирать.
* * *
Два птахи чудні
Прилетіли в село:
Один звавсь Петро,
А другий -- Павло.
Кудись дівсь Петро
Й пропав десь Павло,
Й не вірить ніхто,
Що так справді було.
* * *
Був Вікі-Векі-Вокі птах
Й співав беззвучно він в кущах;
Співав високо, співав низько,
Співав далеко, співав близько
Беззвучно пісню він в кущах,
Цей Вікі-Векі-Вокі птах.
Був Вікі-Векі-Вокі щур,
Який обжив одну з конур,
Де не було підлоги й стелі,
Ні тапчана, ані постелі;
В найнезручнішій із конур
Жив Вікі-Векі-Вокі щур.
* * *
Жив з нами мудрий чоловік
Й була з ним заморока:
Стрибнув раз він в ожини кущ
І видряпав два ока.
Й коли побачив, що осліп,
То рештки сил своїх
Зібрав, стрибнувши в інший кущ,--
І вдряпав знову їх.
* * *
Ви й не повірите, що бабуся була,
Й жила вона з того, що їла й пила,
За основу дієти взявши їжу й пиття;
І було в неї досить неспокійне життя.
Пішла вона до млина, щоб купити дерті,
Та як вернулась додому, чоловік був при смерті;
Пішла вона в церкву замовить заупокійний дзвін,
Та як вернулась додому, вже одужав він.
Доктор Фостер, учитель-добряк,
Він дітей вчив, як міг, так і сяк:
Читати, писать, рахувать;
Й ще ціпком, щоб дійшло краще, -- хвать!
І при цьому влаштовував танці їм
Від Англії і до Франції,
Від Франції й до Іспанії,
А потім знов до Британії.
* * *
Стрільців двадцять чотири
Прийшли, щоб равлика вбить,
Але від страху тремтіли
Й не знали, як це зробить.
Він роги розвів поширше,
Ще більші, ніж у корови,
І крикнув: "Тікайте швидше,
Поки живі і здорові!"
* * *
Навпростець йшов я полем раз якось по жовтій стерні
Й чоловік стрівсь мені весь у чорнім на чорнім коні;
Сказали мені, що король це на ймення Карл Перший --
Й півдня простояв там, ледь від страху не вмерши.
* * *
Сам звів палац король Піпін:
Він кірку з хліба брав для стін;
На вікна, дах, підлогу, двері
Йому хватило б і вечері;
Та все ж він дочекався ранку --
Й на все пішло ще півсніданку.
* * *
Коваля я запитав:
"Ти б коня не підкував?" --
"Так, це з радістю зроблю --
Звичне діло ковалю;
Маю цвяхи, є й підкова --
Раз-два, раз-два, і вся мова."
* * *
Мій чоловік на зріст був,
Як палець; його в дзбан
Загнала і звеліла,
Щоб бив у барабан.
Найменшого із поні
Купила, й без жалю
Погнала якнайдалі
Обох, взявшм гіллю.
Дала підв'язок пару
Панчохи підв'язать
Й носовичка із шовку,
Щоб носа утирать.
* * *
Два птахи чудні
Прилетіли в село:
Один звавсь Петро,
А другий -- Павло.
Кудись дівсь Петро
Й пропав десь Павло,
Й не вірить ніхто,
Що так справді було.
* * *
Був Вікі-Векі-Вокі птах
Й співав беззвучно він в кущах;
Співав високо, співав низько,
Співав далеко, співав близько
Беззвучно пісню він в кущах,
Цей Вікі-Векі-Вокі птах.
Був Вікі-Векі-Вокі щур,
Який обжив одну з конур,
Де не було підлоги й стелі,
Ні тапчана, ані постелі;
В найнезручнішій із конур
Жив Вікі-Векі-Вокі щур.
* * *
Жив з нами мудрий чоловік
Й була з ним заморока:
Стрибнув раз він в ожини кущ
І видряпав два ока.
Й коли побачив, що осліп,
То рештки сил своїх
Зібрав, стрибнувши в інший кущ,--
І вдряпав знову їх.
* * *
Ви й не повірите, що бабуся була,
Й жила вона з того, що їла й пила,
За основу дієти взявши їжу й пиття;
І було в неї досить неспокійне життя.
Пішла вона до млина, щоб купити дерті,
Та як вернулась додому, чоловік був при смерті;
Пішла вона в церкву замовить заупокійний дзвін,
Та як вернулась додому, вже одужав він.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію