Майже не беру участь у обговоренні тем релігії, церкви і не тому, що не визначилася до кого примкнути, а тому що не хочу дискутувати на цю тему, адже як правило під такими постами багато різнопланового негативу, а цього не хочеться. Ті хто мріє, щоб Україна відбулася, як держава, сильна, самодостатня, яка буде сповідувати Європейські цінності, верховенство права, уже давно визначилися, а до інших стукати поки що марна справа. І сьогоднішня подія, яку мені схвильовано розповів Голова ГО «Родинне Коло Загиблих Героїв» Сергій Ніконов є тому підтвердженням.
Проїжджаючи автомобілем біля церкви МП у селі Обухівка(околиця м. Дніпро) Сергій помітив на церковному подвір’ї скупчення дітей молодшого і середнього шкільного віку по кількості приблизно три класи. Зупинився, зайшов на подвір’я церкви і поцікавився з якої нагоди зібрані діти. Йому відповіли, що приїхав правити службу архірей, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней і з цього приводу тут діти. Реакцію Сергія Ніконова не можливо передати дослівно. Як йому боляче чути і бачити подібне. Далі пряма мова Сергія:
- Павлівно, от ми з Вами їдемо на передову, підтримуємо хлопців, як можемо, вони гинуть там щодня, а може нам усім підняти руки і здатися ворогу, бо він уже навкруг нас скрізь -підступний і далекоглядний. За що гинули наші сини, щоб оці маленькі громадяни і далі ішли у московську церкву, яка освячувала зброю, щоб убивати наших синів, яка відмовлялася у багатьох випадках відспівувати полеглих Героїв. Хто їх, як ягнят, привів на це подвір’я. і вирішив уже за них до якої церкви їм ходити. Наскільки мені відомо школа без згоди батьків на має права так чинити, якщо це батьки, то мені соромно за них, що на шостому році війни з Росією вони ведуть своїх дітей, майбутнє України у московський храм. Я народився в Рязанській області, втратив сина у цій війні, та розумію, що немає у нас іншого шляху, окрім того як єднатися з цивілізованим світом, чому ж Вони - українці з діда прадіда, усе коріння у них тут: звичаї, мова, не розуміють, що їх продовжує використовувати країна-агресор уже через церкву. Я б хотів знати хто ініціював подібний захід, адже там біля дітей були і вчителі.
Я розумію біль Сергія. Хотілось би знати і Вашу думку, і Ваш погляд на такі події. Чи кругом в Україні уже так, чи тільки у нас?
30.09.2019р. Надія Таршин.