ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Пом'яни, Україно, Василя...
Декілька днів ця сумна подія не відпускає мене, не іде з голови. Я розповім її, щоб розуміли у якій Україні ми живемо з Вами. Можна оточити себе друзями-однодумцями у ФБ, і почуватися у цьому середовищі відносно спокійно, умиротворено. Та у житті цього зробити не можна, бо усе так переплелося і заплуталося, що можливо і не потрібно бути надто категоричними до тих хто думає інакше, бо ми від цього не набуваємо, а втрачаємо, як на мою думку. Разом з тими, хто відверто ненавидить Україну, ми втрачаємо і цілий пласт тих, хто заплутався, піддався ворожій пропаганді, а вона ж як отрута проникає в організм з голови до п’ят і настільки токсична, що вивести її з організму дуже важко. Не вистачає у нас інколи переконливої аргументації, інколи знань справжньої нашої історії, а інколи просто людського терпіння, щоб переконати опонента. І як наслідок ті що заблукали, заплуталися через зовсім короткий проміжок часу уже не посередині, уже на ворожій стороні.
Днями мій чоловік прийшов з роботи і повідомив, що був на похороні одного малознайомого йому чоловіка: – Знаєш мені сказали, що ідемо хоронити твого побратима. Я здивувався і запитав, якого. Мені мій співробітник відповів, а того що на велосипеді літом і зимою, як і ти, їздить, та ще і з прапором України з того моменту, як почалася війна з Росією. Василем його звали. Я згадав, що не раз бачив цього чоловіка і навіть бачив, як ти з ним розмовляла. Це твій знайомий, що жив у одному з трьох 12-ти квартирних будинків. А знаєш, що мене вразило дуже, що майже ніхто з сусідів не прийшов на похорон. Нас було декілька чоловік. Не було навіть кому віко нести.
Як же мені боляче було чути цю сумну новину. Так дійсно, я знала цього чоловіка, колись давно ми разом працювали у будівельній організації: я інженером, Він механіком. Коли ми переселилися у свій будинок, то часто бачилися у маршрутці. Василь був великим патріотом своєї землі. Коли прийшла повістка його сину на війну, Він не відмовляв сина, не відкупляв, Він пишався, що син його там, на фронті. Ніколи не приховував свою позицію, свої погляди на те, що відбувається навколо, називав речі своїми іменами. І про манкуртів, і про перетворення в недумаючу біомасу. Я дивувалася, що чоловік, який народився поблизу м. Дніпра має таку міцну і незбориму проукраїнську позицію. Інколи читав мені свої коротенькі вірші. Останній раз ми бачилися на початку літа, Він побачив мене біля маршрутки і повернувся бігом у квартиру. Через хвильку Він вибіг тримаючи у руці листок з останнім своїм віршом і попросив, щоб я його виклала на своїй сторінці у інтернеті. Я прочитала, хотіла підправити, потім затуркалася і не опублікувала. Вчора знайшла цей листок і виконую волю Василя.
Сусіди обивателі не простили йому нічого, ні різких його заяв на їх адресу, ні того, що Він не такий, як вони. На похорони не прийшли. То чи далеко ми ментально відірвалися від Донбасу?
Українці – патріоти, пом’янімо Василя.
15.09. 2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пом'яни, Україно, Василя...
Декілька днів ця сумна подія не відпускає мене, не іде з голови. Я розповім її, щоб розуміли у якій Україні ми живемо з Вами. Можна оточити себе друзями-однодумцями у ФБ, і почуватися у цьому середовищі відносно спокійно, умиротворено. Та у житті цього зробити не можна, бо усе так переплелося і заплуталося, що можливо і не потрібно бути надто категоричними до тих хто думає інакше, бо ми від цього не набуваємо, а втрачаємо, як на мою думку. Разом з тими, хто відверто ненавидить Україну, ми втрачаємо і цілий пласт тих, хто заплутався, піддався ворожій пропаганді, а вона ж як отрута проникає в організм з голови до п’ят і настільки токсична, що вивести її з організму дуже важко. Не вистачає у нас інколи переконливої аргументації, інколи знань справжньої нашої історії, а інколи просто людського терпіння, щоб переконати опонента. І як наслідок ті що заблукали, заплуталися через зовсім короткий проміжок часу уже не посередині, уже на ворожій стороні.
Днями мій чоловік прийшов з роботи і повідомив, що був на похороні одного малознайомого йому чоловіка: – Знаєш мені сказали, що ідемо хоронити твого побратима. Я здивувався і запитав, якого. Мені мій співробітник відповів, а того що на велосипеді літом і зимою, як і ти, їздить, та ще і з прапором України з того моменту, як почалася війна з Росією. Василем його звали. Я згадав, що не раз бачив цього чоловіка і навіть бачив, як ти з ним розмовляла. Це твій знайомий, що жив у одному з трьох 12-ти квартирних будинків. А знаєш, що мене вразило дуже, що майже ніхто з сусідів не прийшов на похорон. Нас було декілька чоловік. Не було навіть кому віко нести.
Як же мені боляче було чути цю сумну новину. Так дійсно, я знала цього чоловіка, колись давно ми разом працювали у будівельній організації: я інженером, Він механіком. Коли ми переселилися у свій будинок, то часто бачилися у маршрутці. Василь був великим патріотом своєї землі. Коли прийшла повістка його сину на війну, Він не відмовляв сина, не відкупляв, Він пишався, що син його там, на фронті. Ніколи не приховував свою позицію, свої погляди на те, що відбувається навколо, називав речі своїми іменами. І про манкуртів, і про перетворення в недумаючу біомасу. Я дивувалася, що чоловік, який народився поблизу м. Дніпра має таку міцну і незбориму проукраїнську позицію. Інколи читав мені свої коротенькі вірші. Останній раз ми бачилися на початку літа, Він побачив мене біля маршрутки і повернувся бігом у квартиру. Через хвильку Він вибіг тримаючи у руці листок з останнім своїм віршом і попросив, щоб я його виклала на своїй сторінці у інтернеті. Я прочитала, хотіла підправити, потім затуркалася і не опублікувала. Вчора знайшла цей листок і виконую волю Василя.
Сусіди обивателі не простили йому нічого, ні різких його заяв на їх адресу, ні того, що Він не такий, як вони. На похорони не прийшли. То чи далеко ми ментально відірвалися від Донбасу?
Українці – патріоти, пом’янімо Василя.
15.09. 2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію