Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"Одна в нас Батьківщина - Україна" (2007)
ТАКИЙ СПЕКОТНИЙ СЕРПЕНЬ
Насправді спека окупувала південно-східні регіони України ще в другій половині липня, коли ми з Володимиром Просіним повернулися з північно-східних країв. Немовби небесні сили таким чином «благословили» штучно утворену Регіонію на вистраждане щастя жити в теплі й добрі під «святим штандартом земного архангела-прем’єра». А західні землі натомість покарали зливами та холодом – за «схизмацтво і єресь».
Добре, що на мене звалилося багато всілякої роботи! Ударно, стахановськими методами, у чотири зміни писав і компонував нову книгу нарисів та есеїв на замовлення Народного Руху України та УРП «Собор» – книжка «Там, де я сміюся крізь сльози» має вийти у світ через кілька днів. Тираж видання (як і попереднього – «Там, де я ніколи не плакав») у мене забирають замовники і спонсори; мені, дай Боже, хоча б із десяток примірників дісталося.
А ще я завершую роботу над унікальним виданням, ідея якого виникла в голови Луганської обласної організації «Собор» Анатолія Назаренка. Це має бути збірка дружніх шаржів (із малюнками й віршованими текстами) на очільників партії «Собор» та її найбільш яскравих активістів у всіх областях України. Свою частину роботи – віршовані тексти – я майже завершив, а от художник Олександр Дудник «не встигає» за мною, говорить, що мені легше, бо я можу писати «лівою ногою», а йому, учневі та послідовнику Мікеланджело і Красаускаса, треба докласти багато таланту і снаги… Високо цінує себе пан-генерал козачий, не те що я, пенсіонер занюханий! Мені дадуть десятку-другу гривень: працюй швидко й гарно! – і я працюю. Швидко. Але чи гарно, не знаю… Знаю, що сумлінно. І цього мені досить.
…Через чотири місяці мій «транзитний» ювілей: шістдесят п’ять років життя на грішній землі та сорок п’ять (правдивіше, сорок сім) років літературної творчості. П’янка – п’янкою, вона, безумовно, буде (якщо я доживу до Різдва), але ж і видати щось треба до п’янки, аби було чим звітувати перед друзями-колегами, однодумцями, рідною українською (луганською) літературою. Дещо я заздалегідь підготував і здав, як мовиться, у виробництво. Так, збірочку «Відлига» набрано й зверстано у «Шляху» (Київ – Луганськ), але там відбулися якісь кадрові «перетряски», і невідомо, чи збірочку видадуть.
Більшу книжку лірики готує до видання «Світлиця» (А. Медведенко). Хоча й проплачується вона коштами обласного бюджету, Андрій вимагає з мене доплати. Ця доплата перевищує мою місячну пенсію. А за що я буду їсти-пити курити?! Отже, і ця книжка – під великим знаком питання…
Велика (понад триста сторінок) книга «Калини жар на полотні снігів» у рукописному варіанті лежить у шухляді мого письмового стола й чекає на появу спонсора. Щось нібито накльовується. Але твердої впевненості ще немає. А час біжить… Оце я мав зайти до заступника голови ОДА Зіновія Гузара, занести йому десяток примірників книги «Там, де я сміюся крізь сльози», і, можливо, переговорити про видання до ювілею. Одначе пан Гузар терміново вилітає до Львова і повернеться якраз перед моїм від’їздом у Галичину. Отож зайду до нього в понеділок або вівторок. А вже в четвер, мабуть, сяду на поїзд. Якщо Назаренко дістане квитки, бо зараз це туго – пора відпусток закінчується, люди повертаються з подорожей і санаторного лікування.
Книжку «Шаржуємо з любов’ю» я таки закінчив. Тексти зараз добираються, іде виготовлення макета. А от малюнки Сашко Дудник не доробив, і, здається, утік десь у літній табір для козачат. Доведеться шукати іншого художника? Можливо, не такого талановитого, але ж сумлінного та відповідального? І нехай Сашко не ображається дуже, бо таки ж підвів і Анатолія Назаренка, і мене, і всю нашу команду.
18.08.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ТАКИЙ СПЕКОТНИЙ СЕРПЕНЬ
Насправді спека окупувала південно-східні регіони України ще в другій половині липня, коли ми з Володимиром Просіним повернулися з північно-східних країв. Немовби небесні сили таким чином «благословили» штучно утворену Регіонію на вистраждане щастя жити в теплі й добрі під «святим штандартом земного архангела-прем’єра». А західні землі натомість покарали зливами та холодом – за «схизмацтво і єресь».
Добре, що на мене звалилося багато всілякої роботи! Ударно, стахановськими методами, у чотири зміни писав і компонував нову книгу нарисів та есеїв на замовлення Народного Руху України та УРП «Собор» – книжка «Там, де я сміюся крізь сльози» має вийти у світ через кілька днів. Тираж видання (як і попереднього – «Там, де я ніколи не плакав») у мене забирають замовники і спонсори; мені, дай Боже, хоча б із десяток примірників дісталося.
А ще я завершую роботу над унікальним виданням, ідея якого виникла в голови Луганської обласної організації «Собор» Анатолія Назаренка. Це має бути збірка дружніх шаржів (із малюнками й віршованими текстами) на очільників партії «Собор» та її найбільш яскравих активістів у всіх областях України. Свою частину роботи – віршовані тексти – я майже завершив, а от художник Олександр Дудник «не встигає» за мною, говорить, що мені легше, бо я можу писати «лівою ногою», а йому, учневі та послідовнику Мікеланджело і Красаускаса, треба докласти багато таланту і снаги… Високо цінує себе пан-генерал козачий, не те що я, пенсіонер занюханий! Мені дадуть десятку-другу гривень: працюй швидко й гарно! – і я працюю. Швидко. Але чи гарно, не знаю… Знаю, що сумлінно. І цього мені досить.
…Через чотири місяці мій «транзитний» ювілей: шістдесят п’ять років життя на грішній землі та сорок п’ять (правдивіше, сорок сім) років літературної творчості. П’янка – п’янкою, вона, безумовно, буде (якщо я доживу до Різдва), але ж і видати щось треба до п’янки, аби було чим звітувати перед друзями-колегами, однодумцями, рідною українською (луганською) літературою. Дещо я заздалегідь підготував і здав, як мовиться, у виробництво. Так, збірочку «Відлига» набрано й зверстано у «Шляху» (Київ – Луганськ), але там відбулися якісь кадрові «перетряски», і невідомо, чи збірочку видадуть.
Більшу книжку лірики готує до видання «Світлиця» (А. Медведенко). Хоча й проплачується вона коштами обласного бюджету, Андрій вимагає з мене доплати. Ця доплата перевищує мою місячну пенсію. А за що я буду їсти-пити курити?! Отже, і ця книжка – під великим знаком питання…
Велика (понад триста сторінок) книга «Калини жар на полотні снігів» у рукописному варіанті лежить у шухляді мого письмового стола й чекає на появу спонсора. Щось нібито накльовується. Але твердої впевненості ще немає. А час біжить… Оце я мав зайти до заступника голови ОДА Зіновія Гузара, занести йому десяток примірників книги «Там, де я сміюся крізь сльози», і, можливо, переговорити про видання до ювілею. Одначе пан Гузар терміново вилітає до Львова і повернеться якраз перед моїм від’їздом у Галичину. Отож зайду до нього в понеділок або вівторок. А вже в четвер, мабуть, сяду на поїзд. Якщо Назаренко дістане квитки, бо зараз це туго – пора відпусток закінчується, люди повертаються з подорожей і санаторного лікування.
Книжку «Шаржуємо з любов’ю» я таки закінчив. Тексти зараз добираються, іде виготовлення макета. А от малюнки Сашко Дудник не доробив, і, здається, утік десь у літній табір для козачат. Доведеться шукати іншого художника? Можливо, не такого талановитого, але ж сумлінного та відповідального? І нехай Сашко не ображається дуже, бо таки ж підвів і Анатолія Назаренка, і мене, і всю нашу команду.
18.08.2006
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"БАЙСТРЮКИ РУСІ-УКРАЇНИ"
• Перейти на сторінку •
"СЛІДАМИ ІГОРЯ СВЯТОСЛАВОВИЧА (Післяслово до «Слова»)"
• Перейти на сторінку •
"СЛІДАМИ ІГОРЯ СВЯТОСЛАВОВИЧА (Післяслово до «Слова»)"
Про публікацію
